Після того, як халіф Мурад II відкрив місто Салоніки у 1431 році, отримавши перемогу на венеціанцями, хаджиб (висока чиновницька посада у часи Османів) доложив, що прибула делегація із міста Яніна по важливій справі.
Халіф був здивований такій звістці, бо не мав ніякого зв’язку з цим містом, яке на ту мить залишалось під владою Італії.
Саме місто Яніна знаходилось під правлінням шляхетної італійської родини Токко. Коли у 1430 році помер Карло I Токко, на його місце прийшов його племінник Карло II Токко. Проте позашлюбні сини Карло I підняли повстання і почали вимагати передати владу у їх руки. Так почалась епоха безладів, анархії, вбивств, від яких постраждав простий народ. Коли позашлюбні сини Карло I почули про те, що халіф Мурад II знаходиться поруч у місті Салоніки, то вони вирішили послати до нього делегацію.
Султан Мурад велів своєму хаджибу дозволити делегації увійти, і далі султан через перекладача звернувся до голови делегації: «Ласкаво просимо! Що привело вас сюди? Чого ви бажаєте?». На що голова делегації відповів: «О великий султан, ми прийшли просити Вас по допомогу, так не зруйнуйте нашу надію!». Султан спитав: «Як я можу вам допомогти?». Голова делегації відповів: «О, наш господин, наші правителі утискають нас, використовують нас як рабів, відбирають наше майно, а потім відправляють нас на війну». Султан спитав: «Що я можу зробити для вас? Адже це проблема між вами і вашими правителями», — на що голова делегації сказав: «О султан, ми хоч і є християнами, проте дуже багато чули про справедливість мусульман, що вони не утискають своїх громадян, не примушують до прийняття своєї релігії, і кожному дають те, що йому належить … Ми чули це від мандрівників і торговців, які відвідували Ваші володіння. Тому ми сподіваємось, що Ви візьмете нас під свою опіку, проявите до нас доброту і будете правити нашими містами, щоб позбавити нас від правителів-тиранів».
Потім делегація піднесла султану Мураду золоті ключі від міста Яніна… Султан відповів на прохання жителів Яніни і відправив одного із своїх полководців на чолі війська для взяття під контроль Яніна. Так відбулось підкорення міста Яніна, яке завершилось у 1431 році.
Це не вигадана історія, а історичний факт.
У ті часи мусульмани були символом справедливості і рівності, у них знаходили притулок навіть немусульмани. Халіфат захищав усіх без винятку, ставився однаково до усіх громадян (мусульманам і немусульман), і кожному надавалось те, що йому належить. Причина такого положення була у тому, що мусульмани жили під затишком своєї держави, у них був Імам, який піклувався про них і захищав.
Сьогодні на тлі протиріч і конфліктів між паперовим державами на землях мусульман ми бачимо, як правителі цих держав не мають влади у своїх руках. Ніхто не може заявити, що він перебуває у безпеці від сусіда, вони ненавидять один одного, вони лізуть із шкіри геть, щоб догодити своїм західним хазяям. І коли кому-небудь із них загрожує небезпека, він звертає свій погляд у бік Заходу і просить допомоги у ворогів Аллаха. Він сподівається, що вороги Аллаха допоможуть йому всидіти на троні, який хитається.
Історія західних змов проти Халіфату тягнулась на протязі сторіч. Захід на власні очі побачив, що Халіфат здатен завоювати його фортеці, розбити його армії, увійти у його країни. Тому Захід почав вести ідейні і місіонерські атаки на Халіфат, створив зручні умови всередині Халіфату для виховання своїх агентів і утворення прозахідних організацій з метою дестабілізації обстановки, а потім — і руйнування Халіфату. Потім було військове вторгнення альянсів західних держав. У свій час західні держави намагались укласти союз з монголами. Для цього вони відправляли послів за послами, щоб підбити монголів на вторгнення у Халіфат, і це незважаючи на те, що коїли монголи у свій час у їх країнах. Проте Захід віддав перевагу проковтнути образу і укласти союз з монголами через їх величезну силу. Захід розумів, що якщо монголи увійдуть у Халіфат, то будуть знищувати усе живе і неживе.
Далі відбулось політичне вторгнення після того, як землі мусульман були поділені на дрібні держави; їм внушили, що тепер вони незалежні, мають свої національні кордони, прапори і систему влади. Проте усі ці режими стоять на службі у Заходу, що дозволяє Заходу продовжити свою окупацію у мусульманському світі і реалізувати свої інтереси.
Захід продовжує розробляти свої диявольські плани, щоб гарантувати відсутність халіфа і Халіфату на мусульманських землях і надалі. Захід зміг зіпсувати мислення мусульман, нав’язати свої ідеї і погляди, спотворити у багатьох розуміння Ісламу, внушити у їх серця і розуми ідею про неминучу поразку. Захід розробив навчальні програми, бо вважав їх ідеальним інструментом для контролю наступних поколінь, адже ці програми дозволяють обдурювати і промивати мозки мусульманам. Усе це Захід зміг здійснити при підтримці своїх агентів в особі правителів у мусульманських країнах.
Сьогодні ми знаходимось у благословенних місяцях, і ми як і раніше залишаємось кращою общиною, виведеною для людей. Ми — онуки благородних сподвижників, ми — сини Умми, вихованої на основі Корану, яку обрав Аллах серед решти общин, якій Він надасть допомогу, якщо вона допоможе Йому. З дозволу Аллаха, ми зробимо це заради Його релігії, і тоді Умма зможе повернути свою колишню велич і пошану, вона знов стане путівником для усього людства.
Халіфат — це встановлення релігії Аллаха на землі, і у цьому є благо як для цього світу, так і для Наступного. Халіфат не призначений лише для купки мусульман, навпаки, він — для кожного, хто увірував в Аллаха як в Господа та в Мухаммада як в Посланця ﷺ. Сьогодні кожен повинен вести діяльність по встановленню законів Аллаха на землі, адже про це Аллах згадав у багатьох аятах Корану, і немає виправдання тим, хто здатен вести цю діяльність, але відмовляється від неї. Всевишній сказав:
وَعَدَ ٱللَّهُ ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ مِنكُمۡ وَعَمِلُواْ ٱلصَّٰلِحَٰتِ لَيَسۡتَخۡلِفَنَّهُمۡ فِي ٱلۡأَرۡضِ كَمَا ٱسۡتَخۡلَفَ ٱلَّذِينَ مِن قَبۡلِهِمۡ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمۡ دِينَهُمُ ٱلَّذِي ٱرۡتَضَىٰ لَهُمۡ وَلَيُبَدِّلَنَّهُم مِّنۢ بَعۡدِ خَوۡفِهِمۡ أَمۡنٗاۚ يَعۡبُدُونَنِي لَا يُشۡرِكُونَ بِي شَيۡٔٗاۚ وَمَن كَفَرَ بَعۡدَ ذَٰلِكَ فَأُوْلَٰٓئِكَ هُمُ ٱلۡفَٰسِقُونَ
«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як Він зробив намісниками тих, хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку Він схвалив для них, і змінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене. Ті ж, які після цього відмовляться увірувати, є нечестивцями» (24:55),
إِنَّا لَنَنصُرُ رُسُلَنَا وَٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ فِي ٱلۡحَيَوٰةِ ٱلدُّنۡيَا وَيَوۡمَ يَقُومُ ٱلۡأَشۡهَٰدُ
«Воістину, Ми надамо допомогу Нашим посланцям і віруючим у мирському житті і у той день, коли предстануть свідки» (40:51).
Передається від Саубана: «Посланець Аллаха ﷺ сказав наступне:
إِنَّ اللَّهَ زَوَى لِي الْأَرْضَ فَرَأَيْتُ مَشَارِقَهَا وَمَغَارِبَهَا، وَإِنَّ أُمَّتِي سَيَبْلُغُ مُلْكُهَا مَا زُوِيَ لِي مِنْهَا، وَأُعْطِيتُ الْكَنْزَيْنِ الْأَحْمَرَ وَالْأَبْيَضَ، وَإِنِّي سَأَلْتُ رَبِّي لِأُمَّتِي أَنْ لَا يُهْلِكَهَا بِسَنَةٍ عَامَّةٍ، وَأَنْ لَا يُسَلِّطَ عَلَيْهِمْ عَدُوًّا مِنْ سِوَى أَنْفُسِهِمْ فَيَسْتَبِيحَ بَيْضَتَهُمْ، وَإِنَّ رَبِّي قَالَ يَا مُحَمَّدُ إِنِّي إِذَا قَضَيْتُ قَضَاءً فَإِنَّهُ لَا يُرَدُّ، وَإِنِّي أَعْطَيْتُكَ لِأُمَّتِكَ أَنْ لَا أُهْلِكَهُمْ بِسَنَةٍ عَامَّةٍ، وَأَنْ لَا أُسَلِّطَ عَلَيْهِمْ عَدُوًّا مِنْ سِوَى أَنْفُسِهِمْ يَسْتَبِيحُ بَيْضَتَهُمْ وَلَوْ اجْتَمَعَ عَلَيْهِمْ مَنْ بِأَقْطَارِهَا — أَوْ قَالَ مَنْ بَيْنَ أَقْطَارِهَا — حَتَّى يَكُونَ بَعْضُهُمْ يُهْلِكُ بَعْضًا وَيَسْبِي بَعْضُهُمْ بَعْضًا
«Аллах склав (зібрав) переді мною усю землю, і я побачив її від сходу до заходу. І, воістину, володіння моєї Умми охоплять усе, що було зібрано і складено переді мною. Я отримав два скарби: червоний і білий (золото Шаму і срібло персів). Я попросив свого Господа не знищувати мою Умму щорічним голодом, не давати влади над нею ворогу, окрім неї самої, а інакше вона буде розколота. Мій Господь сказав: «О, Мухаммад! Воістину, коли Я приймаю рішення, воно невідворотне. Я дав твоїй Уммі те, що вона не буде знищена щорічним голодом, що її вороги не будуть владарювати над нею, окрім неї самої. (Ці зовнішні вороги) не зможуть розколоти її єдність, навіть якщо зберуться проти неї з усіх сторін. І так буде тривати доти, доки люди твоєї Умми не почнуть вбивати і поневолювати один одного» (Муслім).
Газета «Ар-Рая»
Рола Ібрахім
25 Шабана 1440 р.х.
01.05.2019 р.
