Щоденні заклики до ходи у бік президентського палацу чути знов і знов, і на протязі них від президента вимагають піти у відставку.
Проте з боку уряду іще не послідувало реакції на це; також він не зміг покласти край протестним акціям, навіть при використанні насильства при розгоні протестуючих. Звідси виникають питання: які є особливості того, що відбувається у Судані? Яка є позиція світових гравців відносно того, що відбувається?
Несправедливість, що призвела до повстання людей, досі існує, хоча уряд і намагається боротися з її проявами, але він використовує брехливі обіцянки. Так, голова служби національної безпеки та розвідки заявив: «Молодь є синами уряду «порятунку»! Необхідно займатись рішенням їх реальних проблем та об’єктивних вимог», — також підкреслив: «Уряд успішно запроваджує комплексний підхід для рішення проблем у сфері економіки та послуг» («SudanNewsAgency» 09.02.2019). Але уряд спіткав крах, коли з миті свого приходу до влади він спробував зберегти єдність країни, спробував вирішити економічні проблеми і проблеми безпеки. Проте озброєні конфлікти продовжували бушувати у різних районах, особливо у районах, багатих ресурсами. Уряд не зміг покласти край корупції, у результаті продовжилось:
— розграбування державних грошей,
— приватизація портів, громадської та державної власності,
— контрабанда золота.
У цілому уряд не зміг забезпечити необхідні товари та послуги, і приборкати високі ціни, окрім того, прояви краху продовжують існувати.
У розпал нападів та відступлень між урядом та його опричниками, з одного боку,і протестуючими — з іншого, Америка зберігала мовчанку, закриваючи очі на вбивства, тортури та арешти. На це вказували американські ЗМІ, зокрема — газета «NewYorkTimes»; так, від 16.01.2019 вона опублікувала наступне: «Народ Судану потребує світової допомоги, щоб захиститись від свого кривавого президента … Що роблять Сполучені Штати, коли ці відважні демонстранти ризикують своїм життям? Нічого такого. Трамп не випустив заяв, Помпео навіть не пискнув … Але повинно були набагато більш суворе попередження усім силам безпеки, що вони будуть нести особисту відповідальність за здійснювані звірства».
По-видимому, це і спонукало Америку приєднатись до слабкої заяви Англії, Норвегії та Канади, яка була погано сформульована. У цій заяві Умара аль-Башира закликали звільнити затриманих і визнати право на мирні ходи.
По спливанню двох місяців (з початку протестів у Судані) Америка зробила першу заяву через Майка Помпео у його телевізійному інтерв’ю: «Ми сподіваємось, що голос народу буде почутий, і почнеться перехідний процес» («AlArabiyaNewsChannel», 16.02.2019).
Згідно «Al-ArabyAl-Jadeed» від 18.02.2019, спеціальний помічник президента США і головний радник по Африці у Раді національної безпеки Сіріл Сартр (CyrilSartre) та голова Департаменту Африки у Раді національної безпеки США Даррен Серайл (DarrenSerail) зустрілись з головою МЗС Судану ад-Дардірі Мухаммадом Ахмадом та помічником президента Судану Фейсалом Хасаном Ібрагімом. За підсумками зустрічі Сартр заявив: «Судан переживає перехідний період», — далі додавши: «Лише з великим терпінням уряд зможе знайти політичне рішення, і ніякі рішенні не будуть нав’язуватись Судану ззовні» («SudanTribune», 20.02.2019).
Так, Сіріл Сартр (CyrilSartre) іноді простягає руку допомоги, заспокоює уряд, закликає народ до терпіння у відношенні здійснюваних злочинів, економічних лих, політики (що проводиться МВФ), а іноді замахується палкою на уряд Судану, щоб налякати його. Так, «в інтерв’ю «AgenceFrance-Presse» Сартр сказав: «Абсолютно неприпустимо, щоб сили безпеки застосовували насильство у відношенні протестуючих» («SudanTribune», 20.02.2019).
Ця палка перед обличчям уряду Судану та невдоволення здійснюваними вбивствами означають лише одну річ: погрозу та тиск для реалізації американських приписів. Одним із таких моментів є виконання американських наказів, щоб Судан був виключений із списку країн-спонсорів «тероризму». Згідно тому ж джерелу, Сартр сказав: «Те, що відбувається у країні, загрожує процесу перегорів між США та урядом Судану, які скеровані на виключення Судану із списку країн-спонсорів «тероризму».
Але не варто забувати:
يَعِدُهُمۡ وَيُمَنِّيهِمۡۖ وَمَا يَعِدُهُمُ ٱلشَّيۡطَٰنُ إِلَّا غُرُورًا
«Диявол дає їм обіцянки і збуджує в них надії. Але він не обіцяє їм нічого, окрім спокуси» (4:120).
Окрім того, можливо, одним із засобів тиску на уряд аль-Башира є деякі виниклі витоки про заміну аль-Башира. «Так Інтернет - видання «AfricaIntelligence» 08.02.2019 опублікувало, що згідно секретному повідомленню одного із посольств держав Перської затоки у Вашингтоні (ім’я якого не згадувалось) … якщо Умар аль-Башир буде «смертельно» послаблений поточними народними протестами, то ЦРУ постарається прискорити його від’їзд і заміну» («Al-ArabyAl-Jadeed», 09.02.2019).
Тим не менш, Америка не хоче, щоб уряд Судану уходив. Так, у свій час (03.12.2011) газета «AsharqAl-Awsat» спитала у екс-посланця США у Судані про прихід «Арабської весни у Судан, на що він відповів: «Це не є частиною нашого порядку денного відносно Судану … Чесно кажучи, ми — не за падіння режиму, не за його змінення, ми хочемо лише реформувати режим демократичними, конституційними процедурами … Не у наших інтересах падіння режиму у Судані».
Потім аль-Башир дивує нас, проголосивши надзвичайний стан (НС) після того, як американська делегація покинула Судан,продовжуючи наполягати на тому, що необхідно іти по шляху національного діалогу, який був початий у 2014 р. Так, 22.02.2019 у своїй промові (де він також об’явив про введення НС на один рік) аль-Башир підтвердив: «Ми переконані у тому, що діалог — це перший і останній засіб у здійсненні побудови країни, у якій буде місце для усіх». Варто відзначити, що слово «діалог» він повторив дванадцять разів, також він зосередив увагу на виконанні підсумків національного діалогу і зробив привабливу пропозицію супротивникам, сказав: «Ми не впадаємо у відчай закликати тих, хто відкинув діалог і мир, щоб вони повернулись і сіли під дах вітчизни і за її великий стіл … Я щиро запрошую опозиційні сили, які усе іще перебувають на шляху національного примирення... просуватись уперед і брати участь у діалозі по актуальним питанням нашої країни».
Варто відзначити, що аль-Башир не згадав у цій промові ніякого іншого рішення проблем, окрім акценту про слідування американському плану у політичному процесі, також (у підтвердження цьому) його затягування у рішенні економічних проблем, які були йому довірені. Так, у своїй промові він заявив: «Економічні заходи повинні бути прийняті новим урядом … Я доручу розробку цих заходів робочій групі, у яку увійдуть компетентні національні кадри, щоб заходи були вироблені до завершення процесу діалогу у необхідні строки».
Проте давайте не будемо забувати, що у розпал протестів уряд продовжує грабувати фонд громадської власності. Однією із таких дій тсала програшна угода по передаванню південного порту Порт-Судан філіппінській компанії під приводом гострої необхідності у грошах. Більше того, навіть банки не були захищені від нахабного американського втручання. Так «голова економічного відділу посольства США у Судані Лія Северино(LeahSeverino) повідомила, що між Вашингтоном та Хартумом ведуться переговори про створення робочої групи по розвитку банківського сектору Судану» («SudanTribune», 14.02.2019).
Зовнішнє втручання скеровано на послаблення революцій, які відбуваються у мусульманських країнах, і його метою є:
— відволікти революції від початкового шляху,
— зв’язати їх зі зовнішніми гравцями,
— спробувати їх направити на службу інтересам Заходу,
— примусити прийняти капіталістичну систему.
Іншими словами, Захід усіляко перешкоджає відродженню Умми та її корінному перетворенню. Корінне перетворення відбудеться лише тоді, коли мусульмани усвідомлять махінації Америки та до неї подібних, коли усвідомлять зрадництво їх режимів, їх підкорення Заходу, усвідомлять необхідність встановлення Шаріату Аллаха на землі в особі Другого Праведного Халіфату.
Газета «Ар-Рая»
Якуб Ібрахім (Абу Ібрахім) — Хартум
22Джумада аль-ахіра 1440 р.х.
27.02.2019 р.
