Народ Іраку продемонстрував істотні змінення своїх настроїв після американської окупації Іраку: так у травні 2018р. у день виборів він не взяв в них участь.
У результаті кількість людей, які прийшли на вибори, знизилась до 19%, незважаючи на фальсифікацію з боку ЗМІ, що супроводжувалась офіційним визнанням найбільш грубих порушень. Це, у свою чергу, робить неприйнятним прийняття результатів виборів, проте схвалення з боку окупанта дозволяє провальному уряду вийти із ситуації, яка склалася, як це вже робили його попередники.
Це дозволяє зберегти руйнівний проект окупанта і спробувати хоч якось відмити похмурі, чорні обличчя можновладців, хоча вже після усього, що трапилось, неможливо прийняття такого уряду через масштаби корупції у ньому та його нікчемного управління інститутами держави. Можливо, утримання людей від виборів є пробудженням після довгих страждань та відчаю у сподіваннях на краще життя за останні 15 років. Можливо, це пробудження дасть свої плоди, якщо знайде собі гідного лідера, який знає шлях до порятунку.
Потім був даний іще один ляпас американському проекту, який виразився у демонстраціях у Басрі, метою яких було бажання усунути несправедливість у сферах послуг та муніципалітету. Проте вогонь протестів почав підсилюватись та перекинувся на інші південні муфахази, і навіть дійшов до Багдаду. Це сигналізувало:
— про громадську свідомість проти змов ворогів,
— про рішучість вимагати звіт від корупціонерів.
Сьогодні цей ляпас набув особливого характер на відміну від колишнього, тому що він був переважно з боку тих, хто був найбільшою народною підтримкою потрапившого на шиїтської хвилі у владу уряду, тобто від шиїтського населення. Це, природно, налякало уряд, вибило у них землю з-під ніг. Політики скерувались до того, щоб слідувати різним напрямкам : хтось осідлав хвилю, але не брав участь у насиллі; хтось почав звинувачувати інших. Марджаіти ж стали на своїх мінбарах переказувати колишні добротні проповіді та свої мудрі рішення про вибір того, що краще.
Жах підсилився іще більше, коли спалювали:
— штаб-квартири правлячих партій та ополченських формувань, лояльних Ірану,
— образи Рухолли Хомейні та Алі Хаменеі,
— іранське консульство,
— дім прийомів губернатора,
— будівлю ради муфахази у Басрі.
Потім було розголошення про іранську інтервенцію у справи Іраку.
Те, що сталося, насправді є особливою подією, адже таким чином було направлено звернення до уряду про необхідність замислитись над безпечними шляхами по виходу із глухого кута.
Але єдине, що зробив уряд Хайдерааль-Абаді, так це «дало «великодушні» обіцянки щодо формування наглядових комітетів та про відправку відповідних міністрів у Басру, зокрема, і в інші муфахази — в загалом, з метою здолання кризи. Також паралельно цьому буде проведено фінансове асигнування у розмірі 210 млрд. динарів на фінансування проектів та потреби людей» («AlsumariaNews»). Проте це — не обіцянка повернути на роботу 100 тисячам безробітних; насправді, ці заходи скеровані на зменшення зростаючого гніву! Ці обіцянки породили лише відносний спокій, який через деякий час вилився у народне кипіння, і тоді виявилась фальш обіцяного, тому що очевидно,що це — усього лише чорнила на папері, не більше. Тому народ відновив протести, погрожуючи збільшити перечень вимог, щоб включити туди скинення режиму, скасування конституції, розгін парламенту і т.д.
У цьому контексті варто відзначити, що надія на необхідне рішення іракських криз не лише у Басрі, але й і по усій країні важкодосяжна по двом причинам:
По-перше, одні і ті ж обличчя будуть обіймати керівні посади в уряді. Проте адже від того, хто на протязі 15 років погруз у корупції, не очікується, що за ніч він виправиться, як би цього не вимагали обставини. Адже, як говориться, «nemodatquodnonhabet» (неможна передати іншому те, чого не маєш сам), оскільки потік корупції не схожий на той, що може припинитись.
По-друге, через боротьбу з «ІДІЛ» та лякаючого боргу іракської казни, що досяг (на думку іракських економістів) 100–119 млрд. доларів як наслідок падіння ціни на нафту, а також через військові витрати та борги, успадкованих від колишнього режиму. Про це повідомили видавництва «Al Hadath» та «Basnewsarabic».
Також ми хочемо сказати, що усі ці фінансові борги стануть додатковим тягарем для економіки країни, не говорячи вже про бездарних політиків, які стоять у керма влади, не компетентні та не добросовісні, щоб взаємодіяти з такими складаними кризами.
Тому в уряду немає іншого вибору, окрім як відкладати, затягувати та обіцяти, що прийде час:
فِيهِ يُغَاثُ ٱلنَّاسُ وَفِيهِ يَعۡصِرُونَ
«коли люди отримують рясні дощі і будуть виживати плоди» (12:49).
Або цьому уряду доведеться вдатись до репресій та переслідувань демонстрантів, щоб вони відмовились іти далі. Швидше усього, буде застосований другий варіант, тому що Іран, який смикає за нитки, не готовий покинути Ірак, адже останній — просто кладезь невичерпних скарбниць, які так необхідні Ірану у зв’язку з американськими санкціями. Ці санкції провокують Іран на жорстокість, щоб цим створити проблему для країн регіону; при цьому Америка знаходиться у курсі того, що відбувається. Таким чином, остання смикає за потрібні їй ниточки, перебуваючи у тіні нікчемних правителів, серед яких немає жодного чоловіка, здатного покласти край пихатості Америки. Справедливість нашого утвердження підтверджується «кампанією арештів, викраденням людей, вбивством низки активістів антиурядових виступів» («SkyNewsArabia»).
Такі насильницькі заходи скеровані на запобігання повторних демонстрацій у найближчі дні. Так, один із видних активістів Басри повідомив інформаційному агентству yaqein.net (за умовою, що його ім’я не буде озвучено з міркувань безпеки) про те, що 14 вересня цього року невідомі військові скоїли рейди на дома біля 30 молодих активістів Басри, після яких активісти були увезені у невідомому напрямку. Також він додав, що ті ж сили скоїли рейд на дім видного активіста Валіда аль-Ансарі, після якого він був увезений у невідомому напрямку, і його доля досі невідома.
Цей же активіст повідомив, що загальна кількість затриманих у справжній час складає біля 64 людей, родичі яких відчувають побоювання за їх життя. У той же час іще один активіст, Ахмад аль-Фатляві, зазначив, що число затриманих активістів Басри досягло 110 людей; для їх затримання були задіяні спеціальні сили як самої Басри, так і з-за її межами. На минулому тижні десятки родин затриманих вимагали звільнити своїх дітей. Ахмад аль-Фатляві зазначив, що арешти проходили виключно вночі без наявності на те судової постанови. Тому багато хто з демонстрантів через страх перед арештами або фізичну ліквідацію були вимушені виїхати за межі Басри.
Таке положення речей повністю перевернуло ситуацію з ніг на голову, адже демонстрації були направлені на те, щоб спричинити тиск на уряд з метою забезпечити можливості працевлаштування, покращення послуг та інфраструктури.
Управління Верховного комісару по правам людини заявило, що поданих скарг, які стосуються арештів або зникнень активістів Басри, нараховується 146. Також є скарги на те, що низка активістів отримала повідомлення з погрозами про ліквідацію. Про це повідомило інформаційне агентство yaqein.net.
І на завершення ми молимо Аллаха Всемогутнього, щоб Він прискорив нам Свою перемогу та встановлення Халіфату, який буде служити на благо пригноблених, підніме стяг справедливості та буде оберігати землі та Його рабів від невірних.
وَيَوۡمَئِذٖ يَفۡرَحُ ٱلۡمُؤۡمِنُونَ ٤ بِنَصۡرِ ٱللَّهِۚ يَنصُرُ مَن يَشَآءُۖ وَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ
«У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4).
Газета «Ар-Рая»
Абдур-Рахман аль-Васік — Ірак
23 Мухаррама 1440 р.х.
03.10.2018 р.
