Джерела сили будь-якої нації опираються на сім елементів.
Перший: ідейна сила, або, інакше кажучи, ідеологія
Ідейний потенціал, яким володіє кожна нація, лежить в основі будь-якого матеріального досягнення, більше того, матеріальний потенціал нації опирається на ідейний, без нього нація або зникне, або погрузне в ідейних суперечках з чужими, сторонніми поглядами, які належать іншим народам.
Наприклад, величезна матеріальна і військова міць монголів у часи Чингісхана не мала собі рівних у жодній державі світу: у перше десятиріччя свого виникнення вона поширила свою владу на двадцять відсотків земної кулі, але швидко рухнула за менше аніж чверть сторіччя, у другому поколінні від свого заснування. Велетенська держава монголів не встояла перед міццю ісламської ідеї, яка повергла матеріальну силу монголів, і вона зникала як держава, а сила ісламської ідеї залишилась, що послужило причиною того, що самі монголи прийняли Іслам, і пізніше вони заснували мусульманські держави на русі і в Індії, які проіснували сторіччями.
Причина такого швидкого краху монгольської могутності — це слабкість ідеї, на якій будувалась їх держава. Коли трапилось зіткнення ідей, могутня матеріальна міць монголів померкла перед ісламською ідеєю, і це відбулось без застосування зброї.
Сила ісламської ідеї зберігала Умму більше чотирьохсот років, незважаючи на слабкість Ісламської Держави з подальшим розпадом і боротьбу інших народів проти мусульман.
Секрет полягає в ісламській ідеї, тому що її доктрина знаходиться в гармонії з природою людини, що дає їй заспокоєння, а також переконує її, тому що будується на розумній основі.
Сила ісламської ідеї полягає в акиді і законодавстві, які несуть заклик до світу, і джихаді на шляху Всевишнього Аллаха. Вона усією свою досконалістю сторіччями кидала виклик усім конфесіям, течіям і релігіям, розбиваючи їх, долала і розчиняла їх в собі. Захід протягом десятиріч після розпаду Ісламської Держави атакував Умму за допомогою різних рухів серед мусульман. Усі вони ідейно програли, і їх систематичне вторгнення і нападки у відношенні чистих ісламських поглядів і ідеї не досягли успіху. Так де ж націоналізм, патріотизм, соціалізм, які протистояли Ісламу? Усі вони розчинились, а Іслам залишився.
В минулому сторіччі жив американський мислитель на ім’я Джозеф Най, який назвав ідейну силу «м’якою силою», тому що вона здатна протистояти військовій, жорсткій силі. Захід поширював свої демократичні ідеї і права людини, стверджуючи при цьому, що саме їх м’яка сила спричиняє більший вплив на людей, аніж жорстка сила, але зовсім скоро було доведено, що їх м’яка сила не містить в собі понять про життя, а ісламська м’яка сила — більш впливова, аніж пропагуєма Заходом модель, на яку були витрачені колосальні фінанси в просуненні своїх ідей, у той час як ісламська м’яка сила тихо росла і міцніла під їх власним носом, навіть не маючи своєї держави, яка їй допоможе.
Другий: демографічна сила
Мова йде про чисельність населення, його потенціал, ефективне управління людьми. Це один із найважливіших показників нації, куди входять розуми, компетентність, справедливість людей, правильний розподіл багатств. Відносно цього, наприклад, Захід прийняв теорію Мальтуса про перенаселення, який заявив, що необхідно стримувати ріст населення, щоб існував баланс з природними ресурсами. Ця теорія привела до появи демографічної кризи в тих країнах, які прийняли цю ідею, а також ця теорія викликала появу феномену старіння нації в Європі і Японії, де загальна кількість літніх на порядок перевищує кількість молодих людей, у той час як Іслам заохочує велику кількість дітей в родині, що веде до збільшення чисельності мусульман і омолодженню суспільства, де потребуючим наявності елементом виступає тільки Ісламська Держава з її щирим керівництвом, яке проявляє турботу про людей.
Третій: геополітична сила
Це вплив географії і географічного положення на побудову політики. Це включає в себе площу і різні типи рельєфу, моря, річки, водні шляхи і сушу, і чим більше площа держави і її життєво важливих районів, тим більше її геополітичне значення.
Сьогодні ми спостерігаємо запеклу боротьбу між Америкою і Китаєм за проект «Один пояс, один шлях». Китай намагається створити мережу портів в Азії і Європі для безперервної доставки своїх товарів до країн різних регіонів світу. Америка ж, у свою чергу, перешкоджає цим проектам і намагається зупинити їх шляхом скинення правителів і розпалювання громадянських війн, як це відбувається в Пакистані, М’янмі, Таїланді та інших країнах.
Майбутня, за допомогою Аллаха, Ісламська Держава встановить свій контроль над протоками та іншими шляхами, які будуть підконтрольними їй, такими як Малаккська протока між Індонезією і Малайзією, яку контролює Америка, завдяки чому перерізає Китаю морські шляхи між Сходом і Заходом.
Четвертий: військова сила
Всемогутній Аллах вчить нас важливості підготовки до битви як основи для формування ударної, промислової і військової сили. В сурі «Аль-Адіят» («Ті, що скачуть») Всевишній описує військові цілі короткими і змістовними фразами, такими як швидкість, час наступу і проникнення у фортеці супротивника, а золотою облямівочкою цього є джихад на шляху Аллаха. Тільки за допомогою джихаду можна знести усі перешкоди на шляху поширення Ісламу і розширення поясу Ісламської Держави.
П’ятий: економічний потенціал
Це необхідний і природний безперервний приток для ліній постачання ісламських армій і різної логістики, що дозволить мусульманам перемагати на джихаді.
Шостий: потенціал природних ресурсів
До нього входять стратегічні продукти харчування, різна сировина, вода, нафта і усілякі можливі корисні копалини, які Всемогутній Аллах підкорив людині. Слабке місце капіталізму в його управлінні цими ресурсами полягає в тому, що вони перетворили ці ресурси у приватну власність і індивідуальні привілеї, збагачуючи тим самим купу багатіїв і вузьке коло еліти, а решта усіх людей прислуговують цим елітам. У той час, як в Ісламі основою цих ресурсів є те, що вони повинні бути громадським надбанням, яке приносить користь усім, внаслідок чого не існує купки багатіїв і еліти, які контролюють велику кількість людей.
Сьомий: політична сила
Під ним мається на увазі держава, яка представляє собою політичне утворення, політичне керівництво і дієвий політичний центр, включаючи політичні партії. Саме ця сила є тією, яка переводить і реалізує наявний потенціал в життя. В Ісламі сила держави полягає у запровадженні Шаріату і турботі про справи людей так, щоб населення відчувало цю турботу і справедливість системи на собі. Цьому передує сила присяги на вірність, де бере участь уся Умма, і її сила полягає в тому, що вона сама обирає над собою халіфа. Також політична сила включає в себе силу несення заклику шляхом джихаду на шляху Всевишнього Аллаха, що є вершиною Ісламу.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Хатвані
13 Шавваля 1444 р.х.
3 травня 2023 р.
