Події в Алжирі з кожним днем набирають інтенсивності, і говорить це про те, що країну знов втягнули у чергову політичну гру на благо інтересів європейських наддержав. В останній час країна стала свідком перестановок, які включили у себе звільнення та призначення військових та громадянських осіб.
Причому ці перестановки проводяться корумпованою фракцією Бутефліки за допомогою командування штабу армії, яке є гарантом режиму з миті утворення держави у 1962 році. Ці змінення, звільнення та призначення конкретно торкнулись п’яти командирів шести військових округів на додаток до командуючого сухопутними військами, командуючого повітряними силами, начальників національної жандармерії та багатьох посадових осіб у міністерстві національної оборони, у секторі безпеки поліції, судових органах, адміністрації, обласних муніципалітетах і навіть митниці, портах та інших значущих центрах управління.
Примітним та дивним в усьому цьому є те, що усі ці перестановки виходять з верхівки піраміди, тобто за ініціативою адміністрації президента і від імені голови республіки, який є верховним головнокомандуючим озброєними силами Алжиру, і це сталося, незважаючи на відсутність приводу у вигляді тих подій, які, наприклад, мали місце у 2013 році! Більше того, це відбувається на тлі повного мовчання з боку так званих «політичних опозиційних» партій! Також дивує і те, що більшість звільнених генералів отримали заборону на виїзд із країни після вилучення у них загранпаспортів та інших документів у ході нічних рейдів та обшуків у їх домах!
Істинною причиною прийняття більшості цих заходів стало занепокоєння військового відомства в Алжирі з приводу незгоди багатьох політичних кіл з продовженням перебування Бутефліки та його фракції у владі країни. У результаті майже повної відсутності Бутефліки у фактичному управлінні країною спалахнули конфлікти між групами осіб у виконавчій владі, а крісло президента стало негласно вакантним ось вже декілька років, що потягло за собою поширення корупції, підрив здорових відносин у суспільстві і серйозні наслідки для системи правління та умов життя людей в усіх сферах.
Проте усе це не зупинило командування армії на чолі з генералом Ахмедом Кайедом Салехом, який де-факто є управляючим країною при відсутності президента, від прийняття заходів по ствердженню подальшого перебування сьогоднішньої команди у владі після виборів у 2019 році! Для цього командування армії послаблювало позиції прибічників брата президента, який має свої притягання на владу, діючи всередині групи проанглійських політиків з часів Хуарі Бумедьена шляхом використання «Фронту Національного Звільнення» з шістдесятих років минулого сторіччя. У ході цього рейду були усунені багато хто з людей брата президента, які входили у його найближче оточення та мали бажання зайняти найбільш високий пост у державі — такі як колишній голова служби національної безпеки генерал-майор Абдул Гані Амель, який був звільнений разом з багатьма своїми соратниками під галас відомого скандалу навколо наркотиків та боротьби за вплив, а також, можливо, з причини зведення старих рахунків, як про це говорять чутки.
Немає сумнівів у тому, що нинішні події в Алжирі проходять на тлі підготовки до очікуваного етапу для досягнення успіху на президентських виборах у квітні наступного року. Було ясно, що голова штабу, який регулярно та офіційно відвідував ОАЕ, вже давно, а точніше — після відходу президента Бутефліки від фактичного управління країною, у якості голови уряду прагне за допомогою своїх турне по країні зміцнити позиції та розширити свою владу, щоб взяти контроль над армією у свої руки через призначення своїх людей на ключові пости у державі. Мова йде про такі пости, як воєначальники та командуючі бойовими підрозділами, голови поліції та жандармерії на основі лояльності до правлячого клану, тобто у благо правлячого полюсу. І це робиться з метою нав’язування того, хто буде президентом в очікуваному періоді, а також визначення майбутнього країни та забезпечення впливу і підкорення правлячого режиму після усунення усіх тих, хто жадає стати наступником Абдульазіза Бутефліки без згоди з командуванням Генерального штабу у випадку, якщо буде вирішеного змінити Бутефліку по стану здоров’я або іншим невидимим причинам.
І, можливо, у найближчі дні будуть виражені загальні риси сценарію по зміцненню правлячого клану у владі, особливо після того, як вона «досягла успіху», навіть якщо тільки в офіційних засобах масової інформації. Очікуваний 17 жовтня 2018 року візит канцлера Німеччини Ангели Меркель та наступний за нею візит президента Франції на протязі декількох місяців підкажуть, хто стане наступником. Якщо їх зустріне особисто президент Бутефліка, це буде означати, що він іде на п’ятий строк правління, навіть якщо дистанційно. У протилежному випадку, це буде означати, що почалась підготовка до того, хто із існуючих у владі персон буде наступником Бутефліки, тобто президентом країни … Так або інакше, мусульманському народу Алжиру не буде відведено ніякої ролі у визначенні того, хто буде управляти ним, як це і відбувалось раніше. Навпаки, йому знов усе нав’яжуть з-за кордону з причини відсутності розуміння народом своєї ідентичності і приналежності, а саме до великого Ісламу, його доктрини, системи та культури.
Вірно, усі дії, що вчиняються правителями та командуючими їх армій у мусульманських країнах з причини свого зв’язку з західним колонізатором, є потворними. Проте існують так пастки, які були встановлені безбожним колонізатором для того, щоб продовжувати тримати Іслам подалі від влади, не допускаючи утворення Халіфату. І найбільшою пасткою, на яку мусульмани повинні звернути увагу, є реалістичний погляд, який гласить про те, що ці армії мусульманських країн не є частиною Ісламської Умми, а, швидше, придворними слугами прозахідних правителів. І тому, нібито, не варто нічого очікувати від них, оскільки їх вірність та військова доктрина присвячені цим правителям та тим, хто стоїть за ними! Їх задача полягає у тому, щоб захистити маріонеткові режими від гніву мусульманських народів і не дати останнім кинути ці режими при виникненні будь-якої конфронтації Ісламської Умми з її справжнім ворогом — західним безбожним імперіалістом.
Причому ці правителі не гребують заради інтересів Заходу проливати кров мусульман, позбавляти їх життя, виганяти їх на вулиці та бомбардувати їх дома! Прикладів цьому предосить. Це вже неодноразово повторювалось у нещодавньому та далекому минулому у мусульманських країнах. Згідно такому розумінню, ці армії перебувають в одному ряду з ворогами. Такий примітивний реалістичний погляд скерований на визнання цієї гіркої реальності, яку бажає утвердити західний імперіаліст в усіх країнах мусульманського світу. По факту, такий погляд веде не інакше, як до капітуляції, підкоренню та утвердженню західного безбожного колоніаліста, а також запобігає будь-який рух Ісламської Умми у напрямку звільнення від гегемонії Заходу — ворогу Ісламу та мусульман.
Насправді, усе обстоїть інакше. Ті, хто служить у цих арміях та силах безпеки, є такими ж звичайними мусульманами, як і усі громадянські люди. Як і усе їх озброєння є майном мусульман, тобто належить Ісламській Уммі! І тому ті, хто докладає зусиль над приведенням Умми до розвитку шляхом ідеологічної та політичної діяльності, повинні розпалити ісламський запал у цих службовців та сил безпеки за допомогою пробудження в них ісламської віри, а також братерства в Ісламі шляхом поширення політичної свідомості під кутом Ісламу, як серед громадянських осіб, так і серед військових. Це можливо здійснити за допомогою нанесення удару та викриття патріотичної або національної ідей, а також зловонної етно-конфесійної або чуждої світської ідеї, запроваджених в оточення мусульман. Одним словом, проблема Ісламської Умми є ідеологічною та політичною.
Більше того, цей реалістичний погляд привів до того, що сьогодні не виконується великий обов’язок ведення священного джихада через вину нинішніх правителів і командирів армій, які засиділися у казармах. Поза усіляких сумнівів, це тяжкий злочин! І складається таке враження, нібито Умма зняла з них, тобто з правителів та командирів, цей обов’язок та взялась шукати інші альтернативи для повернення сили та слави або для відбиття ворожої агресії без усілякої мобілізації озброєної до зубів армії, у якій тими, хто служить, є мусульмани.
При цьому варто врахувати, що єдиним методом взяття влади та встановлення головування Ісламу у мусульманських країнах є надання допомоги з боку володарів сили із числа мусульман, оскільки ісламське законодавство приписує лише цей метод встановлення держави, який є політичним методом. Володарі сили, будучи частиною Ісламської Умми, повинні надати допомогу істині та своїм пригнобленим народам, а не бути стражниками деспотичних маріонеткових правителів цих націоналістичних держав. І у цьому є благо для них на цьому світі і у Світі вічному. І як може бути інакше, адже це найяскравіший прояв наказу схваленого та заборони засуджуваного, яке служить секретом благодатності Ісламської Умми, як про це свідчить Священний Коран:
كُنتُمْ خَيْرَ أُمَّةٍ أُخْرِجَتْ لِلنَّاسِ تَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَتَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنكَرِ وَتُؤْمِنُونَ بِاللّهِ وَلَوْ آمَنَ أَهْلُ الْكِتَابِ لَكَانَ خَيْراً لَّهُم مِّنْهُمُ الْمُؤْمِنُونَ وَأَكْثَرُهُمُ الْفَاسِقُونَ
«Ви є кращою із общин, яка з’явилась на благо людства, наказуючи робити схвалене, стримуючи від засуджуваного та віруючи в Аллаха. Якщо б люди Писання увірували, то це було б краще для них. Серед них є віруючі, але більшість із них — нечестивці» (3:110).
Саме цей факт виступає сьогодні основним викликом, який може змінити баланс сил у мусульманських країнах на користь встановлення незалежної держави мусульман — Халіфату за методом пророцтва. Саме цього більше усього побоюється і намагається не допустити Захід, захищаючи своїх агентів у мусульманських країнах, використовуючи своїх солдатів, шпигунів, розвідувальні служби, працівників ЗМІ та свої міжнародні та державні інститути, які вдень і вночі працюють над тим, щоб завадити мусульманам вийти з-під контролю Заходу та звільнитись від його зла.
Газета «Ар-Рая»
Професор Саліх Абдуррахім
03.10.2018
