Президент області Курдистан в Іраку Масуд Барзані у своєму звернені у неділю 29.10.2017 перед відкриття засідання парламенту Курдистану заявив:
«Після 1 листопада я не буду продовжувати займати цей пост і відмовляюсь від нього. Неможна міняти закон про президента області та продовжувати строк».
Після чого він додав:
«Я прошу парламент провести нараду про те, як заповнити правовий вакуум, доки посада президента області буде вакантною. Цю проблему необхідно вирішити».
Барзані підкреслив необхідність для Пешмергі та усього народу продовжувати «боротьбу за права» Курдистану.
З такими словами Барзані зняв з себе повноваження президента області після довгих років проблем, набуттів та втрат перед обличчям внутрішнього та зовнішнього тиску, що вимусив його піти з правління, віддавши його важелі трьом видам влади у Курдистані, якими є уряд, парламент та рада суддів. Деякі представники цих влад є членами опозиційних курдських партій, а деякі — взагалі громадянами інших держав,але Барзані виправдовує цей свій крок під приводом «прагнення покласти край кризі», яку він сам же і розпочав своїм референдумом 25.09.2017.
Згідно заяві одного із членів партії «Патріотичного союзу Курдистану», Масуд Барзані, бажаючи зберегти своє обличчя як чоловіка та політика, подав у відставку після провального референдуму і того, що за ним послідувало, у т.ч. — падіння Киркука та інших районів, оспорюваних Багдадом. Заява про відставку була з радістю зустрінута центральним урядом у Багдаді, який назвав цей крок позитивним зміненням обстановки в області. Так, наприклад, високопосадовий чиновник із адміністрації прем’єр-міністра Хайдера аль-Абаді заявив, що «діалог стане однозначно більш легким, і ми сподіваємось, що область Курдистан збере делегацію і скерує її у Багдад, після чого ми почнемо шукати вихід із кризи згідно конституції». Після чого він додав: «Референдум — у минулому. Зараз треба працювати над повним відновленням відносин».
Коли іракські війська увійшли у Кіркук, стало ясно,що мрія про створення курдської держави опирається на нафту Кіркука, з втратою якої припинилась і здобич нафти. Так і завершились мрії Барзані про відокремлення Курдистану. У свою чергу, центральний уряд у Багдаді не зупиняється тільки лише на повернені Кіркука, який розцінюється основним суперечливим районом між Центральним урядом у Багдаді та обласним в Ербілі. Центральний уряд прийняв рішення повернути під свій контроль усі райони, захоплені курдською Пешмергою після 2014 р., коли курди під приводом опору «ІДІЛ» захопили ці райони, чим іще сильніше розпалили протиріччя з Багдадом, що перейшли врешті решт в озброєний конфлікт між ними. У середині жовтня іракські війська приступили до військової кампанії з метою встановлення контролю над багатьма суперечливими районами, і у першу чергу — над Кіркуком, після чого Багдад почав вимагати від курдів повернутись до кордонів розмежування, існуючим до окупації Іраку у 2003 р., повернути йому у підкорення усі прикордонні переходи та аеропорти, а також нафтові родовища. Суперечливі райони, за які ведеться боротьба між цими двома сторонами ось вже 14 років, досягають площі у 37 тис. км2, на яких проживає 1,2 млн. курдів, а саме — у провінціях Ніневія, Ербіль, Салахуддін, Діяла та Кіркук. Це — найбільш значущі провінції, за які іде боротьба.
Військовий конфлікт прийшов на зміну святам,що охопили міста Курдистану після проведення референдуму. Особливо це відбувалося у Кіркуку, який одна із курдських письменниць назвала «курдським Єрусалимом», тому що, недовго радіючи референдуму, десятки тисяч курдів покинули місто, уїхавши вглиб Курдистану після того,як Пешмерга відступила із міста перед обличчям іракської армії та Хашд Шаабі.
Коли курди почали повертатись назад у Кіркук, то побачене ними примусило їх відмовитись від образів, які до цього їм малював Баразні, що довів їх до такого кінця. Одна із курдських жінок по поверненні зі своєю родиною назад у Кіркук із Сулейманії коли вже Хашд Шаабі покинули місто, в інтерв’ю каналу «Аль-Джазіра» заявила: «Я звертаюсь до Масуда Барзані:
«Полюбуйся на підсумок своїх обіцянок та референдуму, запропонованого усім. Тобі ж говорили: «Не роби цього!», — і ось він підсумок: ми покинули місто, дома зруйновані, вбиті десятки людей із Пешмергі та Хашд Шаабі. Хто усе це відшкодує? Це вже не уперше, курди зазнають поразки, і ми не робимо висновків із минулих помилок».
Про можливість продовження військових дій між Багдадом та Ербілем заявив американський генерал Джеймс Гаррард:
«Ніхто із іракців не хоче повертатись до війни. Так,є деякі безлади та напруженість,але ми багато років працювали разом з Багдадом та Ербілем проти «ІДІЛ», и тепер не в інтересах наших союзників вести міжусобну війну».
Курдські інформаційні джерела заявили про трибічну зустріч, яка відбулася між військовими делегаціями від Багдада та Ербіля при посередництві Америки. В ході переговорів було запропоновано, щоб на прикордонних КПП були розташовані спільні сили іракської армії та Пешмергі при адміністративному управлінні з боку США. Також було запропоновано розташувати озброєні сили Ербіля та Багдаду поза зони адміністративного управління області Курдистан, в яких досі розквартирована Пешмерга. Інформаційні джерела пояснили, що сторони усе іще не підписали остаточної угоди, незважаючи на те, що між ними вже знайдені загальні точки зору, які повинні були б привести до неї. Керівники курдських партій згадали під час свого засідання про «курдської сили» про те, що вона «може приступити до повноцінних перегорів без яких-небудь умов на основі інтересів між Багдадом та Ербілем згідно зі статями конституції». Потім вони взяли на себе ініціативу по врегулюванню ситуації, яка складалася із трьох пунктів:
1. Замороження підсумків референдуму, але не їх скасування.
2. Негайне припинення вогню, яке стосується усіх військових операцій.
3. Початок відкритого діалогу з федеральним урядом згідно з конституцією Іраку.
Курдський депутат Мухаммад Усман вказав на «посередницьку роль Америки між прем’єр-міністром Хайдером аль-Абаді та представником уряду області Курдистан Нечіваном Барзані у Багдаді з метою вивчення та вирішення». Одночасно він згадав, що «федеральний уряд усе іще прагне скасувати результати референдуму, перш ніж вступити у будь-які переговори». Це головна умова, висунута з боку аль-Абаді, прем’єр-міністра Іраку, перш ніж почнуться будь-які переговори між сторонами. Американська ініціатива буде закликана вирішити питання протиріч між Ербілем та Багдадом. У цьому запевняє сама Америка вустами її держсекретаря Тіллерсона, який заявив:
«США готові допомогти Багдаду та Ербілю визначити майбутнє Іраку як єдиної,демократичної федерації мирним шляхом. Я закликаю обидві сторони припинити кровопролиття між іракськими військами та Пешмергою. Я також закликаю прем’єр-міністра Іраку Хайдера аль-Абаді погодитись з закликом Ербіля і почати переговори згідно з іракською конституцією».
Діалог, який він має на увазі, припускає створення федеративної держави Ірак згідно з іракською конституцією, раніше встановленою самою Америкою.
Таким чином, ми бачимо, як курди стали жертвою міжнародних та регіональних конфліктів, а також амбіцій колонізаторів, що насаджують свої маріонеткові уряди у країні. Більша частин курдів є одним із древніших народів цього регіону, яку мають свою давню культуру та просвіту. Аллах оказав їм благо, і багато хто із них прийняли Іслам. Колись вони були із числа кращих воїнів Ісламського Халіфату у найрізноманітніші часи. Із їх числа з’являлись вчені та командуючі арміями. Те, що записала історія, досить як свідчення про їх героїзм у боротьбі проти хрестоносців та батинитів під керівництвом Салахуддіна аль-Айюбі, і це — кращий доказ щирості їх релігії... Проте зцілення ран, нанесених подіями, що сталися, не буде, якщо обмежитись невеликою областю. Величі так і не досягнути.
Неможна бути маленькою державою і як легка здобич жити в очікуванні кінця. Курди повинні, нарешті, діяти у правильному напрямку і почати здраво співпрацювати з усім оточуючим їх ісламським світом, відмовитись від усі хвилів невігластва (джахілії), зрозуміти, що вони — частина древньої Ісламської Умми і що перед немає іншого шляху до розвитку, окрім прийняття політичного проекту Умми, вираженого у політичному Ісламі, а після почати працювати над побудовою Ісламського Халіфату за методом пророцтва, за допомогою якого усі мусульмани Іраку та інших ісламських земель зможуть позбутися від невірних колонізаторів, агентів-тиранів та лицемірів. Піднесення голосів, що вимагають федералізації країни — це, по своїй суті, загибель. Це — саме те, чого хоче ваш ворог. Федералізація означає втрату для вас вашої ж країни, це розділення вашого слова, це розграбування ваших багатств і продовження правління невірних над вами. Аллах Всевишній забороняє таке у Своїй Благородній Книзі. Перед вами починається нова серія брехні, над вами встановлюють чергову джахілію, якою замінюють закон Аллаха, що є найбільшим злочином...
Газета «Ар-Рая»
Алі Бадрі, Ірак
19 Сафара 1439р.х.
08.11.2017 р.
