Політична свідомість не означає розуміння політичної обстановки, міжнародної позиції, політичних подій або простеження міжнародної політики та політичних дій, хоча вищеперелічене і відноситься до числу необхідних речей для повноти політичної свідомості.
Політична свідомість — це погляд на світ під певним кутом. Відносно нас, мусульман, цей погляд повинен виходити із позиції ісламської доктрини: «Немає божества, окрім Аллаха, Мухаммад — Посланець Аллаха», «Мені було наказано боротись з людьми, доки вони не скажуть: «Немає божества, окрім Аллаха, Мухаммад — Посланець Аллаха». Якщо вони скажуть це, то збережуть від мене свої життя та майно, окрім як по праву». У цьому і полягає політична свідомість. Погляд на світ без певної точки зору вважається легкодумством, не політичною свідомістю. Погляд немісцеву або регіональні арени є вузьким, а не політичною свідомістю. Політична свідомість випрацьовується при забезпеченні двох елементів:
1) Погляд повинен бути звернений на увесь світ.
2) Погляд повинен виходити із певної точки зору, будь то певна ідеологія, певна ідея, певний інтерес і так далі.
Такою є суть питання політичної свідомості. Природно, що політична свідомість мусульманина повинна виходити із ісламської доктрини. Такою є політична свідомість. Якщо такою є її дійсність, то політичний діяч природним чином повинен вступити у боротьбу на шляху формування певного поняття про життя у людини як людини, поза залежністю від місця її знаходження. Формування цього поняття є першочерговою відповідальністю, що покладається на політично свідому людину, яка не може набути спокою доти, доки не докласть зусиль для виконання своєї задачі.
Політично свідома людина повинна неминуче вступити у боротьбу з усіма тенденціями, що суперечать її тенденції, та з усіма концепціями, що суперечать її концепції, одночасно підсилено концентруючи свою концепцію та запроваджуючи свою тенденцію. Так, вона рухається одночасно у двох напрямах, які абсолютно невідривні одна від одної у цій боротьбі, бо вони є одним цілим. Вона руйнує та будує, розсіює пітьму та випромінює світло. Вона, як кажуть, подібна до полум’я, що спалює зло, та світильнику, що освітлює істинний шлях…
Що стосується методу формування політичної свідомості в окремих особистостях та у народі (уммі) у цілому, то ним є політична просвіта у політичному змісті цього виразу, однаково, чи відбувається ця просвіта за допомогою думок та законів Ісламу або шляхом вивчення політичних подій. У цьому плані людина повинна просвіщатись ісламськими думками та законами, не розглядаючи їх як голу теорію, а повинна застосовувати їх до реальних подій. Вона не повинна стежити за політичними подіями як журналіст, який шукає матеріали для статей, або як викладач, який вивчає їх для свого предмету. Вона повинна стежити за політичними подіями під певним кутом, щоб дати відповідну, на її думку, оцінку, або щоб пов’язати їх з іншими подіями та думками, або ж з тими політичними діями, які відбуваються перед нею. Ця політична просвіта за допомогою ідеології та політики є метод формування цієї політичної свідомості у народі (уммі) та в окремих особистостях.
Саме ця політична свідомість і примусить Ісламську Умму скеруватись до виконання своєї основної та головної задачі, якою є доведення світу ісламського заклику та поширення серед людей істинного шляху. Тому політична просвіта є методом формування політичної свідомості у народі (уммі) та в окремих особистостях. Виходячи із цього, необхідно політично просвітити Ісламську Умму у найбільш широкому масштабі. Саме ця просвіта сформує у ній політичну свідомість та зробить Умму такою, яка виховає масу видатних політиків.
Із книги «Політична свідомість», виданої Хізб ут-Тахрір
Огляд новин «Ар-Рая»
20.06.2018
