Аллах, АззаваДжалль, відправляв посланців та пророків з посланням єдинобожжя для того, щоб вони встановлювали справедливість на землі. Хтось із людей увірував, але були і ті, хто відкинув.
Проте після смерті пророків більшість віруючих відходило від істини та викривляло послання, яке їм приходило від от Аллаха. Так, наприклад, араби впали у многобожжя після смерті Ібрахіма і почали поклонятись ідолам, християни взялись поклонятись Ісі після того, як Аллах підніс його, а сини Ісраїла взяли теля собі божеством, ледве Муса (мир йому) відлучився усього лише на сорок днів. Так відбувалось кожного разу, коли не ставало посланців, що особливо критично для останнього послання, яке приніс Мухаммад ﷺ для усіх людей на землі. Адже загибель цього послання означає загибель усього людства. Насправді, ледве так не вийшло — як тільки жителям Аравійського півострову стало відомо про смерть Посланця ﷺ, вони порушили свою клятву та залишили свою віру. На усьому півострові лише три міста і одне селище залишились вірні посланню Мухаммада ﷺ — міста Медина, Таіф, Мекка та селище Джуваса.
Деякі віровідступники відмовили сплачувати закят, а були ті, хто відкинув молитву, іудеї та християни ж буйствували. Проте Аллах Своєю милістю обдарував Умму віруючими чоловіками та керівниками із її числа, які зібрались під навісом Бану Саада для того, щоб дійти до згоди між собою та дати байат аміру мусульман, який стане правити ними Книгою Аллаха, Сунною Його Посланця ﷺ і буде намісником Мухаммада ﷺ у правлінні над мусульманами — халіфом. Абу Бакр став першим халіфом мусульман, лідером усієї Умми, правителем держави Халіфат, яка змогла повернути релігії її славу, розбити підступи многобожников та віровідступників, а також покінчити з тими, хто ухиляється від виконання законів закяту, намазу та інших відомих усім та обов’язкових до виконання шаріатських хукмів.
Держава Халіфат оберігала релігію, зводила нанівець підступи та засідки хитрунів та відступників проти Ісламу та мусульман, втілювала на практиці релігію, захищало чистоту Ісламу та мусульман, і за допомогою Халіфату мусульмани несли це світло та виводили до світла та справедливості Ісламу увесь світ, що погруз у темряві невір’я. Ісламська Умма стала великою, головуючою та провідною в усьому світі.
Велич Ісламу та мусульман стояла стільки, скільки стояв Халіфат. Мусульмани були сильні своєю вірою та ватажками світу своєю державою, доки вона була сильною. Але коли у 1924 році у Стамбулі Халіфат був зруйнований, ісламські системи та шаріат витіснили західними безбожними порядками та законами. Держава розкололась на багато безпорадних частин, невірні взялись пригноблювати мусульман, попирати їх права, грабувати багатства та встановили над мусульманами своїх агентів у якості нікчемних правителів, які здали країни невірним разом зі своїми народами. Правителі замучили Умму найгіршими тортурами, вдень та вночі воювали з Ісламом, грабували Умму, посягали на її честь та святині та попирали її права. Повністю втративши страх, вони направили армії на війну з Ісламом, повернули дула своїх знарядь на мусульман, а не на їх ворогів, що виявилось краплею, що переповнила чашу, а мусульмани гинули, провонялись із своїх домів і, що найгірше, впадали у відчай.
Проте Аллах, СубханахуваТааля, обдарував цю Умму Умму6 її молоді сини почали підніматись вище і вище по сходинкам свідомості та розуміння релігії, обравши собі Посланця ﷺ кращим прикладом, прийнявши його ﷺ життєвий шлях і, незважаючи на час та сили, почавши діяти серед мусульман, просвіщати Умму її релігією та ісламським керівництвом для того, щоб повернути втрачене — державу Халіфат за методом пророцтва, — без якої релігія не втілюється у життя, не оберігається її чистота і без якої не повернути Уммі велич та міць.
Сьогодні, у ці дні місяця Раджаб, ми нагадуємо Уммі про трагічне руйнування Халіфату, яке сталося у ці ж дні у 1342 р.х. Нагадуючи про цю дату, ми нагадуємо Великій Уммі про руйнування її великого утворення — держави Халіфат,яка піклувалась про неї, захищала її від усілякого зла, приносила благо та втілювала на землі Шаріат Господа та Сунну Його Посланця ﷺ.
О велика Умма! У річницю цієї трагічної події ми звертаємось до тебе, давайте ж докладати зусиль разом з тими, хто прагне знов повернути крепость Ісламу, давайте більш рішуче діяти для того, щоб встати на той шлях на якому ми були — до праведного Халіфату за методом пророцтва. У ньому міститься велич Ісламу та мусульман, у ньому приховано приниження невіруючих та многобожників. З дозволу Аллаха, скоро зло обернеться проти злодіїв, а змучені душі набудуть порятунку у релігії! Ми вже бачимо на горизонті зорю, яка обернеться ясним світанком, перемогою та допомогою. Поїзд вже скерувався уперед, і його не зупинити, не упустіть же це велике благо!
О солдати Умми! Стрепеніться, встаньте, виступіть мужньо та скеруйте свої знаряддя туди, куди треба! Зваліть палаци на голови цих нікчемних правителів, які узурпували владу, сприяють ворогам у тому, щоб пригноблювати нас, посягати на наші святині та грабувати наші багатства...Знесіть їх брехливі трони та встановіть правління Аллаха на землі. За це вас чекає найкраще в обох світах! Саме ви здатні та уповноважені надати допомогу! Ви — меч на шиях ворогів Ісламу! На вас лежить помста за велич Умми! Почуйте клич з мечеті Посланця: «О вершник! Коня сідлай та Раю бажай!». Час діяти, так дійте ! Ваша мужність та безстрашність та сили — заради Ісламу, заради його перемоги! Умма зачекалася ваших героїчних скоєнь! Так встаньте ж, вирвіть трони з-під рабських правителів та встановіть цитадель великого Ісламу — Халіфат величі та пошани, і збирайте нагороди у Дунья та Ахіра сповна! О нащадки Амра та Салахуддіна! Не думайте поганого один про одного! Стряхніть з себе та з Умми пил приниження, слабкості та покори! Зітріть сльози дітей, сиріт, матерів та вдів і не витрачайте час на служіння лисам за жалюгідні гроші від них і не чекайте від них ніякого блага для вашої Умми ей Умы!
О армії Умми! Єдиним рішенням, яке покладе край цій абсолютно не притаманній Ісламу та Уммі ситуації, є встановлення Халіфату мусульман на жалюгідних держав зла, встановлених на мусульманських землях. Немає іншого рішення, за допомогою якого ми набудемо вдоволення Аллаха та велич мусульман! Ми закликаємо вас надати допомогу тим, хто діє заради цього! Нехай ніхто із вас не упустить це велике скоєння:
وَلَا يَلْتَفِتْ مِنْكُمْ أَحَدٌ وَامْضُوا حَيْثُ تُؤْمَرُونَ
«І нехай ніхто із вас не обертається. Ступайте туди, куди вам наказано» (15:65),
وَاللَّهُ مَعَكُمْ وَلَنْ يَتِرَكُمْ أَعْمَالَكُمْ
«Аллах — з вами і не зменшить ваших діянь» (47:35).
