Єгипет прожив багато років під капіталістичною тиранією, принесеною американським агентом Гамалем Абдель Насером. До цього при владі стояв англійський агент король Фарук I.
Після скинення Фарука I Абдель Насер надихав людей красномовними виступами та гаслами, написаними для нього американським послом у Каїрі. Він демонстрував уявну ворожість до Америки та «Ізраїлю», проте положення у країні усе погіршувалось та погіршувалось. Абдель Насер був гірше свого попередника Фарука I. Коли настав час Хосні Мубарака, він виявився гірше цих двох. Подібне є природним результатом зростаючого розграбування багатств Єгипту.
Враховуючи тривале правління Мубарака, ріст зубожіння, голоду, невігластва, утискань та його бажання передати владу своєму сину Гамалю Мубараку оптимісти почали вважати, що влада вже ніколи не перейде до сина Мубарака, а він не піде з трону правління, доки живий. Проте іскри туніської революції долетіли до Єгипту, і жителі Єгипту заявили, що їх положення не краще тунісців, і тому вийшли на площі, вимагаючи від режиму, щоб той прибратися геть. Так був відкритий новий оберт в історії Єгипту, якого не було раніше. Ми побачили, як старий і малий скандували: «Народ бажає скинення режиму!», — проте вони скандували без розуміння того, що необхідно скасувати режим повністю, а не задовольнятись лише зміною Мубарака.
На початку революції Америка не розуміла, хто стоїть за цим, тому була вимушена зробити крок назад, спробувати прибрати гнів народу, вкрасти революцію, пограти з наснагою людей, увести революцію від заданого курсу. Для цього вона відмовилась від свого агента Мубарака і передала ініціативу своїм приспішникам у Військовій раді, доки ситуація не буде врегульована. Вона направила їх проникнути у лави протестуючих і дослухатись до того, що відбувається. Врешті решт вона зрозуміла, що у революції немає політичного керівництва, немає проекту для корінного перетворення, а лише ісламські почуття, які були розпалені ісламськими рухами, такими як «Брати-мусульмани».
Але навіть це було реальною небезпекою для Америки та її впливу. Ті мусульмани, що стояли на площі Тахрір, вимагали запровадження Шаріату в Ісламській державі, і вони відмовлялись приймати проект світської держави. Ці вимоги лунали доти, доки залишався хоча б невеликий ковток повітря свободи. Під час голосування 2 статтю конституції Єгипту, від якої немає ніякої користі, людей просто використали, більше того відомі розробники цієї конституції і ті, хто збирав людей на голосування. Так, люди вийшли на вулиці, вимагаючи змін, але вийшли заради Ісламу, і навіть коли вони пішли голосувати на вибори Консультативної ради (Маджліс аш-шура) і обрали Мухаммеда Мурсі у якості президента, вони зробили це через Іслам, більше того, були ті, хто вважав, що зможуть запровадити Іслам у життя таким чином.
У цьому і полягала пастка Америки; вона навіяла ісламським рухам, що прийти до влади можна через демократію. Причина цього полягала у тому, що єгипетській революційні рухи не мали ісламського політичного проекту і не дослуховувались до тих, хто має цей проект. Це стало лихом, що потягло за собою загибель революції та наснаги єгиптян у бік корінного перетворення. Проте адже перетворення принесе їм свободу від тиранів, гідне і благополучне життя.
Ми стали свідками подій та їх болючих моментів, ми бачили як Америка надала «Братам-мусульманам» можливість висунутись на передову, дала їм слабку, обмежену владу, а потім звалила на їх плечі усі гріхи попереднього режиму і спустила на неї своїх собак, щоб врешті решт сказати народу Єгипту: «Ось він — Іслам, який ви так хочете, який повністю зазнав поразки у правлінні, не вирішив ваших проблем, тому у вас немає іншого вибору, окрім секуляризму та капіталізму». І це, незважаючи на те, що рух «Брати-мусульмани» не правив Ісламом і не вимагав його запровадження, більше того, він і досі кидається в обійми Заходу і вимагає легітимності та демократії.
А той, кому невідомі подробиці того, що відбувається, може бачити, що після довгих років періоду революції ситуація нормалізувалась, проте він бачить лише охолонутий на поверхні попіл, проте всередині досі палає вогонь, і він чекає лише пориву вітру, який здує цей попіл і те, що перешкоджає його виходу назовні. Єгипет вже не повернеться у часи Мубарака, навпаки, ситуація зараз іще гірша, аніж раніше.
Сьогодні Абдуль-Фаттах ас-Сісі намагається підготувати та втілити у життя рішення, які до нього ніхто не насмілюється втілити у життя. Він об’явив про релігійну революцію проти принципів Шаріату, і це робиться у межах війни проти Ісламу та його законів. Він підсилив свій тиск на народ, звузив людям доступ до прожитку, що може потягти за собою вибух у будь-яку мить, проте відсутність належного усвідомлення того, якою повинна бути альтернатива правлячому режиму, відстрочує цей вибух. Правильна альтернатива виправить положення народу Єгипту, принесе йому успіх, втілить його бажання у бік справедливості, свободи від тиранії, гідного та благополучного життя.
Ось такою є реальність Єгипту сьогодні, проте адже на потязі декількох років була історична можливість повністю змінити положення речей на землі у вигляді міжнародних законів, відносин та норм. Більше того, була можливість змінити політичну карту даного регіону. Революціонери не повинні були іти на приводу у зрадників, не займатися політикою по стандартам Заходу, адже сил революціонерів та підтримки народу було досить для повного перетворення. Цієї сили було досить, щоб примусити армію та її керівництво підкоритись їй, її вимогам, і не було необхідності:
— проводити референдум по визнанню світської конституції у межах демократії,
— вступати у переговори по прийняттю обмеженої влади.
Навпаки, у революціонерів повинна була бути конституція на основі ісламського світогляду, подібна тій, що є у Хізб ут-Тахрір. Вони повинні нести Уммі ясну картину того, як буде втілюватись Іслам в Ісламській Державі, і тоді армія та її керівники будуть вимушені визнати та підкоритись, а інакше усе обернеться проти них.
Тепер, коли тиск всередині суспільства досяг своєї крайньої межі, народ Єгипту перебуває в очікуванні вибуху, і у людей немає порятунку, окрім як прийняти ісламський проект, який спонукає їх вийти проти режиму і, якщо треба, померти на шляху його втілення. Лише тоді революція буде правильною, лише тоді вона спонукає щирих синів Умми із числа військових надати їй допомогу і передати у руки щирих людей, здатних втілити Іслам у життя. Запровадження Ісламу повинно відбуватись у державі Халіфат, де правління буде здійснюватись за методом пророцтва. І у той день зрадіють віруючі допомозі та перемозі Аллаха.
О Аллах, ми просимо тебе прискорити нам появу Халіфату, дати нам можливість бути у лавах його армії та шахідами на полях битви.
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ ٱسۡتَجِيبُواْ لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمۡ لِمَا يُحۡيِيكُمۡۖ وَٱعۡلَمُوٓاْ أَنَّ ٱللَّهَ يَحُولُ بَيۡنَ ٱلۡمَرۡءِ وَقَلۡبِهِۦ وَأَنَّهُۥٓ إِلَيۡهِ تُحۡشَرُونَ
«О те, які увірували! Відповідайте Аллаху та Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя. Знайте, що Аллах — між людиною та її серцем, і що ви будете зібрані до Нього» (8:24).
Газета «Ар-Рая»
Саід Фадль
Член Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Єгипті
1 Джумада аль-ахіра 1440 р.х.
06.02.2019 р.
