Міжнародний Суд у п’ятницю заявив про завершення громадських слухань по процесу над «Ізраїлем», звинуваченим у скоєнні геноциду в секторі Газа. Позов був поданий державою Південно-Африканська Республіка і підтриманий десятками країн. Рішення буде опубліковано після обговорення на відкритому засіданні і буде об’явлено точно в строк.
Голова єврейського утворення Герцог різко висловився проти Південної Африки за подачу позову, у той час як прем’єр-міністр єврейського утворення Біньямін Нетаньяху назвав справу проти «Ізраїля» лицемірством і ницістю і охарактеризував її як напад на єврейську державу: «Те, що відбувається в Гаазі — це аморальна ганьба, і ніхто не завадить нам воювати до перемоги в Газі». В своєму виступі по телебаченню в суботу він додав: «Ніхто нас не зупинить, ані Гаага, ані Вісь Зла, ніхто».
Справа, порушена проти єврейського утворення, була в центрі уваги ЗМІ і спостерігачів протягом останніх декількох днів, і ця тема домінувала серед політичних кіл. Основа увага приділялась тільки самому рішенню і його деталям, а також роздратованості євреїв щодо цього та їх неприйняттю даного рішення. Питанням ефективності рішення і тому, наскільки його можна реалізувати і скільки часу можуть зайняти судові засідання, особливої уваги не приділялось.
Щоб правильно оцінювати ситуацію, важливо розуміти роль і позицію Міжнародного Суду, а також зазначити декілька моментів, пов’язаних з його рішеннями.
Міжнародний Суд є одним із шести органів ООН. Те, що застосовується до ООН, можна застосувати і до нього. Тому поглиблення в адміністративні або структурні деталі суду не повинно уводити нашу увагу від загальної картини і реальної ролі цих інститутів.
Усьому світу, а не тільки мусульманам, було доведено, що ООН, Рада Безпеки та усі міжнародні організації є інструментами в руках колоніалізму і тиранії у світі. Це очевидно із триваючої війни в Газі, де ці колоніальні інструменти показали відсутність у них найелементарніших людських, моральних і правових цінностей. Коли злочинець і вбивця — єврейське утворення — знищував беззахисний народ, дітей, жінок, лікарні і школи, вони без сорому спостерігали за цим, не сказавши ані слова, хоча від цих звірств заговорили навіть каміння і дерева, і заплакали скелі.
Сотні тисяч людей по усьому світу, представники усіх релігій і культур, почали засуджувати ці злочини і порицати мовчання і підтримку євреїв з боку колоніальних держав. Незважаючи на усе це, ООН та її Рада Безпеки не поворухнули і пальцем, щоб зупинити насильство і геноцид, і продовжували забезпечувати необхідне прикриття для того, щоб єврейське утворення проводило свою люту війну проти беззахисних мусульман в секторі Газа.
Між тим, ООН і Рада Безпеки досить активно консолідували усі свої сили, коли справа стосувалась досягнення колоніальних інтересів Америки, як це було в Іраку, Афганістані, Сирії і Палестині.
Непорушна істина полягає в тому, що ООН і міжнародні організації є нічим іншим, як інструментами в руках колоніальних держав, які ті винайшли для полегшення своєї колонізації і контролю над світом під гучними вивісками і гаслами. І на чолі цих колоніальних держав стоїть Америка.
Припустимо, Міжнародний Суд винесе рішення, які відповідає політичним цілям Америки, засуджує чи звинувачує єврейське утворення в геноциді, і вимагатиме від нього виконання цих рішень. Тоді, згідно статті 94 уставу ООН, питання буде передано до Ради Безпеки для прийняття примусових заходів. Проте будь-яке рішення, винесене проти союзників одного із п’яти постійних членів Ради Безпеки, може бути заблоковано накладанням вето, що зробить це рішення Міжнародного Суду просто написаним на папері!
Відповідно, навіть якщо суд винесе правильне рішення, то воно буде лише символічним, і не більше, тому що воно не зупинить несправедливість, не припинить війну і не врятує жодну дитину. А якщо до цього додати іще і строк, протягом якого суд повинен винести рішення, то він варіюється від декількох тижнів до декількох років і залежить від волі і бажання того, хто домінує над судом, а це Америка.
Картина ясна: ця історія — ніщо інше, як відволікання людей, які чіпляються за оманливу надію, витрачаючи на це час і вивільнюючи частину свого гніву.
Залишається питання: тоді чому єврейське утворення відкидає і накидається на цей процес, якщо судове рішення ні до чого його не зобов’язує і не зможе примусити його до виконання?
Відповідь на це питання полягає в тому, що єврейське утворення подібно «розпещеній дитині» Заходу і Америки, і не просто подібний дитині, а саме розпещеній дитині. Це утворення не сприймає доган і засудження, тому що не бачило від Америки і Заходу нічого, окрім турботи про її комфорт і інтереси. Оскільки Америка дійсно бажає, щоб справа дійшла до засудження, тим самим вона хоче пожурити свого баловня в надії, що він перегляне свою поведінку і схаменеться.
Єврейське утворення насправді не бажає цих докорів і звинувачень, навіть якщо вони виходять від «близьких родичів», тому що воно вважає, що це негативно впливає на той образ, в якому воно себе представляє світу, як пригнобленого, маючого право на життя народу, який стільки негараздів переніс протягом усієї своєї історії. Саме це мав на увазі Нетаньяху, говорячи, що він вважає цей суд аморальним і ганебним і що його злочинна армія є найбільш моральною у світі.
Єврейське утворення повністю усвідомлює, що до того часу, поки його існування і безпека становлять стратегічний інтерес для Америки і Заходу, вони будуть забезпечувати достатнє і необхідне прикриття для скоєння ним будь-яких злочинів і жорстокості проти мусульман і народу Палестини, чия кров нічого не варта для усіх цих злочинців. До того ж, лідери єврейського утворення не схильні до прояву стриманості, навіть якщо це припускає застосування менш жорстоких методів насильств. В цьому аспекті вони перебувають у розходженні з позицією Америки по окремим деталям і процедурним питанням.
Отож, рішення суду викликає тривогу у єврейського утворення, оскільки це може поставити його у незручне становище перед світовою спільнотою, якщо це висвітлюватиметься у ЗМІ. Вони побоюються того, що підтримка зменшиться або уповільниться, або що від нього вимагатимуть якнайшвидшого припинення жорстокості в досягненні цілей війни.
Ганьба, і іще раз ганьба мусульманським правителям, які кинули Палестину і народ Гази у пащу євреям і Америці! Вони не підняли свої армії і не дозволили Уммі прийти їм на допомогу. В результаті Газа і мусульмани почали чіплятись за кожну соломинку, яка могла б полегшити їх страждання, і раділи будь-якій можливості, навіть якщо це була усього лише марна надія.
Газета «Ар-Рая»
Бахер Салех
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Палестина
17.01.2024
