Досить часто ЗМІ у мусульманському оживляють спогади про багато історичних подій , згадуючи як про сумні, так і про радісні.
Проте є одна дуже важлива подія для кожного мусульманина, які ЗМІ навмисно ігнорують, забувають , бо режими, існуючі сьогодні у мусульманському світі, є наслідком цієї події. Цієї подією є зникнення держави Халіфат , під затишком якого мусульмани на протязі сторіч відчували велич та пошану. Причинами, що призвели до зникнення Халіфату, стали:
1) віддалення мусульман від керівництва законами Аллаха у своєму житті;
2) розрізненість та роз’єднаність.
І,як наслідок, нами почали керувати маріонетки держав Заходу. Вони почали:
— завдавати мусульманам страждання та приниження;
— відняли велич та повагу;
— розграбували та продовжують грабувати наші багатства.
Таким є наше положення як мусульман. Нас вбивають, проливають нашу кров, наша честь зганьблена, наші багатства розкрадаються , тому куди б людина не скерувала свій погляд, скрізь вона побачить те, що ми описали. Як приклад цьому досить згадати Кашмір, Чечню, Боснію та Герцеговину, Афганістан, Ірак… Що стосується країн, де сталася «Арабська весна», серед яких — Ємен та Сирія, то я не бачу сенсу пояснювати, що там відбувається, адже і без того усе ясно. У решті ж країн справи обстоять не краще , тому що при владі сидять нікчемні правителі, які дозволяють державам Заходу хазяйнувати у землях мусульман, грабувати їх багатства, адже їх турбує лише одна єдина проблема — усидіти на своїх місцях , щоб не зникла можливість вдовольняти свої похоті, і щоб добитися цього, вони дозволяють невірним коїти з мусульманами те, що їм угодно. Якщо б у мусульман був халіф, то невірні не наважились би і думати про завдання нам шкоди. Історія — тому підтвердження:
— висилка племені Бану Кайнука із Медини, яка стала відповіддю на напад з їх боку на мусульманку та вбивство одного мусульманина;
— висилка Бану Надір через те, що вони намагались вбити Посланця Аллаха ﷺ;
— завоюванні Амурії (Аморія) під керівництвом аль-Мутасима через напад на мусульманку;
— відповідь Харуна ар-Рашида римському (візантійському) імператору Нікіфору, у якому він назвав його «римським собакою». Також він пригрозив йому, що відправить військо, перший солдат якого досягне позицій Нікіфора, а останній ще не вийде із Багдада. Саме такою була відповідь Харуна ар-Рашида на відмову Нікіфора платити джизью державі Халіфат.
І багато інших прикладів.
Так,Халіфат — це держава, до якої брехня не підбереться ані спереду, ані ззаду, проте, коли ми втратили його, ми втратили усе. Сьогодні мусульмани повинні усвідомити це та зрозуміти, що якщо вони не повернуться до правління Шаріату за допомогою Халіфату, то їх положення буде усе усугублятись та усугублятись, а гнів Аллаха буде рости. Виправити положення пізніх поколінь цієї Умми (тобто наше з вами) може лише те, що виправило положення її першого покоління. Тому ваджибом є докласти усіх своїх зусиль та старань на цьому шляху , пожертвувавши найціннішим, щоб позбутися від правителів, хазяїном яких є Захід ,а також встановити державу, яку встановив Пророк ﷺ і у якій правили халіфи після нього ﷺ.
Хізб ут-Тахрір та ті, хто з ним, взяли на себе частину тягаря тим самим позбавивши Умму від питання вивчення, розробки, планування та управління цією доленосною справою. Сьогодні Хізб та ті , хто послідував за ним із числа щирих синів Умми:
— жертвують своїми життями на цьому шляху;
— жертвують своїм майном, щоб Умма усвідомила свою доленосну проблему;
— сумлінно працюють вдень та вночі над встановленням держави Халіфат; вони — як «нагий увещеватель», який звернувся до Умми, повідомляючи їй про проблему доленосного характеру, адже це — питання життя та смерті,від якого залежить або велич та пошана у цьому світі,або очікує смерть шахіда на цьому шляху.
Тому Умма повинна мобілізувати усі свої сили , починаючи з немовля і закінчуючи глибоким старцем. Вона повинна мобілізувати усю свою енергію та усі свої можливості навколо Хізба, його керівництва та його шабабів, щоб досягти багажної мети. І нехай ніхто не насмілюється перешкоджати Уммі для спільної діяльності з Хізбом і не насмілюється відволікати її від здійснення основної мети.
Треба розуміти , що це питання є питанням життя та смерті, тому або ми будемо жити у вдоволенні Аллаха поруч з величчю та пошаною, або ми падемо шахідами на цьому шляху.
Проте треба також розуміти, що окрім простих мусульман, які будуть жертвувати та вести діяльність на цьому шляху, на мусульманські армії лягає іще більший вантаж, іще більший тягар та відповідальність , адже у їх руках зосереджена сила Умми, саме вони здатні надати підтримку Хізбу в управлінні її справами, щоб Умма змогла понести своє послання решті світу.
Також ми хочемо нагадати синам Умми в арміях мусульман, що саме на сьогоднішній день є гарантом існування злочинних режимів, які проявили безпечність до справ Умми та розбазарюють її багатства. Саме ці правителі перешкоджають втіленню Шаріату Аллаха,у зв’язку з чим на вас як на армії мусульман лягає великий гріх та великий тягар. Ви повинні:
— позбавитись від цього гріху;
— зняти з себе цей непосильний тягар;
— надати допомогу та сприяння Хізбу.
Лише тоді, можливо, Аллах пробачить вам ваше мовчання та сприяння тиранам. Адже вам надана честь стати подібно ансарам часів Пророка ﷺ, які скерувались надати допомогу у встановленні Першої держави Халіфат.
Клянусь Аллахом, справа настільки серйозна, що тут не до посмішок! Прості мусульмани та військові повинні скерувати свої погляди у бік Рая, ширина якого рівна ширині неба та землі, скерувати у бік Вічного життя, бо це життя — швидкоплинне та мінливе , як і непридатне бути метою або стати доблесною справою:
فَمَا أُوتِيتُم مِّن شَيْءٍ فَمَتَاعُ الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَمَا عِندَ اللَّهِ خَيْرٌ وَأَبْقَىٰ لِلَّذِينَ آمَنُوا وَعَلَىٰ رَبِّهِمْ يَتَوَكَّلُونَ
«Усе, що вам, є мінливим благом мирського життя. А те,що є у Аллаха, буде краще та більше довготривалим для тих, які увірували та уповають на свого Господа» (42:36).
О мусульмани, підтримайте діяльність Хізб ут-Тахрір.
О офіцери та солдати, надайте допомогу Хізбу, адже вам випала можливість опинитись із числа тих, хто досягне вдоволення Аллаха.
Халіфа Мухамма — Йорданія
24 Раджаба 1439 р.х.
11.04.2018р.