Немає сумніву у тому, що революція Шаму досягла критичної стадії після того, як повстанці втратили величезні площі підконтрольних їм територій; тепер там орудує режим Асада та його союзники.
Після хвилі вбивств, обстрілів із усіх видів зброї (традиційної та хімічної), репресій з боку режиму при сприянні етнорелігійних воєнізованих формувань, підтримуваних Іраном та Росією, картина виглядає жахливо. До усього іншого, Захід намагається усіляко приховати та виправдати дані факти. Що стосується Америки, то вона продовжує спричиняти тиск на повстанські рухи через їх спонсорів, щоб вони передали підконтрольні ним території та утримались від дій, що перешкоджають реалізації злочинного плану Заходу. Це відбувається на додаток до надання через структуру ООН легітимності вбивствам, репресіям та примусовому виселенню.
Повторимося іще раз: усе стало виглядати похмурим та жахаючим, чого і добивався Захід на чолі з Америкою. Вони бажали тим самим поселити відчай у серцях народу Шаму, щоб це підштовхнуло його до здачі на «милість» тирана. Колись Захід звернувся до останнього зі словами, що якщо його режим паде, то паде решта цитаделей секуляризму у мусульманських країнах.
Незважаючи на усі страждання та біль, народ Шаму не підняв прапор капітуляції, не здався ворогам, навпаки, племена на півдні після падіння Гути дали чітко зрозуміти, що вони відкидають капітуляцію або перемир’я у будь-якому його прояві. Проте це не обмежилось територіями півдня, які підконтрольні повстанцям;більше того, подібне явище спостерігалось і на підконтрольних режиму територіях. Також з боку жителів півдня відбулась протидія тим, хто закликає до перемир’я з ворогом, і шейхам-паникерам (яких прозвали «лягушками»), щоб не дозволити їм вприснути свою отруту відчаю у серця людей.
На даний момент бушує психологічна війна, що проводиться злочинними ЗМІ через усілякі можливі рупори. Цю війну підтримують сили зла та невір’я шляхом заяв, різноманітних зустрічей та інтриг, скерованих проти народ Шаму в загалом, і проти жителів — зокрема, тому що саме південь сьогодні є символом благословенної революції.
Серед подібного іншого заява, зроблена після зустрічі міністра оборони РФ Сергія Шойгу зі своїм колегою із «Ізраїлю» Авігдором Ліберманом. У заяві вони розкрили, що обговорювали життєво важливі питання по врегулюванню ситуації у Сирії. Варто відзначити, що заява була зроблена до того, як Кремль повідомив про телефонну розмову Путіна з Нетаньяху відносно деяких аспектів сирійського врегулювання. Офіційне російське джерело підтвердило газеті «Al-Hayat», що на зустрічі двох міністрів обговорювалась низка питань, на чолі яких стояло питання про дозвіл сирійській армії тимчасово розташувати важку техніку у звільненій частині Голанських висот, що йшло врозріз з угодою про роз’єднання, підписану після війни 6 жовтня 1973 р.
Також джерело пояснило, що присутність Ірану та його ополченців у Сирії зайняло важливу частину переговорів. Що стосується участі у переговорах начальника управління розвідки Генштабу «Ізраїлю» Таміра Хаймана, то в основному його роль полягала в обміні розвідувальною інформацією про бойовиків, що чинять опір на південному заході Сирії. Іще було зачеплене питання про централізацію іранських сил, а також ліванських, афганських та іракських ополченців, які підтримують Асада.
ЗМІ повідомили про погрозу, яка надійшла на адресу Асада, з боку Америки, якщо то спробує скоротити дії, що ведуть до ескалації конфлікту на півдні Сирії. Це примусило режим змінити свій тон, адже до цього він погрожував війною, а тепер бажає сісти переговорів, щоб отримати південь без єдиного пострілу. Далі, з метою укласти мир з жителями півдня, з’являється міністр закордонних справ Сирії Валід Муаллем, заперечуючи усе раніше укладені угоди навколо півдня.
Деякі із опозиціонерів під надуманим приводом, який чітко простежувався у їх вимозі, почали вимагати від півдня відкрити прикордонний перехід Насіб з Йорданією.
Правда полягає у тому, що саме жителі півдня несли у своїх рука факел революції та були першою іскрою, яка запалила цей факел більше семи років назад. Вони пожертвували найціннішим, що у них є, кидаючи виклик репресивній машині, яка була запущена проти народу Шаму в загалом, і проти жителів півдня — зокрема. Сьогодні ми бачимо вкрай ясну позицію півдня у гаслі «Немає повернення назад»; його жителі спалили усі мости для відступлення, тепер їм залишилось лише продовжити шлях революції до перемоги. З дозволу Аллаха, вони отримують перемогу. Учора племена міста Дара виступили з заявою, де розкрили те, що жителі півдня продовжать свій шлях, і вони на увесь голос заявили: «О Аллах, немає у нас нікого, окрім Тебе». Вони заявили, що продовжать вести революцію, доки не отримують перемогу. Вони підготували себе до гіршого сценарію, у той же час застерігаючи від закликаючи до переговорів та мирному процесу. Вони скандують слова муджахіда Умара Мухтара: «Ми ніколи не здамось, ми або отримаємо перемогу, або падемо шахідами».
Народ Шаму повинен усвідомлювати, що їх стійкість у справі революції є жорнами, які перемелють усі змови, незважаючи на їх величину, і народ повинен знати, що увесь світ вражений їх стійкістю, а злочинці перебувають у ступорі та похмурі.
З іншого боку, неможна забувати, що перемога має свої складові та причини. Незважаючи на легендарну стійкість перед невірними, це не завадило відхилитись від вживання заходів, необхідних для збереження чистоти революції. Адже мета революції полягає у скиненні режиму як системи та у встановленні системи Ісламу. Дана справа вимагає повного розірвання усіх зв’язків з Заходом та його слугами в особі правителів мусульманського миру. Учора вони кричали про дружбу з народом Шаму, сьогодні вони надають легітимність тирану, укладають з ним угоди, постачають йому усе необхідне для життя, проте адже він слабкий та ось-ось паде.
Враховуючи те, з якою навіженістю міжнародна спільнота накинулась на революцію, заплативши нелегку ціну в особі багатств, людських ресурсів та зброї, щоб покінчити з нею, ми знаходимо лише одне пояснення їх вчинку: це — непримирима боротьба з Ісламом. Адже саме Іслам закликав революцію встановити його, щоб покінчити з епохою деспотичного правління, яке дозволяло Заходу утвердити свою гегемонію та жорстко обходитись з мусульманами на протязі десятиріч.
Революція не зможе протистояти звірству Заходу і тим більше здолати його, якщо Аллах не змилується і не надасть їй Свою допомогу! Проте для цього є умова:
إِن تَنصُرُواْ ٱللَّهَ يَنصُرۡكُمۡ وَيُثَبِّتۡ أَقۡدَامَكُمۡ
«Якщо ви допоможете Аллаху, то і Він допоможе вам та зміцнить ваші стопи» (47:7).
Аллах надасть Свою допомогу лише у тому випадку, якщо буде надана допомога Його релігії, а Його Шаріат буде втілюватись у життя! Це можливо лише зі встановленням Халіфату, який обіцяв нам Аллах і яким обрадував нас Його Посланець ﷺ. Лише Халіфат зможе захистити цілісність Ісламу, честь, кров та майно мусульман. Лише він зупинить розграбування багатств Умми, що коїться Заходом, та зменшить жертви з боку Умми, які кояться через відсутність ясності шляху революції.
Політичний проект, наданий Хізб ут-Тахрір, розроблений для того, щоб повернути Уммі її колишню велич та пошану, саме він поведе Умму до допомоги Аллаха, про яку згадано у Корані:
فِي بِضۡعِ سِنِينَۗ لِلَّهِ ٱلۡأَمۡرُ مِن قَبۡلُ وَمِنۢ بَعۡدُۚ وَيَوۡمَئِذٖ يَفۡرَحُ ٱلۡمُؤۡمِنُونَ ٤ بِنَصۡرِ ٱللَّهِۚ يَنصُرُ مَن يَشَآءُۖ وَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ
«У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4).
Мухаммад аль-Хаурані
Член Центрального відділу зв’язків Хізб ут-Тахрір у Сирії
20 Шавваля 1439 р.х.
04.07.2018 р.
