Сьогодні мусульмани живуть у незвичному положенні та ненормальній обстановці. Їх образ життя представляється в існуючих системах, втілюваних деякими країнами зі своїми кордонами, названими «вітчизною».
Кожна така вітчизна має шматок кольорової ганчірки під назвою «прапор », який символізує новоутворену країну. Усі системи та політика, у затишку яких мусульмани живуть сьогодні, з’явились не за допомогою іджтіхаду на основі Ісламу. Кожне чудово знає,що ці кордони були накреслені колоніалізмом. Усі системи,закони та конституції, втілювані над Уммою купкою правителів, які захопили владу над мусульманами та правлять вогнем та мечем, успадковані від західного колонізатора, який позбавив Умму права слідувати своїй релігії. Захід змінив освітню програму та запровадив свою просвіту в усі сфери життєдіяльності Ісламської Умми.
Тому ми можемо сказати, що усі системи,закони та конституції, які сьогодні керують життям людей в ісламських землях, нав’язуються ззовні, а не виходять із акиди мусульман. Неправильно стверджувати, що ми повинні іти у ногу з реальністю, говорячи, що ці системи є сучасними і Іслам повинен відповідати їм; нібито мусульмани повинні виводити із Ісламу закони та системи що відповідають нашому часу. У такому випадку,це описується як пораженство, оскільки людина не вірить у те, що Іслам прийшов ззовні нашої реальності, щоб вирішити проблеми людей. Подібні люди навіть намагаються хвалити сьогоднішніх правителів, які погодились бути тими, про кого Аллах сказав:
الَّذِينَ اتَّخَذُوا دِينَهُمْ لَهْوًا وَلَعِبًا وَغَرَّتْهُمُ الْحَيَاةُ الدُّنْيَا
«Які обернули свою релігію у розвагу та гру та спокусились мирським життям» (7:51).
У Корані та Сунні немає ніяких вказівок на те, що сьогодні називається «вітчизною» або «батьківщиною». Навпаки, усі вони з’явились у результаті угоди Сайкс–Пико, яка розірвала Умму на шматки, накресливши між мусульманами кордони. Також в Ісламі немає нічого, що заохочувало б розкол та підтримувало концепцію патріотизму, навпаки, є тексти, що засуджують розкол і забороняють мусульманам жити в окремих країнах. Більше того, Іслам зобов’язує жити в одній державі під правлінням одного аміра. Ми бачимо, що Іслам наказує вбивати тих, хто намагається розколоти єдність мусульман. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِذَا كُنْتُمْ عَلَى جَمَاعَةٍ، فجَاءَ مَنْ يُفَرِّقُ جَمَاعَتَكُمْ وَيَشُقُّ عَصَاكُمْ، فَاقْتُلُوهُ كَائِنًا مَنْ كَانَ
«Коли ви будете єдині і хтось захоче внести розкол серед вас та розділити вашу єдність, то вбийте його, ким би він не був» (Табарані).
Чи може віруючий після цього говорити, що кожен повинне вірити у необхідність вітчизни та захищати її ціною свого життя, відповідаючи нинішньому часу, і навіть сміливо називаючи це «фікхом по обставинам»?! Як ми можемо прийняти те, що нав’язано нам колонізатором, апелюючи неможливістю виконання ваджибів, називаючи вигадані системи невір’я легкими, а Іслам та його чистий Шаріат — важким?! Як втілення явного куфру може бути легким у країнах мусульман, у той же час стверджуючи,що неможливо втілити Іслам, який Аллах вдосконалив для людей і ким вдовольнився як релігією?!
Аллах вшанував нас цією релігією, полегшивши її для нс. Перші мусульмани вдовольнились Ісламом, повністю втілюючи його в одній державі. Завдяки цій релігії Ісламська Умма набула величі та стала кращою общиною, виведеною для людства — общиною джихаду, відкриваючи нові території та керуючи ними на основі законів Аллаха. Так Іслам став втілюватись в усіх куточках землі. Сьогодні ж Ісламська Умма живе не притаманним їй життям, над нею панують вороги Ісламу, а мусульман скрізь пригноблюють. Де ж шлях до порятунку та відродженню? Тут згадуються слова Імама Маліка: «Не набуде успіху наступне покоління цієї Умми, окрім як з допомогою того,за рахунок чого набули успіху перші її покоління». Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِنِّي قَدْ تَرَكْتُ فِيكُمْ شَيْئَيْنِ لَنْ تَضِلُّوا بَعْدَهُمَا: كِتَابَ اللَّهِ وَسُنَّتِي
«Я залишив серед вас дві речі, тримаючись за які, ви не зіб’єтесь з прямого шляху — Книгу Аллаха та мою Сунну» (Малік, аль-Хакім).
Порятунок Умми полягає лише в Ісламі, а не в оманливому формулюванні деяких проектів та альтернатив, що відповідають вимогам часу. Необхідно слідувати ясному одкровенню, йти по шляху Посланця Аллаха ﷺ та дотримуватись його методу. Наша велич — у релігії, наше приниження — у залишенні релігії. Всевишній Аллах говорить:
قُلْ هَذِهِ سَبِيلِي أَدْعُو إِلَى اللَّهِ عَلَى بَصِيرَةٍ أَنَا وَمَنِ اتَّبَعَنِي
«Скажи: «Таким є мій шлях. Я та мої послідовники закликаємо до Аллаху згідно переконанню» (12:108).
Метод Пророка ﷺ не полягає в уявних гаслах і не є вірою у гадані ідеали, навпаки, він чітко визначений, ґрунтуючись на одкровенні нашого Господа, згідно текстам, яким необхідно слідувати. Наш обов’язок сьогодні — правильно зрозуміти Іслам, прийняти чітке бачення, засноване на доктрині Ісламу, потім сформувати партію, як це зробив Посланець Аллаха ﷺ і став просвіщати Ісламом у домі аль-Аркама ібн аль-Аркама, потім взаємодіяти зі суспільством, допоки громадська думка не схилиться на користь ісламського проекту, потім вимагати допомогу (талаб ан-нусра), як це робив Пророк ﷺ, після чого він встановив державу у Медині, втіливши Іслам та поширивши його на увесь світ. Це — єдиний шлях, тому що дії Посланця Аллаха ﷺ, одкровення від Господа світів та встановлення держави на основі цього одкровення — це метод, якому повинні слідувати сьогодні мусульмани, щоб виконати великий обов’язок, за допомогою якого будуть виконані усі худуди та фарди. Це — держава Ісламу та мусульман, Праведний Халіфат за методом пророцтва. Наш порятунок, об’єднання та збереження — лише у ньому. Всевишній Аллах говорить:
وَأَنَّ هَذَا صِرَاطِي مُسْتَقِيمًا فَاتَّبِعُوهُ وَلا تَتَّبِعُوا السُّبُلَ فَتَفَرَّقَ بِكُمْ عَنْ سَبِيلِهِ
«Таким є Мій прямий шлях. Слідуйте по ньому і не слідуйте іншими шляхами, оскільки вони зіб’ють вас з Його шляху» (6:153).
Халіфат — це назва, якою Посланець Аллаха ﷺ найменував державу мусульман:
كَانَتْ بَنُو إِسْرَائِيلَ تَسُوسُهُمْ الأَنْبِيَاءُ كُلَّمَا هَلَكَ نَبِيٌّ خَلَفَهُ نَبِيٌّ وَإِنَّهُ لا نَبِيَّ بَعْدِي وَسَتَكُونُ خُلَفَاءُ تَكْثُرُ قَالُوا: فَمَا تَأْمُرُنَا؟ قَالَ: فُوا بِبَيْعَةِ الأَوَّلِ فَالأَوَّلِ وَأَعْطُوهُمْ حَقَّهُمْ فَإِنَّ اللَّهَ سَائِلُهُمْ عَمَّا اسْتَرْعَاهُمْ
«Синами Ісраїла керували пророки. Якщо помирав один пророк, йому на зміну приходив другий. Після мене ж пророків не буде. У майбутньому з’являться халіфи, і їх буде багато». Сподвижники спитали: «Що ж ти нам накажеш?».Пророк ﷺ сказав: «Дотримуйтесь присяги,даній першому, і першому із них, і віддавайте їм їх права. Воістину, Аллах спитає про те,що Він дав їм під відповідальність» (Ахмад).
Халіфат — це не уява і не історія для оповіді наступним поколінням, а зобов’язання, обіцянка та блага звістка, яка неодмінно збудеться, з дозволу Аллаха. В Ісламській Уммі є чоловіки, які вивчили шлях відновлення Халіфату та слідують йому, не відхиляючись. Вони — ті, хто дали обітницю Аллаху та Його Посланцю ﷺ, що будуть жертвувати найціннішим, що у них є, заради досягнення цієї мети та зміцнення релігії. Вони повірили у свою справу та віднеслись до неї як до питання життя та смерті. Це і є відновлення ісламського образу життя шляхом відновлення Халіфату за методом пророцтва. Увесь свій час вони витрачають на досягнення того, що обіцяв Аллах і про що сповістив Його Посланець ﷺ. Їм не нашкодять ті, хто залишив їх без допомоги. Хізб ут-Тахрір крокує разом з Уммою, строго слідуючи методу Посланця Аллаха ﷺ заради досягнення великої мети, а Умма йде разом з ним, міцно притискаючи його до грудей. Умма стала прокидатися так, що ми стоїмо на порозі встановлення Другого Праведного Халіфат за методом пророцтва. І у той день зрадіють віруючі:
وَاللَّهُ غَالِبٌ عَلَى أَمْرِهِ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لا يَعْلَمُونَ
«Аллах владний вершити Свої справи, проте більшість людей не знає про це» (12:21).
Газета «Ар-Рая»
Сулейман ад-Дасіс
Член маджліс-вілаяту Хізб ут-Тахрір у Судані
23 Рабі ус-сані 1439 р.х.
10.01.2018 г.
