19.03.2021 СМИ повідомили, що «після нещодавніх заяв Анкари про спробу зближення з Каїром і відкриття нової сторінки у відносинах турецька влада дала іхванам вказівку припинити політику Єгипту зі свої супутникових каналів в Стамбулі», додавши, що «Туреччина уклала угоди з лідерами групи щодо дотримання інструкцій, у випадку порушення яких їм можуть загрожувати штрафні санкції, які включають остаточне зачинення трансляцій і депортацію порушників за межі країни».
«Ібрагім Мунір, виконуючий обов’язки генерального керівника «Іхвануль-муслімін», підтвердив готовність групи прийняти будь-яку пропозицію про діалог з єгипетським режимом».
Турецький режим — це світський режим, лояльний Заходу, і Америці — особливо він бореться з закликаючими до Ісламу діячами, особливо до Халіфату, засуджуючи їх до тюремного ув’язнення строком до 15 років, як він вчинив з немалою кількістю прибічників Хізб ут-Тахрір. І цей режим не прийме нікого, хто дійсно закликає до Ісламу, якщо закликаючий не піде йому на поступки, знаходячись під його контролем,щоб використати погоджувача в своїх цілях. Тому він підтримував «Іхвануль-муслімін» та інші опозиційні групи в координації з Америкою, щоб ці групи, які протистоять проамериканському режиму Сісі, опинились під контролем цензури і перестали чинити опір режиму Сісі, коли Сполучені Штати цього захочуть.
Туреччина почала пестувати іхванів іще до того, як ті прийшли до влади, щоб дезорганізувати їх, і Ердоган відверто говорив про це, коли відвідав Єгипет у вересні 2011 р. після революції і скинення Мубарака. Він публічно закликав тоді до «запровадження секуляризму в Єгипті», вводив в оману відносно того, що «це не суперечить Ісламу» і признався: «Коли керівник «Іхвануль-муслімін» Мухаммад Баді не погодився зі мною, я сказав йому, що зможу переконати його, і я зробив це!». Коли іхвани прийшли до влади у 2012 році, вони не запровадили Іслам, а зберегли колишній режим, його ключових представників і конституцію, зробивши зверхні поправки, які ніяк не зачепили світську демократичну основу, як того і бажали Америка і Ердоган.
А коли вони були кинуті у 2013 році в результаті державного перевороту, підготовленого Америкою з метою показати неспроможність політичного Ісламу (який на ділі так і не був реалізований, хоча створювалась деяка видимість його запровадження і поразки), турецький режим прийняв у себе іхванів, щоб ті не вилізли з-під його мантії і не переглянули свою методологію, не усвідомили свої помилки і не повернулись на здравий шлях змін. І вони знов обманулись «допомогою» Ердогана, не розуміючи, що це не допомога, а сир у пастці. Як наслідок, вони так і не повернулись на правильний шлях змін. А тепер, коли турецький режим примирився з режимом Сісі, вони теж погодились на примирення з ним!
Ібрагім Мунір, виконуючий обов’язки генерального керівника джамаату, підтвердив готовність прийняти будь-яку пропозицію діалогу з єгипетським режимом, який вирізав, вбивав і виганяв їх, тому що Мунір проковтнув той прагматизм, яком іхванів вчить Ердоган, тобто адаптацію з реальністю для досягнення вигоди, торгуючись своїми принципами і ідеологією. Іхвани так і не засвоїли урок, і вони не засвоять його, якщо не візьмуться за ісламські принципи, не ухиляючись від них ані на сантиметр, поки Аллах не пошле Свою допомогу, а вона неминуче прийде, тому що це — Його правдива обіцянка тим, хто непохитно тримається на істині.
Те ж саме трапилось з іхванами у Сирії, де їх прийняв турецький режим, і вони приєднались до світської проамериканської коаліції, відмовившись від ісламських принципів, і опублікували документ «Договір і хартія» 25 березня 2013 року, в якому проголосили свою прихильність «до громадянської, демократичної, плюралістичної і дорадчої держави, заснованої на громадянській конституції і республіканській системі правління,яка дотримується прав людини і громадських свобод, віддаючи суверенітет народу,а також до держави громадянських прав і рівності,де кожен громадянин має право займати вищі посади, незалежно від його релігії і переконань». Цим самим вони погодились на чисто західну секулярну модель режиму, ніби забувши про слова Всевишнього:
أَفَحُكْمَ الْجَاهِلِيَّةِ يَبْغُونَ وَمَنْ أَحْسَنُ مِنَ اللّهِ حُكْمًا لِّقَوْمٍ يُوقِنُونَ
«Невже вони бажають закона невігластва?! А хто може бути для переконаних людей краще Аллаха в законі»?! (5:50).
Так само турецький режим вчинив з «ХАМАС», їх філіалом руху у Палестині, оскільки він переконав їх взяти участь в виборах 2006 року і визнав владу, яку вони вважали продуктом підступної угоди Осло. Колишній президент Туреччини Абдулла Гюль признався, що переконав у цьому «ХАМАС» так само, як катарський емір Тамім признався у 2017 році,після блокади його емірата, що Америка просила Катар та інші країни переконати «ХАМАС» взяти участь у виборах і визнати палестинську адміністрацію. Тоді він визнав, що Катар працює над тим, щоб схилити екстремістів до поміркованості, коли укриває і підтримує їх. І це було сказано у відповідь на звинувачення Саудівської Аравії і Єгипту у тому, що Катар укриває терористів.
Катар відкрив офіс талібів у Досі у 2013 році у межах розпорядження Америки щодо проведення переговорів з ними, і це призвело до угоди «Талібану» з Америкою у 2020 році. «Талібан» не вилучив попереднього уроку, коли зв’язав себе з Пакистаном і Саудівською Аравією. Америка проінструктувала дані країни підтримати рух і привести його до влади у 1996 році, а потім вони відсторонились від допомоги, коли Америка скинула талібів, окупувавши Афганістан у 2001 році. Але коли «Талібан» спричинив стійкий опір колонізаторам, Америка знов підсунула йому Саудівську Аравію і Пакистан, які переконали його вести переговори з США, а потім надала Катару роль у цьому процесі, а останній передав її Туреччині, що організує зустрічі з талібами». Те ж саме відбулось з рухом Хекматіяра, який спочатку зв'язав себе за «допомогою» Пакистану, поки Пакистан не залишив його по наказу Америки. Потім цей рух приєднався до проамериканського афганського режиму.
Те ж саме трапилось і з озброєними угрупуваннями в Сирії — вони зв’язали себе з Саудівською Аравією і Туреччиною, які вимусили їх здавати звільнені райони Росії і асадітському режиму до тих пір, поки самі ці угрупування не опинились втиснутими у кордони Ідлібу. Туреччина і Саудія примусили їх ганебно відмовитись від ісламських ідей і цілей, які вони з самого початку проголошували, в результаті чого вони скоїли політичне самогубство.
Тому кожен рух, який погодився опертись на будь-який із цих маріонеткових режимів та їх колоніальних хазяїв, робить політичне самогубство, його воля стає зв’язаною з цим «покровителем», який підтримує рух, який йому довірився, використовуючи його сугубо у власних інтересах. Адже усі ці режими не запроваджують Іслам у себе вдома і воюють разом з колонізаторами проти повернення Ісламу у владу. Адже неможливо очікувати від них щирої підтримки і покровительства у відношенні ісламських джамаатів, якщо тільки ці джамаати не погодяться бути для цих країн в’ючними тваринами, що експлуатуються своїми хазяями, відмовившись від яких-небудь власних цілей і принципів.
Розумний і проникливий не буде укушений із тієї нори, із якої вже був укушений хтось інший, а що можна сказати про розумові здібності того, кого кусають із однієї і тієї ж нори багато разів, але він не робить ніяких висновків?! Невже не настав іще той час, коли ці групи, нарешті, усвідомлять реальність Ердогана та інших правителів, і небезпеку того, щоб покладатись на них?! Посланець Аллаха ﷺ говорить:
لَا يُلْدَغُ الْمُؤْمِنُ مِنْ جُحْرٍ وَاحِدٍ مَرَّتَيْنِ
«Віруючий не буває укушений двічі із однієї нори». Він забороняє віруючим бути ужаленими агентами і іноземними державами, опиратись на них, іти їм на поступки і відмовлятись від власних принципів. Адже він ﷺ є для нас кращим прикладом, а його метод — правильний і успішний. Його метод привів до створення найвеличнішої держави, яка проіснувала 13 сторіч. Згідно цьому ж методу буде знов відроджений Праведний Халіфат за зразком пророцтва, з волі Аллаха.
Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
