Всевишній Аллах сказав:
الَّذِينَ إِن مَّكَّنَّاهُمْ فِي الأَرْضِ أَقَامُوا الصَّلاةَ وَآتَوُا الزَّكَاةَ وَأَمَرُوا بِالْمَعْرُوفِ وَنَهَوْا عَنِ الْمُنكَرِ وَللهِ عَاقِبَةُ الأُمُورِ
«Якщо Ми обдаруємо їх владою на землі, вони будуть робити намаз, виплачувати закят, веліти робити схвалюване і забороняти засуджуване. А завершення усіх справ — у Аллаха» (22:41).
Цей благородний аят вказує на найважливіші зобов’язання правителя мусульман по відношенню до релігії Аллаха. Ці зобов’язання полягають в наступному
- Перший обов’язок: повноцінне запровадження законів Ісламу над мусульманами.
- Другий обов’язок: збереження релігії. Правитель мусульман є вірним хранителем цієї релігії, який піклується про неї, як батько дбає про своїх дітей.
- Третій обов’язок: поширення релігії і заклик до неї, як до ідеології і системі для життя. Оскільки Іслам — це остаточне послання, і ні від кого не буде прийнята інша віра та інший шлях.
Згідно законам Ісламу, ці зобов’язання може виконати тільки мусульманин. Оскільки Халіфат недійсний, якщо на чолі стоїть невіруючий, і немає йому покори, згідно словам Всевишнього Аллаха:
وَلَن يَجْعَلَ اللهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلاً
«Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (4:141).
Правитель повинен бути із числа мусульман, переконаним в ісламській акиді, запроваджуючим ісламські закони і розуміючим звернення Шаріату.
وَأُوْلِي الأَمْرِ مِنكُمْ
«… володарям впливу серед вас» (4:59),
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُواْ
«О, ті, які увірували!» (8:45).
Таким чином, запровадження релігії, у якості першого обов’язку мусульманського правителя, засновано на словах Всевишнього Аллаха:
فَلاَ وَرَبِّكَ لاَ يُؤْمِنُونَ حَتَّىَ يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ ثُمَّ لاَ يَجِدُواْ فِي أَنفُسِهِمْ حَرَجاً مِّمَّا قَضَيْتَ وَيُسَلِّمُواْ تَسْلِيماً
«Але ні — клянусь твоїм Господом! — вони не увірують, поки вони не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, не перестануть відчувати в душі утискання від твого рішення і не підкоряться повністю» (4:65).
Тобто, – Умма обирає халіфа і наділяє його владою над собою, щоб він правив тим, що ниспослав Аллах, завдяки чому Іслам практично присутній в житті мусульман.
Також, у цьому благородному аяті роз’яснена умова віри і вимога Ісламу. Умова віри полягає в тому, щоб правитель правив згідно тому, що ниспослав Аллах: «Але ні — клянусь твоїм Господом! — вони не увірують, поки вони не оберуть тебе суддею». Іслам вимагає, щоб людина без утискання в душі приймала рішення Шаріату. Для того, щоб стати дійсно віруючим, недосить просто звернутись до шаріатського суду. Віруючий не повинен відчувати ніякого утискання в серці; він повинен підкоритись цьому рішенню зі спокійною душею і повним вдоволенням. Всевишній Аллах сказав:
إِنَّا أَنزَلْنَا إِلَيْكَ الْكِتَابَ بِالْحَقِّ لِتَحْكُمَ بَيْنَ النَّاسِ بِمَا أَرَاكَ اللهُ وَلاَ تَكُن لِّلْخَائِنِينَ خَصِيماً
«Ми ниспослали тобі Писання з істиною, щоб ти розбирав тяжби між людьми так, як тобі показав (внушив) Аллах. Том не сперечайся за зрадників» (4:105).
Ця промова була звернута до Посланця Аллаха ﷺ як неминучість і обов’язковість, і, отож, це – найкраща вказівка для усіх віруючих. Ібн Таймія, нехай помилує його Аллах, сказав: «Немає сумнівів, — хто не переконаний в обов’язковості правління тим, що ниспослав Аллах Своєму Посланцю ﷺ, є невіруючим. І той, хто вважає дозволеним правити згідно своєму баченню справедливості, а не на основі того, що ниспослав Аллах, також є невіруючим». Шейх Ахмад Шакір, нехай помилує його Аллах, сказав: «Запровадження неісламських законів неприпустимо, і вважається відступленням від ісламської віри. І немає в них ніякої цінності: навіть якщо вони схожі з законами Ісламу – ця схожість невипадкова. З рукотворними законами усе вкрай ясно: це не обман і не хитрість, це – явне невір’я. Немає виправдання тому, ким би він не був, хто приписує їх до Ісламу, діє згідно з ними, підкоряється їм і визнає», (Умдату ат-Тафсір).
Шейх аш-Шанкіті, нехай помилує його Аллах, сказав: «Небесні тексти, які ми згадали, ясно вказують, що ті, хто слідують вигаданим законам, викладеним Шайтаном через своїх наближених, всупереч тому, що виклав Аллах через Свого Посланця ﷺ, — немає сумнівів у їх невір’ї і ширку, за винятком тих, кого Аллах позбавив проникливості і світла Одкровення».
Дорогі брати, основна задача Ісламської Держави, очолюваної халіфом, полягає в тому, щоб утвердити релігію і зміцнити її на землі, а також викоренити многобожжя, оману і порочність. Дана політика буде здійснюватись згідно тому, що ниспослав Всевишній Аллах — згідно вірному керівництву і релігії істини. Що стосується придворних вчених, то вони не вважають вигадані людиною закони відхиленням від релігії Аллаха; вони не вважають це оманою і зазіханням на право Аллаха видавати закони. Тому ми бачимо, як вони закликають народ підкоритись цим злочинним правителям. Абу Хасан аль-Маварді, в своїй книзі «Аль-ахкам ас-Султанія», сформулював 10 обов’язків правителя мусульман по відношенню до релігії:
1. Збереження релігії на її твердих основах, на тому, в чому зійшлись благородні сподвижники, нехай буде задоволений ними Аллах.
2. Запровадження законів між тим, хто сперечається, і врегулювання суперечок між конфліктуючими сторонами, щоб запанувала справедливість.
3. Забезпечення недоторканості і захисту родини, щоб люди могли жити і мирі і безпеці.
4. Встановлення худудів, щоб оберігати заборони Аллаха і оберігати права віруючих від зазіхання.
5. Зміцнення кордонів держави за допомогою живої сили і зміцнень.
6. Джихад проти тих, хто протистоїть Ісламу після того, як почув його заклик, поки вони не здадуться або не потраплять під покровительство, заради утвердження релігії Аллаха над рештою усіх інших релігій.
7. Збір трофеїв і милостині згідно з вимогами Шаріату, без погроз і примусу.
8. Правильний розподіл майна із громадської власності, без марнотратства і нестачі, і сучасна виплата його тому, кому воно належить.
9. Довіра правдивим і слідування їх порадам у справах, які їм були доручені.
10. Особиста участь у справах мусульман і вивчення реальності, щоб покращувати політику Умми та її захист.
Захист і збереження релігії – це другий обов’язок, після її запровадження. Адже халіф є надійним хранителем цієї релігії, будучи першим, хто несе повну відповідальність за її захист від усього, що ображає чи принижує її. У свою чергу, Ісламська Держава заснована на прихильності правильній акиді і Шаріату, який із неї виходить.
Одна із великих задач, яка покладена на правителя мусульман – це перешкоджання усьому, що суперечить основам релігії. А також утримання від того, що може привести до відхиленню від правильного шляху, щоб убезпечити людей від спотворення релігії і заблудших ідей. Коли Абу Бакр (р.а.), будучи халіфом, стикнувся з повстанням, Умар (р.а.) сказав йому: «О, Сиддік, якщо б не ти, ми б загинули», – тому що вони воювали з тими, хто відмовився виплачувати закят.
І останній обов’язок правителя мусульман — поширення послання Ісламу усьому людству. Адже Всевишній Аллах послав Свого Посланця ﷺ до усіх людей. Іслам не прийшов тільки до арабів. Навпаки, Всевишній Аллах поклав на нас відповідальність, щоб ми поширювали Іслам красномовним закликом і джихадом.
وَقَاتِلُوهُمْ حَتَّى لاَ تَكُونَ فِتْنَةٌ وَيَكُونَ الدِّينُ للهِ فَإِنِ انتَهَواْ فَلاَ عُدْوَانَ إِلاَّ عَلَى الظَّالِمِينَ
«Бийтесь з ними, поки не зникне спокуса і поки релігія цілком не буде присвячена Аллаху. Але якщо вони припинять, то зазіхати можна тільки на беззаконників» (2:193).
Посланець Аллаха ﷺ назвав коней, яких використовують в джихаді – «скакунами Аллаха», оскільки вони несуть на собі муджахідів і носіїв заклику, які відстоюють віру в Єдиного Аллаха. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
أُمِرْتُ أَنْ أُقَاتِلَ النَّاسَ حَتَّى يَقُولُوا لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ، فَإِذَا قَالُوهَا عَصَمُوا مِنِّي دِمَاءَهُمْ وَأَمْوَالَهُمْ إِلَّا بِحَقِّهَا، وَحِسَابُهُمْ عَلَى اللَّهِ
«Мені було велено битись з людьми, поки вони не скажуть: «Немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллаха». І якщо вони скажуть це, (тим самим) вони захистять від мене свої життя і майно, якщо тільки хтось із них не скоїть нічого такого, за що можна буде позбавити його майна або життя) по праву, і тоді (лише) Всевишній Аллах (зможе вимагати) від них звіту» (Муслім).
Найбільший обов’язок мусульманського правителя — захист і запровадження законів Шаріату, а також надання їм обов’язкового характеру, оскільки таким є Одкровення від Всевишнього Аллаха. Неприпустимо затримувати чи випереджати, навпаки, необхідно реалізовувати і слідувати.
Газета «Ар-Рая»
Саід Карамій (Абу Абдурахман)
20 Шавваля 1444 р.х.
10 травня 2023 р.
