Політика — це управління внутрішніми та зовнішніми справами Умми. Держава управляє справами, а Умма вимагає звіт.
З того часу, як був зруйнований Халіфат і у мусульманських країнах почали втілюватись політичні системи невір’я, закінчилось політичне правління Ісламу, а його місце зайняла західна політична ідея, що виходить із доктрини капіталістичної ідеології, яка ґрунтується на відокремленні релігії від життя. Ісламська Умма повинна усвідомити, що управління її справами за допомогою Ісламу можна здійснити лише у державі Халіфат і що у відокремленні політичного Ісламу від життя та релігії прихована загибель Ісламу, його систем та законів, а також руйнування Умми, її цінностей, культури та послання.
Капіталістичні держави прийняли доктрину відокремлення релігії від життя та політики, і працюють над її поширенням та застосуванням її законів в Ісламській Уммі. Вони вводять Умму в оману, говорячи, що політика та релігія не сумісні і що політика означає реалізм, смирення з існуючим положенням та неможливість його змінення. Так вони хочуть утримати Умму під гегемонією держав невір’я, тиранії та несправедливості, щоб мусульмани у жодному разі не намітили собі шлях до відродження. Окрім того, держави невір’я віддаляють мусульман від ісламських політичних рухів та від участі у політиці, оскільки знають, що їх політичні ідеї та закони можна зруйнувати лише політичними діями та участю у політиці на основі Ісламу. Віддалення Ісламської Умми від політики та політиків дійшло до такої міри, що політика почала зображатись як протиріччя святості та духовності Ісламу. Тому Умма повинна знати мету боротьби невірних держав (і лояльних до них правителів) з ісламськими рухами, які працюють над відродженням мусульман шляхом створення Халіфату, руйнування ідей невір’я та відновлення величі Ісламу.
Тому Ісламська Умма повинна розуміти значення політики у мові та Шаріаті і те, що політичний Іслам існує лише у державі Халіфат, яка є політичним утворенням для втілення законів Ісламу. Держава — це єдиний шлях виконання законів та систем Шаріату у громадському житті, оскілки Аллах приписав Уммі застосування цих положень і заборонив звертатись до систем невір’я через їх протиріччя Ісламу і через те, що вони вигадані людиною.
Виходячи із цього, необхідно просвіщати Умму ісламською просвітою,знайомити з політичними законами та ідеями, роз’яснювати те, що ці закони та ідеї виходять із ісламської доктрини, зосереджувати її на цьому з духовної сторони, який є в них, тобто що вони виключно є наказами та заборонами Аллаха. З цієї тоПолітика — це управління внутрішніми та зовнішніми справами Умми.
Політика — це управління внутрішніми та зовнішніми справами Умми. Держава управляє справами, а Умма вимагає звіт.
З того часу, як був зруйнований Халіфат і у мусульманських країнах почали втілюватись політичні системи невір’я, закінчилось політичне правління Ісламу, а його місце зайняла західна політична ідея, що виходить із доктрини капіталістичної ідеології, яка ґрунтується на відокремленні релігії від життя. Ісламська Умма повинна усвідомити, що управління її справами за допомогою Ісламу можна здійснити лише у державі Халіфат і що у відокремленні політичного Ісламу від життя та релігії прихована загибель Ісламу, його систем та законів, а також руйнування Умми, її цінностей, культури та послання.
Капіталістичні держави прийняли доктрину відокремлення релігії від життя та політики, і працюють над її поширенням та застосуванням її законів в Ісламській Уммі. Вони вводять Умму в оману, говорячи, що політика та релігія не сумісні і що політика означає реалізм, смирення з існуючим положенням та неможливість його змінення. Так вони хочуть утримати Умму під гегемонією держав невір’я, тиранії та несправедливості, щоб мусульмани у жодному разі не намітили собі шлях до відродження. Окрім того, держави невір’я віддаляють мусульман від ісламських політичних рухів та від участі у політиці, оскільки знають, що їх політичні ідеї та закони можна зруйнувати лише політичними діями та участю у політиці на основі Ісламу. Віддалення Ісламської Умми від політики та політиків дійшло до такої міри, що політика почала зображатись як протиріччя святості та духовності Ісламу. Тому Умма повинна знати мету боротьби невірних держав (і лояльних до них правителів) з ісламськими рухами, які працюють над відродженням мусульман шляхом створення Халіфату, руйнування ідей невір’я та відновлення величі Ісламу.
Тому Ісламська Умма повинна розуміти значення політики у мові та Шаріаті і те, що політичний Іслам існує лише у державі Халіфат, яка є політичним утворенням для втілення законів Ісламу. Держава — це єдиний шлях виконання законів та систем Шаріату у громадському житті, оскілки Аллах приписав Уммі застосування цих положень і заборонив звертатись до систем невір’я через їх протиріччя Ісламу і через те, що вони вигадані людиною.
Виходячи із цього, необхідно просчки зору політичні закони та ідеї легко займуть своє місце у серцях мусульман, а для Умми буде розкрито значення політики та політичної думки. Тоді Умма усвідомить відповідальність, покладену на неї, щоб втілити ідеї та закони Ісламу у практичному житті, а також вона зрозуміє важливість глобального послання, яке Аллах зобов’язав Умму нести усім людям. Умма усвідомлює усе це, особливо, коли вона бачить рівень свого занепаду через відсутність Ісламської Держави, ідей та законів Ісламу у житті, особливо коли бачить те, до якої міри дійшли зло, зубожіння та поневолення народів в усьому світі. Ця політична просвіта, будь то ідеями та законами Ісламу, або дослідження політичних подій — усе це формує політичну свідомість, після чого Умма повернеться до своєї основної місії — до несення ісламського заклику усім народам світу.
Із книги «Політичні погляди Хізб ут-Тахрір».
Огляд новин «Ар-Рая»
25.07.2018
