Підсилення боротьби за владу у Судані

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Одна політична сторона приймає рішення, друга відповідає протидією. Кожна намагається перетягнути канат на свою сторону. Такою сьогодні представляється політична арена у Судані.

На тлі усього цього натовпи людей стоять перед будівлею Генштабу армії і не розходяться. Комітет «третейського суду», який, як говорять, має немалий вплив у Судані як позапартійна, національна фігура, зайняв роль посередника у суперечках між перехідною Військовою Радою і прибічниками Декларації свободи і змін. Комітет взяв на себе відповідальність усунути протиріччя між двома сторонами для формування на їх основі Суверенної Ради, запропонувавши сформувати майбутню Раду із 7 представників Декларації і 3 представників армії під головування голови перехідної Військової Ради з двома заступниками: один — від прибічників Декларації, другий — від військових («Al-ArabyAl-Jadeed», «Анадолу» від 03.05.2019). Проте дана пропозиція була відкинута. «Член перехідної Військової Ради у Судані заявив у суботу, що армія ніколи не погодиться з тим, що громадянські складали більшість у тимчасовій Суверенній Раді і розділяли владу (з військовими). Ця для Військової Ради є червоною лінією (яку він не дасть перетнути) («SkyNewsArabia», 04.05.2019).

Раніше Військова Рада заявляла про намір сформувати суверенну Раду із 7 військових і 3 громадянських, але ця пропозиція була відкинута прибічниками Декларації свободи і змін згідно інформації «Агентства Анадолу» від 30.04.2019. Зі свого боку, прибічники Декларації свободи і змін запропонували, щоб Суверенна Рада складалась із 15 осіб: 8 громадянських і 7 військових. Незалежно від того, які пропозиції приймаються, а які відхиляються, ясно, що внутрішнє протистояння у Судані перетворюється на вихор із пропозицій і контрпропозицій.

Жителі Судану не піднімали повстання проти режиму «Національного порятунку» через відсутність Суверенної Ради, у якій більшість повинна була бути за військовими або за громадянськими. Усі їх пропозиції — по одну сторону барикад, а реальні вимоги народ Судану — по іншу. Народ Судану підняв повстання у пошуках гідного життя, справедливості і рівності. Вони вийшли на вулиці, вимагаючи назад свої права на справедливий розподіл багатств Судану, які Аллах дарував їм усім, а не пригоршні закордонних інвесторів, які привели країну та її населення до зубожіння з причини запровадження Умаром аль-Баширом капіталістичної системи та виконання ним «порад» МВФ та Всесвітнього Банку, через здійснення ним планів Америки по відокремленню півдня Судану, через що решта Судану різко збідніла, бо на півдні сконцентровано 80% нафтових запасів усієї країни. Після відокремлення півдня Судану суданці почали різко бідніти, через час спалахнули протести у м. Атбара, які потім охопили усі великі міста Судану. І ось тоді і тому вимогою народу стало скинення режиму.

Військова Рада звинуватила прибічників Декларації свободи і змін у тому, що вони підбурюють народ до накопичення навколо будівлі Генштабу армії, тим самим підбурюють народ виступати проти своєї армії, як і закликають до захвату президентського палацу і Генштабу. У свою чергу, прибічники Декларації свободи і змін звинувачують Військову Раду у тому, що вона не передає владу громадянському уряду, а прагне закріпити владу у Судані за собою, що призведе до повторення сценарію з режимом скинутого президента Умара аль-Башира. Прибічники Декларації свободи і змін, за якими стоїть Британія, усвідомлюють, що за Військовою Радою стоїть Америка. Але ж політика Америки ясна будь-якому, у кого є очі: вона завжди опирається на військових, вимагаючи від них утримувати владу у країні у своїх руках, нехай навіть силою.

У свою чергу, Америка спричиняє тиск на лояльних їй військових, щоб утримати свій вплив у Судані, що виливається у сильне бажання перехідної Військової Ради і надалі утримувати владу у своїх руках. З одного боку, Військова Рада  використовує спосіб загроз і протистояння у відношенні опозиції і людей на вулицях, явно загрожуючи їм відправкою каральних ескадронів. З іншого боку, Військова Рада запевняє у своїй прихильності переговорам, не бажаючи силою розганяти сидячий страйк перед будівлею Генштабу армії. За підсумками голова Військової Ради генерал Бурхан заявив по те, що сформує громадянський уряд, але під контролем армії.

Америка згодна на те, щоб у підконтрольній їй країні знаходився громадянський уряд, але при умові, що армія буде мати можливість у будь-яку мить скинути його і поставити, у випадку необхідності, на чолі свого агента, викинувши колишнього на смітник історії. Для власного спокою Америка направила своїх людей, щоб ті проконсультували проамериканських агентів на місцях, у т.ч. проконсультували Раду мира і безпеки від Африканського Союзу, попросивши, щоб та втрутилась у суданську кризу. Військова Рада виразила глибоке жалкування у зв’язку з тим, що армія як і раніше утримує владу у себе і не передає її у руки перехідного уряду на протязі 60 днів. Згідно словам військових, вони у черговий раз ідуть на такий крок, тобто більше не будуть відкладати передачу влади громадянським. Це означає,що військові явно мають намір утримувати владу за собою доти, доки Америка не підготує собі вихід із наявного глухого куту, у який вона потрапила у Судані.

У свою чергу, Британія, звичайно ж, не хоче подальшого перебування Військової Ради при владі у Судані, тому що Рада залежна від Америки. Британія абсолютно не бажає бачити його при владі. З першого дня об’явлення перевороту 12.04.2019 міністр закордонних справ Британії Джеремі Хант закликав до «швидкому переходу влади до громадянського управління, яке представляє усе суспільство». На своїй сторінці у «Твіттері» він заявив, що «правління Військової Ради у Судані на протязі двох років не стане рішенням» (alkhaleejonline.net). Посол Британії у Судані Ірван Садік розташував на своїй сторінці у «Твіттері» інформацію про деталі своєї зустрічі з заступником голови перехідної Військової Ради Мухаммадом Хамданом Хамдаті, написав: «Я сьогодні зустрівся з заступником голови перехідної Військової Ради не для того, щоб надати підтримку або похвалити їх законність, а для того, щоб упевнитись у тому, що ведуться кроки, які бажає бачити Об’єднане Королівство для благополуччя обстановки у Судані» (sudanakhbar.com, 15.04.2019).

Британський посол застеріг офіційний Хартум від руйнування усього, що здобула революція у Судані, з причини наочної відсутності стабільності у країні через те, що Військова Ради не передає владу у руки громадянських осіб. Виражаючи позицію Британії, він заявив про необхідність «скористатись нагодою і провести реформи у країні, враховуючи досвід минулого 30-річного занепадницького правління». Після того, як британський посол відвідав протестуючих біля будівлі Генштабу армії, він заявив про ступінь здивування суданською революцією. Він розповів про те, як добре організована революція, про те, що люди досить самокеруються, забезпечують функціонування медичних центрів і надають умови для проведення страйків, тобто, що вони поводять себе цілком незалежно від держави, будучи по суті «державою всередині держави». З усіє безглуздістю і почуттям майбутньої перемоги для Британії він заявив: «Для мене честь і привілей бути свідком цієї революції», — після чого додав: «Проте усе це — у небезпеці, тому що політична нестабільність загрожує зруйнувати усе, що було досягнуто до цієї миті» (alsudanalyoum.com, 01.05.2019). Також він заявив: «Ми провели переговори з Військовою Радою, з лідерами протестуючих, політичних партій і громадських організацій, щоб разом скеруватись до компромісного рішення» (sudanpost.info, 01.05.2019).

Вплив Британії на процеси у Судані помітний, особливо за допомогою «Об’єднання профспілок» (تجمع المهنيين) і партії «Умма» під керівництвом Садіка Махді. Проте вплив цих організацій продовжить бути обмеженим, навіть якщо вони увійдуть у склад громадянського уряду, тому що фактичне панування буде залишатись за проамериканськими людьми у суданській армії.

Через те, що проамериканська Військова Рада знаходиться при владі, майбутній громадянський уряд, до якого закликають прибічники Декларації свободи і змін з Британією позаду себе, має дуже хиткі позиції і може бути легко скинутий, як був скинутий уряд Садіка Махді наприкінці минулого сторіччя. Через те, що Військова Рада користується підтримкою Америки, вона піддає великій небезпеці військові інститути, які ризикують «захворіти» внутрішнім розпадом, адже ми вже зараз бачимо, як деякі офіцери прагнуть вислужитись перед Америкою і отримати її вдоволення замість того, щоб прагнути до вдоволення Аллаха (с.в.т.), відкидаючи Його закони за спини. Ми знаємо, що у військових структурах є віруючі, щирі, правдиві чоловіки, які якщо б надали допомогу Аллаху і Його релігії, то й Аллах надав би допомогу у цьому світі і підніс їх положення у світі наступному. Нехай же щирі солдати і офіцери стараються для цього і допоможуть встановитись проекту Халіфату! Ті, хто закликає до встановлення світського (громадянського) уряду, нехай змінять свою риторику і вимагають найкращого: того, чим задоволені Аллах і Його Посланець (с.а.с.). Нехай вони вимагають встановлення держави Праведного Халіфату за методом пророцтва, що стане їх величчю і славою як у цьому світі, так і у Наступному. Чи розуміють усі вони своє положення, якщо володіють розумом?

 

Газета «Ар-Рая»
Якуб Ібрагім (Абу Ібрагім) — Хартум
3 Рамадану 1440 р.х.
08.05.2019 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая