Користь і переслідування матеріальної вигоди національними державами, які прийняли капіталістичну ідеологію, є причиною для здійснення колоніальної експансії у світі, так що це стало методом поширення західної ідеології, заснованої на утилітаризмі. Так само ж, як індивід в західному суспільстві рухомий бажанням вдовольнити свої індивідуальні потреби, так і країни рухомі національними корисними інтересами.
Найбільші держави колонізували світ і косвенними методами, підкоривши правлячі режими собі з метою розграбування багатств цих країн. Мусульманські країни після падіння Халіфату відчули на собі величезні наслідки цього колоніалізму, тому що їх країни були багаті на ресурси, а також з причини свого важливого стратегічного розташування. Була і іще одна важлива причина, а саме — Іслам, який представляє собою акиду, із якої витікає система. Ця система вимагає вигнання колонізатора, скинення капіталістичного устрою і заснованих на ньому держав, замінивши їх ісламську ідеологію. Також вимагає поширити її в усьому світі з метою принести добро та істину, а не колонізувати народи.
Це стисле ведення в колоніалізм, від якого страждає людство у цілому, і мусульманські країни — зокрема, в тому числі — і Палестина.
За допомогою створення єврейського утворення Захід хотів досягти декількох цілей, найбільш важливою із яких було створення військової і людської бази в регіоні, яка завадила б об’єднанню мусульманських країн і звільненню їх із лап колонізаторів. Захід надає великого значення цій своїй колоніальній базі, що видно із слів Байдена, коли він сказав: «Якщо б «Ізраїля» не існувало, ми б працювали над його створенням». Щодо Нетаньяху, то він нагадав Заходу, говорячи про війну в Газі, що євреї є першою лінією захисту західного впливу. Він сказав: «Ми ведемо не тільки власну війну, ми ведемо війну за весь цивілізований світ», — маючи на увазі світські країни Заходу, які протистоять мусульманам.
Отож, щоб звільнити Палестину, необхідно викоренити і ліквідувати це сіоністське утворення в регіоні. До такому розумінню нас привело те, що спотворений національний погляд на звільнення Палестини — це західний погляд, заснований на припинені конфлікту на користь євреїв. Цей погляд просуває ідею створення палестинської держави поряд з сіоністською, яка повинна звільнити території, окуповані в 1967 році, і уступити їх палестинцям. Це план, який просувається міжнародними ЗМІ і якого вимагають усі країни світу, що співчувають народу Палестини, насправді є не звільненням, а, швидше, зміцненням колоніалізму і забезпеченням захисту зловмисної бази в самому серці ісламської землі.
Оскільки звільнення означає демонтаж цього утворення і повне припинення його існування отож, мова може іти тільки про військове рішення конфлікту. Тому що неможливо уявити, щоб Захід усунув свою базу мирним шляхом, так само неможливо уявити, щоб євреї демонтували свою державу без війни.
Немає ніяких політичних проектів, ініціатив, переговорів або міжнародних резолюцій з боку держав для істинного звільнення Палестини. Швидше, вони стоять на іншій стороні, яка закликана утвердити існування єврейського утворення, а не покласти йому край. Як ми показали, їх план скерований тільки на припинення напруженості в регіоні, і це відрізняється від припинення колоніалізму, коли насправді позбутись від напруженості можливо, тільки покінчивши з колоніалізмом!
Сила, яка має можливість вжити військові дії для ліквідації шкідливого суб’єкту, знаходиться в руках держав, володіючих армією і владою. Коли мова йде про Палестину, землю Ісламу і піднесення Пророка ﷺ, то стороною, відповідальною за її звільнення, є країни мусульман, які оточують святу землю, на чолі з Йорданією і Єгиптом.
Те, що заважає Ісламській Уммі звільнити Палестину, так це погляд правлячих режимів, які володіють можливостями у виді сильних армій. Їх погляд відповідає західній точці зору, обмежується рамками політичного рішення, представленого проектом двох держав. Або ж військового рішення, скерованого на нав’язування цього проекту силою, хоча цей обмежений військовий варіант ніколи не пропонувався через його небезпечність для існування єврейського утворення і складності контролю над ним.
Окрім того, правлячим режимам мусульманських країн бракує самостійності у зовнішній політиці, оскільки вони є маріонетковими державами, які повністю підкоряються директивам Заходу, особливо Америки, у рішенні палестинського питання. Це незважаючи на те, що наші країни здатні відокремитись від Заходу за підтримкою своїх народів, готових захищати їх усіма силами, якщо вони виберуть шлях війни заради звільнення Палестини.
Але ці режими та їх політичні кола протягом десятиріч демонстрували свою тверду прихильність тим функціям, які поклав на них Захід. Ці функції полягають у запровадженні світських капіталістичних систем в мусульманські країни, захисті Заходу і його колоніальних інтересів, включаючи існування єврейського утворення. На тлі геноциду, який відбувається в секторі Газа, незважаючи на суворі сцени, кількість крові і багато криків про допомогу, ці режими залишаються вірними своїм хазяям; обслуговуючи їх плани, вони бажають спричинити тиск на голову сіоністів і схилити його до припиненню конфлікту з прийняттям проекту двох держав.
Таким чином, очевидно, що Палестина не буде звільнена до того часу, поки не будуть звільнені її околиці!
Позбавлення від маріонеткового правління в сусідніх країнах досягається шляхом скинення режимів і передачі влади свідомим політичним особистостям і щирому військовому керівництву, які розглядають звільнення Палестини і відновлення її цілісності тільки через викорінення єврейського утворення. Процес скинення маріонеткових режимів має два сценарії:
Перший — через організовані політичні дії, як робимо ми в Хізб ут-Тахрір. Десятки років ведеться робота з мусульманами, щоб показати їм Іслам як повноцінну систему для життя, як універсальний принцип, для запровадження якого необхідно відновити Праведний Халіфат. Ми працюємо з арміями, щоб добитись від них допомоги для скинення режимів з їх західною конституцією і створення на їх місці держави для Ісламу. У цьому випадку питання про Палестину буде вирішуватись цією державою, яка зробить усе необхідне для звільнення цих земель.
Другий варіант — через національний рух на рівні громадської думки і військового істеблішменту. Необхідно добитись рішення про війну і передати його щирому керівництву, яке об’явить заклик до звільненню Палестини, навіть якщо це трапиться при нинішніх правлячих режимах і до створення Халіфату. Хоча це важко уявити при диктаторських поліцейських режимах, які шпигують за своїми громадянами і запровадили тотальний військовий нагляд, проте це не звільняє Умму та її армії від обов’язку докладати зусилля і вжити негайних і термінових заходів.
Закони Шаріату зобов’язують надати допомогу народу Палестини і звільнити благословенні землі, і це не обумовлено існуванням Халіфату. Він може з’явитись внаслідок цих дій і стане наступним кроком, якщо це відбудеться.
Те, що відбувається сьогодні, — це масові вбивства, які розбурхали громадськість по усьому світу, що загрожує стабільності режимів західних маріонеток в країнах мусульман. Це може призвести до військовому заколоту за підтримкою громадської думки, очолюваної щирим, не агентським керівництвом, яке переведе державу із підкореного стану в незалежний, прийме рішення про підтримку народу Палестини і звільнить його. Для нас це відкриє можливість увінчати цей благословенний рух створенням Халіфату.
На завершення ми просимо Аллаха підготувати для народу Гази і народу Палестини того, хто захистить їх та їх святині, хто докладе зусиль для знищення єврейського утворення, яке сіє хаос і нечестя на землі! Хто прискорить для Ісламської Умми створення Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва, як це обіцяв нам Посланець ﷺ.
Газета «Ар-Рая»
Д-р Ібрагім ат-Тамімі
Представник інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Палестина
14 Джумада ас-сані 1445 р.х.
27.12.2023 р.
