Інколи при аналізі політичних змінень не треба акцентувати свою увагу на деталях незначних повсякденних подій, а поглянути на повну картину того, що відбувається, щоб у подальшому вміти робити правильні висновки про нові події та приймати гідну позицію.
Щоб оцінити ситуацію сирійської революції та приймати правильну позицію у відношенні її різноманітних подій, ми повинні трохи вийти за рамки повсякденних зведень та подивитись на те, що відбувається, з урахуванням відповідальності, покладеної Аллахом на мусульман у цьому світі, за яку очікується звіт на тому світі.
Аллах створив небесні тіла у Всесвіті, зірки, планети та живі істоти, а також підкорив їх рух певним орбітам, вісям та утвердив в них різноманітні закони природи. Проте Аллах виділив людину, посилаючи їй пророків та посланців з відповідними для неї законами, яким людна повинна слідувати. Підкорення цим законам приводить до успіху та порятунку в обох світах, а відхилення від них — до мук та втрат в обох світах.
Завершальною печаткою у ланцюжку пророків став Мухаммад ﷺ, його посланницька місія стала останнім посланням від Аллаха, а принесений ним Шаріат касував усі попередні божественні зводи законів. Абсолютно усе людство на сьогодні повинно слідувати релігії Мухаммада ﷺ та дотримуватись законів Ісламу, щоб залишатись у гармонії з Всесвітом та рештою створінь Аллаха у слідування законам Творця.
Незважаючи на те,що Аллах заборонив примушення в оберненні людей в Іслам, Він усе ж таки велів мусульманам управляти справами представників інших релігій згідно до положень Ісламу. Шаріат поставив в обов’язок мусульманам усіх часів підкорити людство положенням божественного закону, не примушуючи при цьому їх до прийняття Ісламу.
Оскільки мусульмани з самого початку повинні слідувати Шаріату, а після цього правити людством на основі Ісламу, то неприпустимо вдовольнятись положенням, коли немає держави, яка взяла в основу ісламську акиду, втілює положення Ісламу серед своїх громадян, а також в усьому світі через заклик до Ісламу та джихад. Ця держава — ніщо інше як Халіфат. І поки ця держава відсутня, мусульмани повинні докласти зусиль по пошуку країни зі сприятливими умовами для того, щоб стати ядром Халіфату. Потім же треба вести діяльність для того, щоб розширити територію цієї держави, включаючи у неї з самого початку країни мусульманського світу, а потім усі куточки земної кулі.
Оскільки революціонери у Сирії підняли стяг Ісламу, почали вимагати правління згідно Шаріату та принесли жертви на цьому шляху, з одного боку фронту опинились сини Умми, а з іншого — держави колоніального Заходу зі своїми прихвоснями із числа мусульманських правителів. Тому народ Шаму ближче до того, щоб удостоїтись честі встановити Халіфат своїми руками і зробити свою країну ядром Ісламської Держави.
Існує три умови, щоб та або інша країна стала ядром Ісламської Держави:
1. Наявність ідеологічної партії, здатної вести керівництво Уммою згідно правильної політичної ідеї та надати ясний політичний проект по встановленню Ісламської Держави.
2. Готовність прийняти та понести цей політичний проект народом країни, яка не лише готова реалізувати його на своїй території, але й захищати його та жертвувати на його шляху після реалізації цього проекту.
3. Наявність озброєних сил,які прийняли цей проект, підтримають політичне керівництво, що надало їм проект,та які об’єдналися на основі нього.
Ми бачимо, що у Сирії здійснились дві із вищезгаданих умов, а саме — ідеологічна партія, яка надає проект, і народ, готовий прийняти ідею держави Халіфат. Відсутня лише третя умова. Вона представлена тим, щоб керівники бригад прийняли рішення розірвати усі свої зв’язки з ворогами революції за кордоном і, об’єднавшись, прийняли проект, наданим їм Хізб ут-Тахрір, а потім під політичним керівництвом Хізба і за допомогою народної підтримки скинули злочинний режим і встановили Ісламську Державу.
Що стосується матеріальних ресурсів, якими повинна володіти у достатній мірі на мінімальному рівні держава, яка стане ядром Халіфату, то ми вважаємо, що Сирія цілком здатна стати цим ядром. Сирія володіє чудовим географічним положенням, достатньою територією, у тому числі і для землеробства, різноманітними природними та мінеральними ресурсами, нафтою.
Говорячи про різницю між нашими озброєними силами та силами наших ворогів, ми повинні пам’ятати, що мусульмани ніколи не перемагали ворога через численність або озброєння. Іман був завжди нашою перевагою та зброєю. Але як тільки ми починали пишатися своєю численністю, то Аллах не давав нам перемоги. Якщо ми візьмемо слова Всемогутнього Аллаха:
وَأَعِدُّواْ لَهُم مَّا ٱسۡتَطَعۡتُم مِّن قُوَّةٖ
«Приготуйте проти них скільки можете сили» (8:60), —
Докладемо дозволені зусилля для купівлі та виробництва достатньої кількості зброї, проявимо таваккуль (уповання) на Аллаха та попросимо у Нього допомоги, то Аллах допоможе нам проти усіх ворогів. Адже очевидно, що зброї, якою ми сьогодні володіємо, досить для перемоги та допомоги від Аллаха, якщо ми надамо допомогу Йому.
Проте Заходу добре відома ця формула перемоги мусульман, і тому він всіляко ставить перепони та перешкоди на шляху встановлення ядра Халіфату у Шамі та зосереджу зусилля, щоб завадити досягненню третьої умови. До сьогоднішнього дня західним країнам вдавалося перешкоджати об’єднанню керівників бригад навколо політичного проекту Хізб ут-Тахрір. Захід зумів це зробити, зв’язавши їх напряму з його власними маріонетковими режимами через брудні політичні гроші. Він вибив із голови ідею скинення і навіть дав цим бригадам легітимність, притягнувши їх у воронку переговорів та конференцій від Ер-Ріяду та Астани до Женеви та Сочі.
Найбільш небезпечним із того, що зробив Захід, щоб не дати революції досягти своєї мети, стали маніпуляції бригадами, щоб останні не прийняли політичний проект та керівництво від Хізб ут-Тахрір. Цим самим революцію кидало із одного глухо кута в інший. Де ж зараз ті, хто стояв за революцією у Шамі? Чи вдоволені вони маніпуляціями лідерів своїх бригад?! Як вони можуть спокійно спати, коли ведуть себе та революцію у провалля ?!
Гірка правда полягає у тому, що якщо революціонери у Сирії відмовляться від своєї мети, а саме — скинути режим та створити ядро Ісламської Держави, не усунуть і не притягнуть до відповідальності лідерів бригад, які в омані, то тоді вони накличуть на себе велику небезпеку, яка не обмежиться лише вбивствами та позбавленням честі у цьому світі, але й продовжиться у виді покарання у наступному житті. Встановлений Аллахом закон обміну вимагає, щоб народ міцно тримався за вервь Аллаха і допоміг Йому, і тоді Аллах допоможе людям.
Хоча народ Шаму сьогодні перебуває на грані великої небезпеки, але й той же час перед ним лежить велика історична можливість встановити ядро Халіфату у себе у країні — Халіфату, який буде вирішувати долю усієї планети та позбавить людство від несправедливості дикого капіталізму. М’яч поки що знаходиться на стороні сирійського народу, і можливість проявити ініціативу усе іще у їх руках. Чи піде цей народ на обмін з Аллахом?
Газета «Ар-Рая»
Абдульхамід Абдульхамід
Голова Центрального комітету по зв’язкам Хізб ут-Тахрір у Сирії
