Кожна велика справа містить в собі таємницю. Ця таємниця робить будь-яку справу живою, надає їй силу, подібно душі в тілі, адже вона є його життя, енергія і діяльність.
Якщо душа покидає тіло, то вона перетворюється у неживу оболонку, що чекає поховання. Ісламська Умма повна таємниць, які роблять її живою Уммою і кращою Уммою, виведеною для людей. Найбільш великою таємницею Ісламської Умми є Книга Аллаха і Сунна Його Посланця ﷺ. Передається в «Сахіх» Мусліма від Джабіра ібн Абдуллаха (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:
تَرَكْتُ فِيكُمْ مَا لَنْ تَضِلُّوا بَعْدَهُ إِنْ اعْتَصَمْتُمْ بِهِ كِتَابُ اللَّهِ
«Я залишив вам те, дотримуючись чого ви не заблукаєте ніколи — Книгу Аллаха». Хакім наводить хадіс від Ібн Аббаса (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:
يَا أَيُّهَا النَّاسُ إِنِّي قَدْ تَرَكْتُ فِيكُمْ مَا لَنْ تَضِلُّوا بَعْدَهُ إِنِ اعْتَصَمْتُمْ بِهِ كِتَابَ اللهِ
«О, люди, я залишив вам те, дотримуючись чого ви не заблукаєте ніколи — Книгу Аллаха». Однією із цих таємниць є те, про що Аллах повідомив нам в Благородній Книзі:
كُنتُمْ خَيْرَ أُمَّةٍ أُخْرِجَتْ لِلنَّاسِ تَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَتَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنكَرِ وَتُؤْمِنُونَ بِاللهِ
«Ви є кращою із общин, яка з’явилась на благо людства, наказуючи робити схвалюване, утримуючи від засуджуваного і віруючи Аллаха» (3:110).
Ці таємниці є джерелом сили і життєвої енергії Ісламської Умми до тих пір, поки вона їх зберігає, тому Аллах спонукає нас виконувати Його вимоги і застерігає від нехтування ними і невиконання їх. Всевишній сказав:
فَلَوْلَا كَانَ مِنَ الْقُرُونِ مِن قَبْلِكُمْ أُولُو بَقِيَّةٍ يَنْهَوْنَ عَنِ الْفَسَادِ فِي الْأَرْضِ إِلَّا قَلِيلاً مِّمَّنْ أَنجَيْنَا مِنْهُمْ وَاتَّبَعَ الَّذِينَ ظَلَمُوا مَا أُتْرِفُوا فِيهِ وَكَانُوا مُجْرِمِينَ
«Якщо б тільки серед поколінь, які жили до вас, були мудрі люди, які виступали б проти нечестя на землі. Такими були лише небагато хто із числа тих, кого Ми врятували. А беззаконники послідували за тим, що було даровано їм, і стали грішниками» (11:116).
Імам ат-Табарі сказав: «Хто б інакше виступав на землі Аллаха проти скоєння гріхів грішниками і прояву невір’я невіруючими».
Таким чином Аллах роз’яснив нам причину прокляття тих, хто проявив невір’я із числа синів Ісраіла, тому що вони не виступали проти скоєння людьми забороненого. Про це говориться в словах Аллаха:
لُعِنَ الَّذِينَ كَفَرُوا مِن بَنِي إِسْرَائِيلَ عَلَى لِسَانِ دَاوُودَ وَعِيسَى ابْنِ مَرْيَمَ ذَلِكَ بِمَا عَصَوا وَّكَانُوا يَعْتَدُونَ * كَانُوا لَا يَتَنَاهَوْنَ عَن مُّنكَرٍ فَعَلُوهُ لَبِئْسَ مَا كَانُوا يَفْعَلُونَ
«Невіруючі сини Ісраіла (Ізраіля) були прокляті язиком Давуда (Давіда) і Іси (Іісуса), сина Марьям (Марії). Це трапилось тому, що вони ослухались і перетинали кордони дозволеного. Вони не утримували один одного від засуджуваних вчинків, які вони робили. Яке ж огидне було те, що вони робили!» (5:78,79)
Тут проявляється одна із великих таємниць — заборона засуджуваного. На це акцентував свою увагу Пророк ﷺ. Абу Дауд і Тірмізі передали від ібн Масуда (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إنَّ أوَّلَ مَا دَخَلَ النَّقْصُ عَلَى بَنِي إسْرَائِيلَ أنَّهُ كَانَ الرَّجُلُ يَلْقَى الرَّجُلَ فَييَقُولُ يَا هَذَا اِتَّقِ اللهَ وَدَعْ مَا تَصْنَعُ فَإِنَّهُ لاَ يَحِلُّ لَكَ ثُمَّ يَلْقَاهُ مِنَ الْغَدِ وَهُوَ عَلَى حَالِهِ فَلَا يَمْنَعُهُ ذَلِكَ أَنْ يَكُونَ أَكِيلَهُ وَشَريبَهُ وَقَعِيدَهُ فَلَمَّا فَعَلُوا ذَلِكَ ضَرَبَ اللهُ قُلُوبَ بَعْضِهِمْ بِبَعْضٍ ثُمَّ قَالَ لُعِنَ ٱلَّذِينَ كَفَرُواْ مِنۢ بَنِيٓ إِسۡرَٰٓءِيلَ عَلَىٰ لِسَانِ دَاوُۥدَ وَعِيسَى ٱبۡنِ مَرۡيَمَۚ ذَٰلِكَ بِمَا عَصَواْ وَّكَانُواْ يَعۡتَدُونَ ٧٨ كَانُواْ لَا يَتَنَاهَوۡنَ عَن مُّنكَرٖ فَعَلُوهُۚ لَبِئۡسَ مَا كَانُواْ يَفۡعَلُونَ ٧٩ تَرَىٰ كَثِيرٗا مِّنۡهُمۡ يَتَوَلَّوۡنَ ٱلَّذِينَ كَفَرُواْۚ لَبِئۡسَ مَا قَدَّمَتۡ لَهُمۡ أَنفُسُهُمۡ
«Першою вадою синів Ісраіла стало наступне: один чоловік зустрічав іншого і сказав: «Ей ти бійся, бійся Аллаха і не роби того, що робиш, адже це тобі не дозволено!». Потім він зустрів його другого дня, [а той продовжив робити те ж саме]але це не завадило тому [хто говорив, що це не треба робити] їсти з ним, пити з ним і сидіти з ним. І коли вони почали вчиняти подібним чином, Аллах змішав їх серця один з одним. Потім Пророк ﷺ зачитав: «Невіруючі сини Ісраіла були прокляті язиком Давуда та Іси, сина Марьям. Це трапилось тому, що вони ослухались і перетинали кордони дозволеного. Вони не утримували один одного від засуджуваних вчинків, які вони робили. Яке ж огидне те, що вони робити!» (5:78–81).
Потім Пророк сказав:
كَلَّا وَاللهِ لَتَأْمُرُنَّ بِالْمَعْرُوفِ وَلَتَنْهَوُنَّ عَنِ الْمُنْكَرِ وَلَتَأْخُذُنَّ عَلَى يَدَيِ الظَّالِمِ وَلَتَأْطُرُنَّهُ عَلَى الْحَقِّ أَطْراً وَلَتَقْصُرُنَّهُ عَلَى الْحَقِّ قَصْراً
«Але ні! Клянусь Аллахом, ви неодмінно будете наказувати схвалюване, неодмінно будете забороняти засуджуване і будете неодмінно хапати пригноблювача (тирана) за руку. І ви неодмінно будете схиляти його перед істиною, ви неодмінно будете обмежувати його істиною».
Тут можна помітити, що найважливіша діяльність по наказу схвалюваного і забороні засуджуваного скерована на несправедливого пригноблювача, а найгіршим із них є тиран, який не править по тому, що ниспослав Аллах. Всевишній сказав:
وَمَنْ لَمْ يَحْكُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللهُ فَأُولَئِكَ هُمُ الظَّالِمُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є беззаконниками» (5:45).
Секретом відповіді на мольбу (дуа) і зв’язуючою ниткою між Аллахом і волаючим до Нього є наказ схвалюваного і заборона засуджуваного.
Передається від Хузайфи ібн Ямана (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَالَّذِي نَفْسِي بِيَدِهِ لَتَأْمُرُنَّ بِالْمَعْرُوفِ وَلَتَنْهَوُنَّ عَنِ الْمُنْكَرِ أَوْ لَيُوشِكَنَّ اللَّهُ أَنْ يَبْعَثَ عَلَيْكُمْ عِقَاباً مِنْ عِنْدِهِ ثُمَّ لَتَدْعُنَّهُ فَلَا يَسْتَجِيبُ لَكُمْ
«Клянусь Тем, в Чиїй длані душа моя! Ви обов’язково будете наказувати схвалюване і забороняти засуджуване, інакше Аллах неодмінно пошле на вас покарання [якщо ви залишите наказувати схвалюване і забороняти засуджуване]. Потім ви будете молити Його, а Він не відповість вам».
Від Абу Хурайри передається:
لَتَأْمُرُنَّ بِالْمَعْرُوفِ، وَلَتَنْهَوُنَّ عَنِ الْمُنْكَرِ أَوْ لَيُسَلِّطَنَّ اللَّهُ عَلَيْكُمْ شِرَارَكُمْ فَيَدْعُو خِيَارُكُمْ فَلَا يُسْتَجَابُ لَهُمْ
«Ви будете спонукати до добру і застерігати від зла, або Аллах поставить над вами гірших із вас. Тоді молитви навіть найбільш праведних із вас не допоможуть вам».
Пророк ﷺ акцентував увагу на тому, що таємниця, прихована в забороні засуджуваного, є однією із найважливіших таємниць, зробивши її загальним обов’язком для кожного мусульманина. Це згідно тому, що передав Муслім від Абу Саіда аль-Худрі (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ رَأَى مِنْكُمْ مُنْكَراً فَلْيُغَيِّرْهُ بِيَدِهِ فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِعْ فَبِلِسَانِهِ فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِعْ فَبِقَلْبِهِ وَذَلِكَ أَضْعَفُ الْإِيمَانِ
«Нехай той із вас, хто побачить засуджуване, змінить це власноруч, якщо ж він не зможе (зробити) цього (нехай змінить це) своїм язиком, а якщо не зможе (і цього), то (чинитиме опір цьому) — своїм серцем, і це буде найбільш слабким (проявом) віри».
Цей хадіс не дозволяє кому-небудь ігнорувати мункар (заборонене), якщо він його побачить. Якщо він у змозі змінити його рукою, то нехай робить це, а якщо не в змозі, то язиком, якщо ж не в змозі і це, то серцем, проявляючи при цьому нерадіння забороненому.
На завершення скажемо, що заборона засуджуваного є одним із найбільших секретів сили мусульман. Шаріат при цьому явно проявиться, ниспослані Аллахом закони запровадяться, престиж Ісламської Умми збережеться серед решти народів, заборонене зникне при першому ж прояві, атмосфера мусульман очиститься від бруду, життя очиститься в покорі Аллаху, а релігія Аллаха пошириться по усьому світу за допомогою джихаду.
Газета «Ар-Рая»
Ісам Аміра, Єрусалим
3 Раджаба 1444 р.х.
25.01.2023 р.
