Вже довгий час більш слабкі держави користуються фінансовою допомогою, яка надається більш могутніми державами з метою досягнення економічних, культурних та політичних цілей, а також щоб гарантувати їх залежність.
Гроші є одним із ефективних інструментів для розширення колоніального впливу, нав’язування гегемонії слабким народам та розграбування їх багатств, масштаби яких у декілька разів перевищують розміри витрачених засобів, які даються наддержавами під приводом підтримки, фінансування та допомоги. Ці наддержави, особливо — капіталістичні, завжди зацікавлені у досягненні своїх інтересів. У них не спостерігається інтересу бути благодійними закладами, чому є незліченна кількість прикладів та доказів.
У зв’язку з цим адміністрація США пригрозила Палестині скоротити фінансову допомогу, щоб тим самим дати зрозуміти, що ця допомога є деяким політичним підкупом та інструментом тиску, що використовується тоді, коли необхідно реалізувати бачення США у вирішенні питання Палестини. Президент США Дональд Трампа написав на своїй сторінці у «Твіттер»: «Ми платимо Палестині сотні мільйонів доларів на рік і не отримуємо від них ані вдячності, ані поваги. Вони навіть не хочуть вести мирні переговори з «Ізраїлем». Потім наступного разу він повідомив: «Доки палестинці не бажають вести переговори про мир, чому ми повинні платити їм щось?».
У відповідь на загрози заморозити фінансову допомогу Палестинська автономія виразила невдоволення, заявивши, що шантаж не може бути прийнятним. Прес-секретар Палестинської автономії Набіль Абу Рудейна заявив, що святі землі Єрусалиму «не продаються ані за золото, ані за срібло». Так, член виконавчого комітету «Організації звільнення Палестини» (ООП) Ханан Ашраві заявила: «Ми не піддамося на шантажування», — також підкресливши, що права палестинців «не продаються».
Після таких гучних заяв з боку політичних фігур можна подумати, що права палестинців захищені, а сам уряд не піддасться торгам та розбазарюванню земель. Але у той же час ОЗП та Палестинська адміністрація є одними із тих, хто визнав окупаційну владу «Ізраїлю» та їх прав на приблизно 80% землі Палестини. Хіба не вони постійно заявляють про свою прихильність рішенню двох держав, а саме — визнанню палестинської держави у кордонах 1967 року зі столицею у Східному Єрусалимі та сіоністського утворення на усьому окупованому Західному березі з 1948 року?! Це означає відмову від більшої частини аль-Кудса як столиці сіоністського утворення!
Представники влади як і раніше наполягають на своїй прихильності миру з сіоністами. А турбує їх лише те, що Америка не здійснює своє посередництво справедливо: взяти навіть нещодавнє рішення Трампа про визнання Єрусалиму столицею сіоністського утворення «Ізраїль». Це пояснює заяви палестинської адміністрації про пошук альтернативного посередника, тобто вони прихильні процесу капітуляції та налагодженню питання про Палестину, але проблема полягає у посереднику!
На якій підставі адміністрація Палестини виступає у ці уявні битви порожньої риторики та створює оманливий героїчний образ лідерів? Вони продали більшу частину Палестини, але роблять вигляд, що відстоюють решту її частини. Вони докоряли розділенням аль-Кудса на Східний та Західний, але при цьому, беручи участь в обговореннях та переговорах, віддали більшу частину міста у руки сіоністів!
Немає необхідності у глибоку вивченні та розгляді, щоб виявити співучасть Палестинської автономії у явному розбазарюванні палестинських земель. Прикладом тому слугує захист та виправдання автономією патріарха Феофіла у скандалі навколо продажу земель в Єрусалимі, незважаючи на народне хвилювання та намір виключити його від доступу до християнських храмів.
З іншого боку, адміністрація Палестини у повній мірі усвідомлює, що її існування пов’язано з інтересами крупних держав на чолі з Америкою. Захід не допустить повно краху палестинської адміністрації, тому що остання виконує роль служби безпеки та охорони сіоністського утворення, тому що більша частина фінансової допомоги, яка надається, скерована на служби безпеки, а контролює ці служби та формулює їх бойову доктрину Америка; і до того ж вони зв’язні тісними відносинами з сіоністськими службами безпеки. Тому ми повинні розуміти американську загрозу у виді скорочення фінансової допомоги як тиск та примушення до прийняття американського бачення у вирішення палестинського питання.
На тлі того, що палестинська влада є колоніальним проектом, міжнародні сили маніпулюють керівництвом Палестини. Влада діє в інтересах цих міжнародних сил. Вони піднімають хвилю незадоволення проти погроз США, показуючи своє приниження та залежність від Америки та сіоністського утворення «Ізраїль». Вони вилучають користь із позицій міжнародних країн, зокрема — європейських, таких як Англія, Франція та Німеччина, що виступають проти позиції Америки по Єрусалиму у межах голосування Генеральної Асамблеї ООН, де переважна більшість вийшла проти рішення Трампа визнати Єрусалим столицею сіоністського утворення та переносу посольства США в аль-Кудс.
Так, Палестина не продається, оскілки вона згадується в аяті Корану та є акиди у серцях віруючих! Її звільнення — фард. І лише богобоязливі та чисті совістю люди, такі як Абдуль-Хамід, можуть встати на захист цих земель, не піддавшись спокусі золота та срібла. Абдуль-Хаміду запропонували переказати величезну суму грошей на особистий рахунок та у державну казну за продажу земель аль-Кудса, але він повністю відкинув пропозицію та відповів: «Я не можу відмовитись і від п’яді цієї землі. Ці землі належать не мені, а моїй Уммі, яка здійснювала джихад та проливала кров при її звільненні. Сіоністи доб'ються свого, лише якщо в один день Халіфат розпадеться». Мусульмани сьогодні несуть відповідальність за встановлення Праведного Халіфату та обрання халіфа, який покладе край існуванню сіоністського утворення у Палестині, вкаже місце Америці та Заходу та витіснить вплив безбожних імперіалістів із наших земель.
Газета "Ар-Рая"
Халід Саід
Член інформаційного офісу Хізбут-Тахрір у Палестині
