Вища турецька виборча комісія об’явила про перемогу Ердогана на президентських виборах Турецької республіки, набравши 52,4% голосів в альянсі з «Партією націоналістичного руху» (ПНД).
Решту голосів розділили між собою решта п’ять кандидатів, і більше усіх — 30,7%— набрав Мухаррем Індже, кандидат від «Республіканської народної партії» (РНП).
Ці п’ять кандидатів сподівались на другий тур, щоб висунути спільного кандидата проти Ердогана. Але за рахунок альянсу з ПНД перший тур виграв Ердоган і потреби у другому турі не залишилось. Проте успіх «Партії справедливості та розвитку» (ПСР) у парламентських виборах виявися нижче, аніж у 2015 році. Тоді партія набрала 49,5% голосів і отримала 317 мандатів у парламенті, а цього разу — 42,5% та 293 мандати відповідно. До того ж, згідно зміненням у конституції, торішні 550 мандатів у парламенті збільшені у цьому році до 600.
Це показує, що, поруч з перемогою, Ердогана засмучує результат парламентських виборів. Якщо б не «Народний альянс», сформований ПСР та ПНД, результати виборів були б куди жалюгіднішими для Ердогана. Причина, по який ПНД підтримала Ердогана — це те, що обидві партії ведені Америкою, лояльні до неї та є світськими партіями. Вашингтон доклав усі зусилля для перемоги Ердогана: угода по Манбджу; образ Ердогана-героя, який завадив утворенню курдського утворення на півночі Сирії; а також дозвіл поглибитись у північний Ірак, щоб атакувати членів «Робочої партії Курдистану» у горах Канділь. У той час як решта партій, які входять в «Альянс нації», лояльні Англії, скеровані на Європу і не підтримують американську політику.
Представник Білого Дому Сара Сандерс повідомила про підготовку услід за минулими у Туреччині виборами, переговорів між президентами США Дональдом Трампом та турецьким лідером Реджепом Тайіпом Ердоганом. «Ми працюємо над організацією переговорів між президентом Трампом та президентом Туреччини Ердоганом з тим, щоб іще раз підкреслити міцні зв’язки між нашими країнами», — заявила вона. Президенти Туреччини та США провели телефонні переговори, у ході яких домовились провести зустріч під час саміту НАТО, який пройде у Брюсселі 11–12 липня, для того, щоб (як повідомляє газета «Hürriyet») домовитись про те, що ердоганівська Туреччина повинна зробити для Америки. «Я ціную нашу дружбу. Є дуже важливі речі, які ми будемо робити разом», — сказав Трамп Ердогану, коли останній виграв референдум про внесення змінень у конституцію, щоб утвердити президентську форму правління (16.04.2017). Гаслом Трампа, що супроводжував його у торговому та політичному протистоянні з Європою та у прикладаємих нею та її агентами спробами скинення ненависниками Ердогана через путч або різноманітні політичні дії на кшталт критики та кампаній, є «Америка — перш за усе».
Заступник прем’єр-міністра Туреччини Нуреттін Джаніклі в інтерв’ю агентству «Іхляс» 28.07.2016 прокоментував це наступними фразами: «Картина почала прояснюватись, стало ясно, що організація «FETÖ» Фетхуллаха Гюлена — це усього лише пішак, а не головний гравець. За усім стоять європейські країни. Вони аплодують путчистам і не приховують суму у зв’язку з провалом перевороту. Ми протистоїмо їх ЗМІ та тим, хто приймає рішення. Це відбувається не уперше. І раніше Європа надавала підтримку путчистам, як мінімум, мовчки реагуючи на їх дії і цьому є численні приклади.».
Останні парламентські вибори свідчать про падіння рейтингу Ердогана, а перемога у президентських виборах — про сліпу підтримку деяких виборців. Більше того, багато хто почали помічати зрадництво Ердогана на адресу Ісламу та мусульман. Він зрадив мусульман у Сирії та залишив їх на розтерзання Росії, Ірану та режиму Башара Асада. Також Ердоган виманив загони революціонерів із Алеппо у 2016 році та обдурив повстанців у районах скорочення ескалації. Те, що ердоганівська Туреччина не поворухнула і пальцем у відповідь на зростаючі дії злочинного режиму та його союзників, вказує на велику змову. Як і вказує на це те, що озброєні рухи, лояльні Саудівській Аравії, Туреччині та іншим, були ізольовані.
Ердоган до крайньої межі зміцнив свої відносини з Росією та Іраном (двома державами, які опікують сирійський режим), що, власне кажучи, і продемонстрував на переговорах у Сочі та Астані. Брехня та обман Ердогана також проявились по відношенню до Палестини. Тоді як сіоністи підсилили розправи над мусульманами, від Ердогана було чути лише порожні звуки. До того ж погіршився економічний стан у Туреччині, і з’ясувалось, що ця ламка економіка була роздута для того, щоб здаватися успішною.
Але найбільший збиток — перед Всемогутнім Аллахом. Як би там не було, але на усіх чекає відплата та покарання у День Воскресіння. Ердоган буде запитаний про свої зрадництва перед Аллахом. На протязі 16 років, які він провів при владі, Ердоган втілював світську безбожну систему, відстоював її з усіх сил та закликав до неї, як, наприклад, у вересні 2011 року в Єгипті, стверджуючи, що кращою системою для Єгипту та регіону є світська система. Спікер Великого національного зібрання Туреччини Ісмаіл Кахраман у квітні 2016 року заявив наступне: «У нас — мусульманська країна. Відповідно, ми повинні мати релігійну конституцію». Ердоган відкинув ці слова, заявивши про те, що це особиста думка однієї людини, а не партії, парламенту або світської Туреччини, побудованої на розвалинах Османського Халіфату. «Ми нізащо не відійдемо від світської системи, — сказав Ердоган, — я переконав «Братів-мусульман» («Іхван аль-Муслімін») в Єгипті у правильності світської системи».
При спробі держперевороту про англійською групою 15.07.2016 населення Туреччини виступило проти путчистів та зібралось у мечетях, скандуючи такбіри, тахлілі та салавати, що вказує на ісламську орієнтацію народу. Проте Ердоган відкинув цю позицію та негайно закликав до маршу демократії, щоб підкреслити світську систему та неісламську орієнтацію, а також закликав людей приєднатись до другого демократичного маршу, організованому РНП, щоб підкреслити, що прояв солідарності з партією Мустафи Кемаля, який боровся з Ісламом, — краще, аніж повернутись в Іслам. Ердоган продовжує наполягати на системі секуляризму та бореться з носіями заклику. Він кинув багатьох хлопців із Хізб ут-Тахрір у в’язниці, яких засудили на строк, що у сукупній кількості перевищує 600 років. Деяких із них, як, наприклад, колишнього офіційного представника Хізб ут-Тахрір у Туреччині Илмаза Челіка засудили на 15 років позбавлення волі. Нехай Аллах буде задоволений ним та його братами і помститься їх кривдникам.
Мирські втрати Ердогана почали насуватися, проте істинно великою втратою є втрата вічного життя. Аллах дає відстрочку несправедливим тиранам, щоб одного разу схопити та покарати їх. А перемога, безумовно, буде належати щирим рабам Аллаха, які ведуть активну діяльність заради втілення законів Аллаха у Праведному Халіфаті за методом пророцтва, оскільки міць та могутність належать Аллаху. Як би не було ненависним для Ердогана, його, як він сам виражався, близького друга Путина, друга та союзника в особі іранського режиму, а також союзника та друга в особі Вашингтона (знов ж, згідно вираженню самого Ердогана), світська безбожна система, з волі Аллаха, зазнає поразки. Аллах сказав наступне, а Його слово правдиво:
وَعَدَ ٱللَّهُ ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ مِنكُمۡ وَعَمِلُواْ ٱلصَّٰلِحَٰتِ لَيَسۡتَخۡلِفَنَّهُمۡ فِي ٱلۡأَرۡضِ كَمَا ٱسۡتَخۡلَفَ ٱلَّذِينَ مِن قَبۡلِهِمۡ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمۡ دِينَهُمُ ٱلَّذِي ٱرۡتَضَىٰ لَهُمۡ وَلَيُبَدِّلَنَّهُم مِّنۢ بَعۡدِ خَوۡفِهِمۡ أَمۡنٗاۚ يَعۡبُدُونَنِي لَا يُشۡرِكُونَ بِي شَيۡٔٗاۚ وَمَن كَفَرَ بَعۡدَ ذَٰلِكَ فَأُوْلَٰٓئِكَ هُمُ ٱلۡفَٰسِقُونَ
«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували та робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як Він зробив намісниками тих, хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку Він схвалив для них, і змінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене. Ті ж, які після цього відмовляться увірувати, є нечестивцями» (24:55).
