Марнослів’я іранських офіційних осіб — особливо міністра іноземних справ Хосейна Аміра Абдоллахіяна і голови іранської партії в Лівані Хасана Насралли — досягли своєї межі і перетворились у деяку гру. Ця балаканина в ЗМІ не має ніякої цілі, окрім як викликати інтерес в суспільстві і поглинути емоції людей, реагуючих на масові вбивства окупантів в Газі. Вони також намагаються очолити уявну «вісь опору» і направити її в потрібне русло.
В дійсності, постійні іранські заяви тільки знецінюють реальний опір. Своїми порожніми заявами вони поширюють брехливу пропаганду про зв’язки Ірану і його партії з так званою «віссю опору». Цей жалюгідний галас в ЗМІ скерований на прославляння Ірану, його партії і угрупувань, які продовжують брати участь в громадянських війнах проти мусульман на благо ворогів Умми.
Якщо звернути увагу на висловлювання Хасана Насралли відносно підтримки опору в секторі Газа, які він зробив після тривалого очікування, можна помітити, що багато людей розглядають його як важливого політичного лідера, який виражає іранську точку зору по конфлікту з єврейським утворенням в Палестині. Багато прибічників Ірану і його партії в Лівані покладались на нього і сподівались на його підтримку опору в секторі Газа. Проте його виступ був оточений двозначністю і вводячою в оману пропагандою. Деякі чекали від його промови мудрості і іскор, але були розчаровані, що примусило їх вибачитись за свої колишні позиції на його підтримку.
Хасан Насралла в одному із своїх виступів заявив, що рішення провести операцію «Наводнення аль-Акса» було чисто палестинським рішенням, яке було реалізоване без відома інших сторін «вісі опору». Цією заявою він нібито говорить: «Оскільки рішення було чисто палестинським, то і до участі у війні ми не маємо ніякого відношення». Він обмежився словесною підтримкою і солідарністю з палестинцями, а також театральними прикордонними провокаціями. Це означає, що так звана «вісь опору» не є єдиною структурою, більше того, її сторони не довіряють одна другій. А усі розмови про єдність дій, долі і рішень «вісі опору» — ніщо інше, як пропаганда і порожні гасла.
Потім Насралла звернувся до Америки як відповідальної за єврейську агресію проти Гази. Він попросив її запобігти початку регіональної війни і закликав поквапитись зупинити агресію проти Гази. Для кожної політично свідомої людини і відданого прибічника опору очевидно, що цей заклик до Америки відображає жалюгідність Насралли, його партії і стоячого за ним Ірану. Той факт, що так званий «лідер опору» звертається з проханням до Америки і вимагає від неї щось, свідчить, що він нічим не відрізняється від маріонеткових арабських правителів. Це також вказує, що немає різниці між правителями Ірану і правителями арабських і мусульманських країн; вони тільки і можуть упрошувати і благати Америку, кидаючись порожніми політичними загрозами.
І нарешті, Насралла звернувся до арабських країн, щоб ті, використовуючи свою економічну міць (нафту і газ), спричинили тиск на Америку, щоб та зупинила єврейську агресію. Як нібито він не знає, що режими в мусульманських країнах не мають власної волі для прийняття рішень. Звертаючись до них таким чином, він розкриває їх залежність і відданість Заходу — в принципі, як і свою!
Якщо б Насралла щиро ставився до конфлікту, він би негайно вступив у війну проти єврейського утворення в той же день, коли «ХАМАС» і палестинський опір почали дії в Газі. Вступ іранської сторони в конфлікт міг би значно вплинути на ісход подій, можливо, примусивши єврейське утворення просити «припинення вогню». Проте він віддав перевагу залишатись осторонь, в безпеці. Насралла не рухається з місця інакше, окрім як за сигналом свого хазяїна — Ірана, який, у свою чергу, координує усі свої дії з Америкою, як раніше координував їх у війнах в Афганістані та Іраку.
Вже очевидно для кожного, що іранські угрупування та їх партія в Лівані показують свою силу тільки проти мусульманських народів, як Сирії, Ємені та і Іраку. Вони показують руйнівні результати тільки тоді, коли це іде врозріз з інтересами Умми, коли підтримують тиранію і жалюгідних агентів, таких як Башар Асад і уряд Іраку.
Насралла пишався тим, що вторгався до сирійських міст, руйнуючи і вбиваючи їх жителів. Хизуючись, він говорив: «Ми відправили тисячу солдатів до Сирії, якщо треба, то ми відправимо іще дві тисячі. Якщо ми відправимо 5 тисяч, і буде необхідно, то ми відправимо іще 10 тисяч». Він надав усі свої сили в розпорядження кривавого злочинця для ліквідації сирійської революції.
Спільно з сирійським тираном Насралла люто воює в Сирії, а з єврейським окупантом він веде театральні сутички біля кордонів. Такою є реальність «протистояння» Ірану та його слуг!
Ми хочемо сказати нашим братам в «»ХАМАС та в інших угрупуваннях опору, — ніколи не довіряйте правителям Ірану, їх приспішнику Насраллі та іранській партії в Лівані. Вони абсолютно не заслуговують на довіру, оскільки ведуть лицемірну політику, взаємодіють з Америкою та її агентами в усіх питаннях зовнішньої політики, а також вони підтримують тиранів в арабських країнах; досить того, що вони підтримують Башара Асада! Насраллу не хвилює нічого, окрім служіння сектантським інтересам Ірану і розпалення міжконфесійного конфлікту в мусульманських країнах.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Хатавані
24 Рабі ус-сані 1445 р.х.
8 листопада 2023 р.
