У суботу, 6 квітня 2019 року велика кількість демонстрантів влаштувала страйк у штаб-квартири головного командування озброєних сил Судану.
Перекривши усі дороги і мости, які ведуть до головного командування армії, поліція і сили безпеки застосували проти демонстрантів сльозогінний газ, потім почали проводити арешти молодих людей, які намагались пройти до штаб-квартири озброєних сил. Проте це не завадило демонстрантам пробитися до головного командування армії. Активісти у прямому ефірі у «Facebook» знімали, як озброєні люди у три години ночі штурмували протестуючих перед штаб-квартирою головного командування, використовуючи бойові патрони. По словам очевидців, це були служби безпеки. У ході розгону кількість демонстрантів було вбито і поранено.
Уряд довгий час мовчав, не пропонуючи ніяких рішень існуючим проблемам: люди усе іще стоять у чергах перед пекарнями, банками і заправками; продовжується ріст цін на багато товарів, такі як цукор, борошно і т.д. У ніч страйку у штаб-квартири озброєних сил газети опублікували лише наступну новину: міністр інформації і офіційний представник уряду «високо оцінив дії регулярних сил у відношенні демонстрантів перед штаб-квартирою головного командування армії».
Така ситуація вказує на те, що уряд зовсім не у змозі забезпечити вирішення кризи, а звернення, опубліковане у газетах, є визнанням невдачі і безпорадності.
Отож, виникає питання: куди рухається ситуація? Що примушує молодих людей рішуче іти проти бойових патронів? Сум і розчарування охоплюють при виді жахливої ситуації, у якій опинився народ Судану через корупцію у системі державного управління, відсутності політичних і законодавчих рішень, через економічні труднощі і високі ціни, а також через довгі черги за життєво необхідними засобами до існування поруч з поширенням фаворитизму і кумівства, безробіття, відсутності можливості працевлаштування для молоді, втручання невірного колонізатора у політичне і економічне життя країни — і усе це відбувається, незважаючи на рясність у Судані багатств і благ.
Така ситуація вимагае реальних змін. Іслам є єдиним гарантом виходу із цього гіркого положення. Він володіє ясним законодавством, яке забезпечує справедливість, безпеку і стабільність для народу через встановлення в управлінні і політиці чітких правил, які запобігають політичним відхиленням і узурпації влади. Наведемо деякі зі цих правил:
1) Панування належить Шаріату, а не народу.
2) Влада належить Уммі, і вона обирає для себе правителя.
3) Встановлення єдиного халіфа — це обов’язок мусульман.
4) Лише халіф володіє правом прийняття законів (табанні).
Іслам зобов’язує правителя застосовувати лише закони Шаріату. Всевишній Аллах говорить:
وَأَنِ ٱحۡكُم بَيۡنَهُم بِمَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ وَلَا تَتَّبِعۡ أَهۡوَآءَهُمۡ وَٱحۡذَرۡهُمۡ أَن يَفۡتِنُوكَ عَنۢ بَعۡضِ مَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ إِلَيۡكَۖ
«Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням і стережись їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах» (5:49).
В Ісламі є роз’яснення того, що ця релігія досконала і не потребує яких-небудь доповнень. Аллах говорить:
ٱلۡيَوۡمَ أَكۡمَلۡتُ لَكُمۡ دِينَكُمۡ وَأَتۡمَمۡتُ عَلَيۡكُمۡ نِعۡمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ ٱلۡإِسۡلَٰمَ دِينٗاۚ
«Сьогодні Я заради вас вдосконалив вашу релігію, довів до кінця Мою милість до вас і схвалив для вас у якості релігії Іслам» (5:3),
وَنَزَّلۡنَا عَلَيۡكَ ٱلۡكِتَٰبَ تِبۡيَٰنٗا لِّكُلِّ شَيۡءٖ وَهُدٗى وَرَحۡمَةٗ وَبُشۡرَىٰ لِلۡمُسۡلِمِينَ
«Ми ниспослали тобі Писання для роз’яснення усілякої речі, як керівництво до прямого шляху, милість і благу звістку для мусульман» (16:89).
Аллах роз’яснив, що застосування Шаріату обернеться благом для людства:
ثُمَّ جَعَلۡنَٰكَ عَلَىٰ شَرِيعَةٖ مِّنَ ٱلۡأَمۡرِ فَٱتَّبِعۡهَا وَلَا تَتَّبِعۡ أَهۡوَآءَ ٱلَّذِينَ لَا يَعۡلَمُونَ ١٨ إِنَّهُمۡ لَن يُغۡنُواْ عَنكَ مِنَ ٱللَّهِ شَيۡٔٗاۚ وَإِنَّ ٱلظَّٰلِمِينَ بَعۡضُهُمۡ أَوۡلِيَآءُ بَعۡضٖۖ وَٱللَّهُ وَلِيُّ ٱلۡمُتَّقِينَ ١٩ هَٰذَا بَصَٰٓئِرُ لِلنَّاسِ وَهُدٗى وَرَحۡمَةٞ لِّقَوۡمٖ يُوقِنُونَ
«Потім Ми наставили тебе на шлях із повеління. Слідуй їм і не потурай бажанням тих, які не володіють знанням. Вони аніскільки не врятують тебе Аллаха. Воістину, беззаконники є помічниками і друзями один одному, а Аллах є Покровителем богобоязливих. Це — наочне наставляння для людей, вірне керівництво і милість для людей переконаних » (45:18–20).
Згідно Ісламу, звернення до якого-небудь законодавства, окрім Шаріату, вважається джахілією:
أَفَحُكۡمَ ٱلۡجَٰهِلِيَّةِ يَبۡغُونَۚ وَمَنۡ أَحۡسَنُ مِنَ ٱللَّهِ حُكۡمٗا لِّقَوۡمٖ يُوقِنُونَ
«Невже вони шукають суду часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:50).
Лише застосування законів Шаріату у державі і суспільстві призведе до встановлення справедливості.
Правитель, який звертається до неісламських законів, згідно Ісламу вважається або невіруючим, або бо беззаконником, або нечестивцем. Всевишній Аллах говорить:
وَمَن لَّمۡ يَحۡكُم بِمَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ فَأُوْلَٰٓئِكَ هُمُ ٱلۡكَٰفِرُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є невіруючими» (5:44),
وَمَن لَّمۡ يَحۡكُم بِمَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ فَأُوْلَٰٓئِكَ هُمُ ٱلظَّٰلِمُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є беззаконниками» (5:45),
وَمَن لَّمۡ يَحۡكُم بِمَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ فَأُوْلَٰٓئِكَ هُمُ ٱلۡفَٰسِقُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є нечестивцями» (5:47).
Іслам зобов’язує зберігати єдність політичного керівництва Умми і забороняє, щоб у мусульман було декілька правителів. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِذَا بُويِعَ لِخَلِيفَتَيْنِ فَاقْتُلُوا الْآخَرَ مِنْهُمَا
«Якщо буде дана присяга двом халіфам — другого вбийте» (Муслім),
مَنْ بَايَعَ إِمَاماً فَأَعْطَاهُ صَفْقَةَ يَدِهِ وَثَمَرَةَ قَلْبِهِ فَلْيُطِعْهُ إِنْ اسْتَطَاعَ فَإِنْ جَاءَ آخَرُ يُنَازِعُهُ فَاضْرِبُوا عُنُقَ الْآخَرِ
«Хто з усією щирістю дав присягу Імаму на вірність, нехай проявляє послух йому . Якщо ж об’явиться другий халіф, який претендуватиме на Халіфат, то відрубайте йому голову» (Муслім).
Ці хадіси вказують на заборонність розділення ісламських земель.
Із усього вищесказаного стає очевидним, що Іслам має досконалу систему, здатну вирішити проблеми Судану і навіть усього світу. Революціонери повинні розуміти, що багато хто хоче вкрасти їх революцію і що зміни повинні бути радикальними, щоб режим зник повністю разом з колоніальною спадщиною у виді «республіки» і «демократії». Революція повинна бути скерована на те, щоб привести до керівництва Іслам. Це можна здійснити лише через встановлення Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва, а не демократії і світської цивільної держави. У Халіфаті панування належить Шаріату Аллаха, а влада — Уммі. Вони обирає правителя, який відповідає умовам халіфа, і дає йому присягу. Умар ібн Абдуллах повідомляє, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ مَاتَ وَلَيْسَ فِي عُنُقِهِ بَيْعَةٌ مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً
«Хто помер без присяги халіфу, тому помер смертю джахілї» (Муслім).
Присяга (байат) дається лише халіфу мусульман. За допомогою системи Халіфату Умма отримає намісництво на землі і можливість сповідувати свою релігію, а її страх зміниться безпекою. Більше того, здійсниться єдинобожжя і повне поклоніння Аллаху за допомогою застосування Його Шаріату. Всевишній Аллах говорить:
وَعَدَ ٱللَّهُ ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ مِنكُمۡ وَعَمِلُواْ ٱلصَّٰلِحَٰتِ لَيَسۡتَخۡلِفَنَّهُمۡ فِي ٱلۡأَرۡضِ كَمَا ٱسۡتَخۡلَفَ ٱلَّذِينَ مِن قَبۡلِهِمۡ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمۡ دِينَهُمُ ٱلَّذِي ٱرۡتَضَىٰ لَهُمۡ وَلَيُبَدِّلَنَّهُم مِّنۢ بَعۡدِ خَوۡفِهِمۡ أَمۡنٗاۚ يَعۡبُدُونَنِي لَا يُشۡرِكُونَ بِي شَيۡٔٗاۚ وَمَن كَفَرَ بَعۡدَ ذَٰلِكَ فَأُوْلَٰٓئِكَ هُمُ ٱلۡفَٰسِقُونَ
«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як він зробив намісниками тих, хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку Він схвалив для них, і змінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене. Ті ж, які після цього відмовляться увірувати, є нечестивцями» (24:55).
Газета «Ар-Рая»
Мухаммад Джамі Абу Айман
Помічник офіційного представника Хізб ут-Тахрір у Судані
10 Шабана 1440 р.х.
16.04.2019 р.
