У новому інтерв’ю, що транслювалось по йорданському телебаченню та широко розповсюдженому у Інтернеті, колишній спікер парламенту Йорданії та один із керівників «Братів-мусульман» в Йорданії Абдуллатіф Арабіят розповів про головні політичні факти, пережиті ним, і розкрив вадливі для нього самого нові політичні реалії, хоча для Хізб ут-Тахрір вони були очевидні на протязі шістдесяти років.
Арабіят повідомив із надійних джерел, що колишній президент США Джон Кеннеді зв’язався з президентом Єгипту Гамалем Абдель Насером у 1963 році і попросив його допомогти у створенні політичного органу для палестинців як їх законного представника на міжнародних форумах, щоб перевести палестинську проблему з ісламської площини в арабську, а потім — у палестинську. Абдель Насер негайно відповів на вимогу США (виконання американського прохання було для нього питанням існування). Ця вимога була здійснена шляхом створення «Організації звільнення Палестини» (ОЗП) у 1964 році. Через десять років на конференції у Рабаті (у 1974 році) ОЗП була визнана єдиним законним представником палестинського народу. Так, мусульмани та араби були віддалені від Палестини, а палестинська проблема набула місцевого національного характеру.
Ця інформація, безперечно, вказує на те, що Абдель Насер отримував інструкції від Америки та здійснював їх. Іншими словами, він був американським агентом. Це саме те, що стверджував Хізб ут-Тахрір у десятках політичних прокламацій, і те, що було предметом дискусій членів Хізба з людьми у ті часи.
Арабіят розкрив іще один відомий політичний факт: Абдель Насер підтримав спробу державного перевороту у 1957 році проти короля Хусейна ібн Талала, намагаючись скинути хашимітський режим в Йорданії. Проте він не згадав про мотиви перевороту, хоча вони відомі для усвідомлених політиків. Спроба перевороту була проявом жорсткого американсько-британського конфлікту, який існував у той час на території Йорданії.
Абдуллатіф Арабіят визнав, що «Брати-мусульмани» в Йорданії у той час встали на сторону хашимітського режиму проти спроби державного перевороту, підтриманої Абдель Насером та скерованої на скинення хишимітського режиму в Йорданії.
Арабіят не відповів на важливе питання : чому «Брати-мусульмани» в Йорданії встали на сторону режиму проти спроби перевороту, підтриманою Абдель Насером? Адже вони чудово знали, що обидва режими — в Єгипті та Йорданії — є послідовниками Заходу. Арабіят визнав це, сказавши, що увесь регіон знаходиться під зовнішнім керівництвом і що у кожній країні є внутрішні сили, які отримують важливі рішення ззовні. Незгадані сили — це Америка та Європа, які представлені у кожній країні у виді парламентів по західній моделі, отримуючих інструкції для цих країн.
Абдуллатіф Арабіят також розкрив втручання колишнього посла США в Йорданії і сказав, що посольство США втручалось в усіх державні справи і що воно є ініціатором введення системи єдиного непередаваємого голосу (SNTV) на виборах у законодавчі органи — іншими словами, «одна людина — один голос» (раніше, при системі голосування блоком, виборці мали стільки же голосів, скільки виділось місць на округ).
Якщо Арабіят та його рух виявили усі ці факти про Йорданію та арабські країни, чому вони мовчать? Чому вони не попереджають Умму про серйозність цієї небезпечної ситуації? І чому вони усі іще лояльні режиму Йорданії, знаючи, що він — лише маріонетка у руках західних країн, маніпулюючи ним так, як вони хочуть?!
Арабіят з усі сил намагався виправдати положення «Братів-мусульман» в Йорданії поруч з режимом. Він сказав, що йорданський режим є винятком, оскільки не реагує на усі зовнішні вимоги, не втручається у ті справи, у яких брали участь інші арабські країни, такі як Єгипет, Сирія, Лівія, Ірак, Ємен та Туніс, що наразились на революції. Також він сказав, що Йорданія відрізняється двома якостями: стабільність та постійність, тому «Брати-мусульмани» стоять на стороні режиму з миті його створення і до цього часу.
Але ці виправдання непереконливі, їх докази необґрунтовані, в них є явне підлещування режиму. Реальність є такою, що режим в Йорданії, як і решта інших арабських режимів, є підкореним і залежним, і навіть є одним із найбільш підкорених та залежних режимів. Він має явну історію зрадництва у відношенні Палестини. Він та єврейське утворення були створенні як два нерозлучних близнюка. Зрадництво йорданського режиму очевидне навіть для звичайної людини, не говорячи вже про експертів. Тому неприпустимо, щоб такий крупний рух як «Брати-мусульмани», підтримував цей режим, оберігаючи його від падіння, продовжуючи його життя, укріплюючи західний та європейський вплив над ним, підсилюючи вплив єврейського утворення у регіоні та підтримуючи вигадані закони, що запроваджуються над мусульманами всередині країни. Тим самим воно перешкоджає Уммі змістити та замінити режим, а також перешкоджає створенню Ісламської Держави і, отож, запровадженню Ісламського Шаріату над людьми.
«Брати-мусульмани» та решта мусульман Йорданії після розкриття цих фактів повинні з усіх сил протистояти режиму, боротися з його символами, працювати над його викоріненням та встановленням на його місці Ісламської держави. Після виявлення зрадництва та залежності режиму не залишається ніяких виправдань тих, хто відмовляється скинути його або утримується від боротьби з ним.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Хатавані
16 Мухаррама 1440 р.х.
26.09.2018 р.
