Після восьми років туніської народної революції, після участі «Партії відродження» у декількох урядах, у тому числі — в «уряді-трійка» у 2011–2014 рр.
«Трійка» є неофіційною назвою для союзу між партіями «Відродження », «Конгрес за республіку», «Демократичний форум за труд та свободу», — потім в уряді Хабіба Ессіда у 2014 р., далі в уряді Юсефа Шахеда у 2016 р. ця партія так і не визнала правду і не насмілилась на відвертість зі своїми прибічниками у тому, що:
— є протиріччя та брехня у політичній реальності,
— положення усе погіршується і погіршується,
— політична реальність погрузла у болоті зрадництва на благо Заходу,
— усі партії, які беруть участь у правлінні Тунісу або під егідою парламенту, є секуляристськими, тобто вони не мають ніякого відношення до Ісламу,
— ці партії ведуть боротьбу з політичним Ісламом,
— вихід для Тунісу і вирішення його проблем полягає у правлінні Божественними законами.
Але ні, «Партія відродження» вирішила знов вийти на ринг політичної боротьби за владу. Офіційні особи партії заявили про свій намір вступити у боротьбу за крісла влади. Так Рашид аль-Ганнуши сказав про це під час лекції у Центрі стратегічних та дипломатичних досліджень у Тунісі. В основі його виступ був присвячений темі «Шлях революції після восьми років: бачення і перспективи», і у ході нього він сказав, що його партія буде офіційно брати участь у президентських виборах, намічених на кінець 2019 р. він підкреслив, що не зацікавлений у висуненні своєї кандидатури.
Перед обличчям суперечливої реальності цієї партії, перед обличчям її подвійних стандартів, її знаходження в одному ряд зі світськими партіями, зокрема — з лівими, які борються проти релігії Аллаха, обманюють народ Тунісу, більше того — штовхають народ у трясовину залежності і зрадництва, ми хотіли б перед щирими синами народу Тунісу та послідовниками «Партії відродження» висвітлити наступні факти:
1) Революція була повстанням проти нікчемної політичної реальності. Вона виступала у якості правильного курсу у позбавленні від зубожіння та політичної залежності, орієнтованої у бік Ісламу у практичному житті. І на початку, на виборах в Установчі збори 2011 р., «Партія відродження» отримала 89 місць із 217, тобто її підтримало 42% виборців, а це біля 1,5 млн. людей, що говорить про любов народу Тунісу до Ісламу.
2) Політична реальність Тунісу після революції проти інструментів колоніалізму не змінилась, більше того, погіршилась в областях економіки, політики, соціальній сферах… Цифри, опубліковані офіційними інститутами та експертами, є тому підтвердженням. Так, голова Національного інституту статистики у Тунісі згадав, що рівень безробіття перевищує 15%, а у деяких районах це показник набагато вище. Таким чином, число безробітних перевищує 640 тисяч людей, а число тих, хто живе за межею бідності, достигло показника у 1 млн. 694 тисяч людей. І це, незважаючи на широту орних земель, рясність та різноманітність ресурсів, особливо сланцевих родовищ. Сьогодні Туніс має позики на суму біля 76,165 млрд. туніських динарів, що складає 71,45% ВВП, у тому числі — 22,523 млрд. туніських динарів внутрішнього боргу і 53,84 млрд. динарів зовнішнього, що складає 70,7% від загального боргу.
3) Треба розуміти, що політичні кола у країні не відносяться ані до Умми, ані до її ідей, вони далекі від законів релігії. Ця політична еліта — рештки старого режиму, Проте якщо ця еліта із числа Умми, тоді вона повинна була б втілювати те, чого бажає Умма. Адже коли Умма бажала Ісламу, то на перших виборах після революції вона обрала «Партію відродження». Проте після приходу до влади ця партія звинуватила щирих синів Умми, які закликали до запровадження Ісламу, в екстремізмі та тероризмі, внаслідок чого частина із них була кинута у в’язниці. Були прийняті закони, які дозволяють гендерну рівність, розпусту жінок, гомосексуалізм, вживання алкоголю, вульгарний одяг і т.п. огидні речі, які не мають нічого спільного з Ісламом.
4) «Партія відродження», за заявою її засновників, була створена для перетворення сучасного життя на основі Ісламу; спочатку вона була відома як ісламський рух. Причиною її виникнення стала реакція на модернізацію суспільства, що проводилась першим президентом Тунісу Хабібом Бургібою. Ця модернізація призвела до відчуження ролі Ісламу, мечетей, заклику, але при цьому отримала поширення емансипація та західний образ життя, а це ісламісти вважали формою серйозного відхилення, яке загрожує релігійній та мовній індивідуальності суспільства. Багато хто із тунісців послідували за «Партією відродження», проте вона обдурила їх і продала свою душу в ім’я планів колонізатора, прийнявши неісламські закони і кинувшись в обійми світських партій, зокрема — в обійми лівих.
Більше того, вона не посоромилась заявити, що веде боротьбу з «тероризмом», з яким бореться Європа і Америка. «Партія відродження» підтвердила свою участь у міжнародному марші проти «тероризму», запланованому на 27.03.2019 у Тунісі, щоб показати єдність тунісців у протистоянні цій небезпеці, їх рішучість захищати свою країну, революцію і свободу. У своїй заяві партія закликала своїх прибічників і членів взяти активну участь у цьому. Також партія об’явила про свою непричетність до непохитності Ісламу та його основ. На своєму X конгресі вона об’явила, що є «туніською, світською, демократичною партією з ісламським відтінком». Там же аль-Ганнуши заявив: «Термін «політичний Іслам » більше не виправдовує себе у Тунісі, зараз більш переважним є вираз «демократичні мусульмани».
Дана партія у деяких питаннях відійшла від непохитності Ісламу та його сталих законів. Вони це зробили у тих питаннях, які представляли найбільш складні виклики для інтеграції партії у сучасну національну державу. До цих проблем відносяться світська держава, політичний плюралізм, громадянську права, свободи і жіноче питання, позиція у запровадженні Шаріату, питання Ісламської Держави, насильство, зв’язок релігії з державою і т.д. Багато із послідовників «Партії відродження» почали питати: «Де прояв Ісламу у справах і словах аль-Ганнуши, Абдель Фаттаха Моро та інших представників партії ?». Багато хто із синів Тунісу питають: «У чому різниця між «Партією відродження» та іншими секуляристськими партіями у вирішенні нагальних проблем Тунісу у наші дні?».
5) Обурення народу Тунісу підсилилось у відношенні усіх партій, які беруть участь у правлінні, і стало чути заклики до нової революції проти несправедливості, зубожіння, політичної залежності, грабежу майна людей, поневолення людей купкою крадіїв та нахлібників (із числа політичного кола та їх наближених). Усе це підтверджується згодою людей брати участь у страйку Всезагальної профспілки працівників Тунісу (UGTT); у результаті неї були паралізовані численні об’єкти країни. Протести продовжились і не припинялись у багатьох областях. Реальність говорить про те, що страйки будуть іще масштабнішими, аніж раніше.
Ось перед цими та іншими фактами, а також перед гіркотою реального положення, зубожінням, політичною нестабільністю, ухиленням від непохитності Ісламу у бік світської та західної демократії, віддаленням від коріння Умми, її благородної історії, ми хочемо згадати наступне …
Далі буде
Газета «Ар-Рая»
ХамдТабіб — аль-Кудс
22 Джумада аль-ахіра 1440 р.х.
27.02.2019 р.
