У ці дні Алжир нібито наводнило масовими протестами, у яких люди вважають щирий і серйозний намір провести зміни у країні.
Проте кидається у вічі, як деякі сили намагаються витіснити із цих протестів ісламські тенденції, ісламські гасла і ісламських діячів, щоб їх голоси ніхто не чув, хоча саме у ісламської складової була основна роль під час перших спроб досягти змін, зведених нанівець військовою хунтою, яка співпрацює з колонізаторськими силами тоді, на початку 90-х років минулого сторіччя.
Ясно видно, що хтось намагається видавити ісламську складову з вулиць і заткнути ісламські гасла під час демонстрацій, хоча усі ми чули, як люди на вулицях закликали до встановлення ісламської влади. ЗМІ проігнорували цю подію, нібито її і не було зовсім! В обмін на це ці ж ЗМІ поширили новину про арешт Алі Бельхаджа, одного із лідерів забороненого «Ісламського фронту порятунку», після того, як він вийшов на вулиці, щоб підтримати протестуючих і взяти участь у їх демонстраціях.
Навіть офіційному «Ісламському руху», відомому своєю лояльністю правлячому режиму, заборонили бари участь у протестах. Одному із найбільш яскравих лідерів цього руху Абдуллаху Джабаллаху теж заборонили брати участь у мітингах, а коли він усе ж таки вийшов на вулиці, його тут же схопили і арештували з крайньою нахабністю.
Разюча відмінність у відношенні до ісламських діячів відносно решти усіх інших вказує на те, що опозиція прагне позбавити ісламських діячів можливості брати участь у протестах разом з народом аж до повного виключення із них ісламського чинника. Ясно видно, що офіційна опозиція та уряд домовились між собою осідлати хвилю народних протестів і не дати цього зробити ісламським діячам.
Ісламські діячі, яких відносять до «Братів-мусульман», виступили з заявами, які розчарували, як, наприклад, той же Абдуллах Джабаллах, який сказав: «Ісламські сили (в Алжирі) не бажають контролювати народні рухи і не можуть їх очолити. Вони бажають координувати свої дії з усіма світськими силами, щоб не дати генералітету предлогу нанести удар по народному руху, через що потім ісламські діячі стану опудалом для народу і у нього виробиться ісламофобія». Подібні заяви, на жаль, зовсім невтішні, адже ісламські діячі в основі повинні прагнути очолити будь-який народний рух, особливо у такій ісламській країні, як Алжир — батьківщині муджахідів, — а не втікати від своєї відповідальності, покірно схиляючись перед секуляристами і співпрацюючи з ними!
З подібними пораженськими заявами вступив один зі офіційних представників організації «ХАМС» («Організація мирного суспільства»): «Звеличення ісламських діячів призведе до поляризації політичного положення у країні і викличе ідеологічний гнів партнерів по мирній революції». Просто неймовірно чути такі самопринизливі заяви, нібито лише Іслам викликає ідеологічний гнів цих «партнерів», а комунізм або марксизм — це м’які і пушисті ідеї Соціалісти із партії Хусейна Айта Ахмада, деякі амазіги, просякнуті французькою культурою, та інші секуляристи — усім їм можна бути присутніми на мітингах і брати участь з народом, проте лише ісламським діячам неможна, тому що, як виражаються самі лідери цих ісламських рухів, з причини їх присутності почнеться поляризація серед протестуючих, а ці діячі стануть цапами відбувайло, то лише Іслам викликає ідеологічний гнів у решти усіх інших опозиційних сил! Такі заяви ісламістів вкрай дикі, їх логіка порочна і крива. Після подібних заяв вони взагалі не мають права називати себе ісламськими лідерами.
Правда полягає у тому, що ці ісламісти насправді є звичайними діячами в ісламському вбранні. Замість того. щоб розпочати істинний ісламський рух і повести народ до справжньої ісламської революції, яка призведе до істинних змінень, до запровадження Ісламу і встановленню Ісламської Держави, вони віддають себе у руки порочного уряду, щоб стати його пішаками, і той рухає ними, як побажає, будучи сам маріонеткою у руках невірного Заходу і виконуючи його накази.
Ті, хто бажають провести справжні зміни у країні, повинні вдатися до ісламських дій і добре усвідомлювати обов’язок по встановленню справжньої Ісламської Держави, тим більше, коли вони живуть у величезній по своїм розмірам мусульманській країн Алжирі, який має усе необхідне для створення на його території такої держави! Ці т.з. «ісламісти» не мають ісламського проекту і є насправді світським діячами, які лише видають себе за ісламських. Їх задача полягає у тому, що усунути Іслам на задній пан і знецінити його, позбавити його впливу на вулицях, що принесе користь лише ворогам Ісламу.
Нинішній народний рух в Алжирі оточується серйозною змовою, яка полягає у навмисному усуненні з вулиць ісламських діячів та ісламських ідей, щоб усі вимоги народу на вулиці зводились до відставки окремих особистостей на кшталт Бутефліки, адже для тих, хто стоїть за режимом Алжиру, дуже легко змістити одну особистість і встановити іншу. Після чого серед людей встановиться тверде уявлення, що кого не міняй, а приходять на зміну їм такі ж, а отож, і безглуздо у майбутньому вимагати змін, потім народ впаде у відчай і припинить їх вимагати.
Гра, яку веде Захід, спланована заздалегідь. Голова Генштабу армії Ахмад Каід Саліх висунув ідею реалізації ст. 102 конституції, згідно якої Бутефліка уходить у відставку, а отож, режим готовий усунути з правління особистість, але ніяк не само розпуститись. У цьому і полягає змова проти народу. Якщо народ клюне на цю вудочку, то замість вимоги скинення режиму з усіма його стовпами і символіками буде зміщений лише ряд облич, і в Алжирі повториться той же самий сценарій, який був реалізований у Тунісі, коли після втечі Бен Алі був встановлений ес-Себсі, або який був реалізований в Єгипті, коли після уходу Мубарака до влади прийшов Сісі. Така ж сама змова планується і в Алжирі. Захід добре набив руку на цьому способі, основна мета якого — не дати Ісламу прийти до правління. Цю змову можна зруйнувати лише вимогою встановлення ясного ісламського проекту, який би походив від істинно ісламських діячів і навколо його б згуртувались люди на вулицях, після чого зруйнується порочний республіканський устрій і на його руїнах побудується Ісламська Держава, яка управляє людьми згідно Шаріату Аллаха і несе послання Ісламу у світ.
Ті, хто намагаються привести Алжир до змінень, повинні розрізняти між проектом великого Ісламу, який полягає у побудові Ісламської Держави, і між економічними, соціальними і сервісними проектами, які пропонуються світськими і навіть ісламськими партіями, такими як рухи «Біна» і «ХАМС». Програми усіх цих партій схожі один на одну, і між ними по суті немає різниці, бо усі вони мають одне джерело походження. Наприклад, програма руху «ХАМС» говорить: «Ми — частина «Блоку Алжиру», ми піднімаємо гасла про альянс з усіма патріотичними силами. До числу наших цілей відноситься поширення свобод для усіх людей і встановлення алжирської національної держави згідно конституції 1954 р.». У такому випадку яким є цей проект: ісламським або світським? Яким є зв’язок між ісламськими діячами і конституцією 1954р.? Подібні політичні пропозиції поза сумніву радують ворогів Ісламу, а мусульманам обіцяють лише поразки і провали.
Якщо є пропонуємий ними проект не говорить про правління на підґрунті Книги Аллаха і Сунни Його Посланця ﷺ, тобто не говорить про правління Шаріату, то ніяких істинних змін він не несе. Коли ж ми чуємо, як подібні ісламські рухи заявляють про необхідність координації дій зі світськими організаціями, то можна сміливо вважати, що вони ідуть назустріч до великому лиху. Як вони збираються координувати дії з ворогами Ісламу: секуляристами, атеїстами? Або вони знайшли точки дотику між вірою і невір’ям, між істиною і брехнею? Секуляристи ненавидять Іслам, а тому неможна знаходити спільні основи з ними, а інакше ми будемо вимушені відмовитись від нашого Ісламу і увійти у світськість (секуляризм).
Ми сподіваємось, що нинішній народний рух в Алжирі переросте у ясний ісламський рух, який буде вимагати встановлення справжньої Ісламської — Халіфату за методом пророцтва. Якщо ж він не переросте в ісламський рух, то положення у країні залишиться колишнім, яким є зараз, а обманутий лікуючий народ на вулицях буде вимушений обирати світськість. Усі цінності революції, піднятої народом, можуть бути втілені лише проектом Держави Халіфат — єдиним проектом, який узаконив Великий Аллах.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Хатавані
4 Шабана 1440 р.х.
10.04.2019 р.
