Суданці підняли мирні демонстрації у містах,селах і жилих районах, виражаючи протест проти тиранії та несправедливості у країні, скандуючи гасла з засудженням правлячого режиму за його провальну політику, через яку збільшується зубожіння та безвихідь у країні, а у сфері послуг, освіти і охорони здоров’я панує повний морок.
Замість грамотного рішення цих проблем уряд ввів іще більші податки, остаточно перетворивши життя людей на пекло.
Відправною точкою цього благословенного народного руху стало загострення економічного спаду і повне нехтування урядом питання управління ресурсами до такої міри, що у Судан, у країну, відому як продовольчий ріг достатку, почали ввозити часник із Китаю. Масла у вогонь підлив і той факт, що «уряд порятунку» так і не врятував єдність Судану, втративши третину території країни, на яку приходилось 75% усієї суданської нафти, і цей уряд не вжив ніяких реальних політичних заходів, щоб справитись з економічними наслідками даної події, вміючи від самого початку лише утискати і грабувати. Уряд зазнає одну поразку за іншою, адже вистачає його лише на придушення власного народу, лише на політику батога, яка проводиться Умаром аль-Баширом на протязі 30 років. Така політика врешті решт і привела країну до того, що ми маємо сьогодні.
Діючий уряд був вимушений визнати важку економічну обстановку у країні, був вимушений визнати свої помилки, неправильну економічну політику, про що було заявлено суданськими чиновниками та самим Умаром аль-Баширом. Проте замість цього суданський уряд не надав ніякого проекту вирішення проблеми, ніякого економічного бачення, яке б працювало над відновленням економіки і хоч якось покращило б умови життя звичайних людей. Визнаючи свої помилки і не даючи їм рішення, уряд усе одно засуджує мирні демонстрації громадян і протести молоді, доведеної до агонії безладом, що коїться, нацьковуючи на протестуючих найманців, які стріляють в них сльозогінним газом та гумовими кулями, через що з’являються відомості про одного вбитого демонстранта за іншим. З нещодавніх пір найманці почали давити демонстрантів вже і машинами, як це трапилось у районі Сахафа у Хартумі 24 січня. Загальна кількість загиблих вже перевищила 50 людей.
Незважаючи на те, що протести тривають сьомий тиждень, вони продовжують бути мирними, але стають більш рішучими та організованими. Протестний рух росте і є прецедентом для Судану, враховуючи характер протесту і швидкість його розширення.
Хто стежить за подіями у Судані, знає, що цей грандіозний мирний протестний рух може викликати крупні зміни через відмітну стійкість молоді перед репресіями, перед сльозогінним газом та гумовими кулями. Ми бачимо, як молоді люди з відкритими грудьми зустрічають кулі, не змінюючи своїх рішень, атож, вони здолали бар’єр страху і будуть добиватися змін.
Стійкість людей на вулицях вже примусила політичні кола ворушитись. Лідер національної партії «Умма» Садик аль-Махді підтримав народні протести, які стрясають країну більше місяця. 25 січня під час п’ятничної проповіді він об’явив про свою безумовну підтримку демонстрантів, вимагаючи заснувати «перехідний уряд», який займеться виведенням країни з кризи, хоча до цього він довго зберігав мовчання з самої миті свого повернення у країну у минулому місяці. Тому складається враження, що він елементарно бажає роздобути собі роль у цьому руху, тому що заявив про намір проводити постійні страйки всередині країни та за її межами доти, доки правлячий режим з усіма його інститутами влади не залишить правління, тим самим переводячи усю повноту відповідальності за те, що відбувається, на уряд, про що заявив на хутбі. Він заявив про те, що національна партія «Умма» підтримує декларацію «Свободи і реформ», засновану об’єднанням суданських профспілок.
Вашингтон, Париж та інші столиці наддержав припинили мовчати і засудили масштабні репресії у Судані. Також і міжнародні організації по правам людини виступили проти дій уряду Умара аль-Башира. Так, Сара Джексон — помічник директора неурядової організації «AmnestyInternational» у Східній Африці — заявила: «Трагедія у тому, що сили безпеки Судану діють на поразку проти демонстрантів і навіть лікарів, які надають першу меддопомогу». Також і міжнародний союз мусульманських вчених закликав уряд Судану захищати право мирного вираження волі (Arabi21.com). Британія теж піддала різкій критиці дії суданського уряду, описавши їх як «неприйнятні», через вбивства демонстрантів співробітниками безпеки, після чого закликала покарати винуватих за вбивства.
Америка закликала офіційний Хартум поважати важать свободу волевиявлення, відпустити заарештованих демонстрантів та активістів (france24.com/ar). Прес-секретар Держдепартаменту США Роберт Палладіно заявив у середу, що його країна підтримує «законі вимоги» суданських демонстрантів. В інтерв’ю журналістам Палладіно заявив: «США стурбовані ростом числа затриманих та заарештованих, а також кількістю вбитих і поранених у Судані... США підтримують право суданців на мирне згуртування і право вимагати політичних та економічних реформ». Прес-секретар міністерства закордонних справ Франції Агнес фон Мюлл заявила: «Ми закликаємо суданську владу докласти усіх необхідних заходів і покінчити з насиллям проти мирних демонстрантів, як і знати винуватих у цьому насиллі» (alsudanalyoum.com).
На тлі нестабільного положення у Судані, нікого не оповістивши, Умар аль-Башир вирушив 27 січня в Єгипет, а до цього відвідував Катар, що породжує низку питань, відповідь на які буде дана у найближчі дні, ін ша Аллах.
Народний рух обіцяє багато благ. Сам його існування вказує на високий протестний дух серед молоді та її нестримне бажання змін. Раз молоді люди проявили стійкість перед репресивною машиною, отож, вони зломили, бар’єр страху і тепер будуть сміливо іти на шляху до змін.
Ці мітинги лише потребують правильного вектору, ясного плану дій по скиненню режиму і встановленню нового, тому що падіння нинішнього режиму практично неминуче. Але якою буде альтернатива? Щоб дати відповідь на це питання, треба спочатку усвідомлювати дійсність і бути рішучим, щоб не втягнути країну у лиха, як це було раніше, тому що у протилежному випадку руйнування, хаос, повний крах і розвал країни гарантовані. Західні колонізаторські держави неодмінно скористаються цим... Якщо скидаєш режим, то завжди потрібна альтернатива, яка буде відповідати акиді повсталого народу, як і акиді володарів сили із його числа, які повинні допомогти встановити нову систем управління, що відповідає їх вірі, тим самим виконавши свій обов’язок перед Всевишнім Аллахом. Ані демократія, ні республіканський устрій, ані яка-небудь інша штучно вироблена система не вирішать проблеми, що стоїть перед нами. Ми вже проходили усе це раніше і відчули на собі наслідки цих систем, які до того ж незаконні згідно Шаріату. Лише Шаріат Аллаха повинен правити, існувати повинна лише ісламська система правління у державі Праведного Халіфату за методом пророцтва, яка захистить Іслам і мусульман. О Аллах! Наблизь цей час!
Газета «Ар-Рая»
Сулейман Дасіс (Абу Абід)
Член Ради Хізб ут-Тахрір у Судані
24 Джумада аль-уля 1440 р.х.
30.01.2019 р.
