В останній час намітились ознаки того, що між «Талібаном» та урядом Моді формуються відносини, які наближаються до офіційному визнанню. Заступник міністра іноземних справ «Талібану» Шер Мухаммад Аббас Станікзай у листопаді 2023 року заявив про відкриття незабаром афганського посольства в Нью-Делі.
Паралельно Індія демонструє намір припинити підтримку дипломатичних зв’язків з представниками Ашрафа Гані в афганських консульствах Мумбаі і Хайдарабада. Ці дипломатичні кроки співпадають з періодом ускладнення відносин між «Талібаном» і Пакистаном, викликаних нездатністю «Талібану» стримувати активність пакистанських талібів на афгансько-пакистанському кордоні і зростаючими прикордонними суперечками у зв’язку з депортацією 1,7 мільйона афганських біженців із Ісламабаду.
До серпня 2021 року, коли «Талібан» встановив повний контроль над Кабулом та Афганістаном, Індія рішуче виражала антиталібську позицію, активно прагнучи зміцнити відносини з урядами Карзая і Гані. В 2011 році Індія уклала угоду про стратегічне партнерство з Карзаєм, завдяки чому в подальші роки вона стала одним із найбільших регіональних донорів Афганістану, надавши йому допомогу на суму більше 3 мільярдів доларів. Ця допомога була скерована на реалізацію численних цивільних та інфраструктурних проектів. В той же період активізувались напади пакистанських талібів на пакистансько-афганському кордоні, як і бойовиків із Белуджистану, які атакували об’єкти, пов’язані з китайсько-пакистанським економічним коридором. Пакистан звинувачував Індію у використанні території Афганістану для організації і провокації цих атак з метою дестабілізації ситуації в країні і створення перешкод для розвитку Китайсько-Пакистанського економічного коридору.
Зусилля Індії не обмежувались підривом китайсько-пакистанського економічного коридору в спонсоруванні радикальних пакистанських озброєних угрупувань, вони також включали в себе розширення торгівлі з країнами Центральної Азії. Одним із ключових напрямків стало інвестування 8 мільярдів доларів в іранський порт Чабахар, що значно спростило транспортування індійських товарів через Іран в Афганістан (і далі — в країни Центральної Азії). Після падіння уряду Гані в 2021 році Індія провела секретні переговори з «Талібаном», де запропонувала Афганістану допомогу, включаючи поставки пшениці, вакцин від Covid, реалізацію інфраструктурних проектів та інші форми підтримки в обмін на забезпечення безпеки торгових шляхів. Це представляло собою важливий аспект для Індії і Америки в контексті конкуренції з китайським проектом «Один пояс, один шлях». В цьому зв’язку Індія продовжила роботу свого посольства в Кабулі, хоча воно і не отримало повноцінного дипломатичного статусу, функціонуючи під прикриттям «технічних службовців».
Незважаючи на глибоку недовіру Індії до «Талібану», уряд Моді ретельно підготувався до підтримки уряду «Талібану», досягнувши двох цілей:
По-перше, після візиту Клінтона до Індії в 2000 році, США, прагнучи реалізувати свій стратегічний план по стримуванню Китаю, почали відходити від використання Пакистану як головного агента на Індійському субконтиненті на користь зміцнення зв’язків з Індією. Цей план включав до себе участь Індії в Чотирибічному діалозі по безпеці (QUAD), націленому на обмеження розширення військово-морських сил Китаю в Східно-Китайському і Південно-Китайському морях, а також в районі Малаккської протоки, яка має стратегічне значення для морської торгівлі і безпеки США. В межах цієї стратегії також розглядалась підтримка індійської ініціативи «Діамантове намисто», скерованої на протидію китайській стратегії «Нитка перлів», націленої на контроль над Індійським океаном.
Америка активно працює над зміцненням потенціалу Індії, щоб створити противагу китайському проекту «Один пояс, один шлях». В цьому контексті США спричиняють тиск на Індію, стимулюючи останню активізувати хвилювання в Тібеті і Сіньцзяні у спробі перерізати головну артерію розширення проекту «Один пояс, один шлях» на захід. Частиною цієї стратегії є також розвиток торгового маршруту Індія – Іран – Афганістан, який пролягає від порту Чабахар до Центральної Азії. Проте реалізація цього плану неможлива без переорієнтації Пакистану з геополітики на геоекономіку і передачі їм Кашміру Індії, що необхідно для того, щоб Моді міг ефективно конкурувати з Китаєм і протистояти йому. Вирішуючи цю проблему, адміністрація Байдена об’явила про будівництво Близькосхідного коридору, очолюваного Індією. Окрім того, Америка почала співпрацювати з Індією в різних проектах, включаючи посадку зонду на південний полюс Луни. Ця співпраця скерована на втягнення Індії до американського проекту озброєння космосу, що є частиною стратегії протистояння прагненню Китаю домінувати в космосі.
По-друге: основний інтерес Індії пов’язаний з контролем ісламського аспекту «Талібану». Це обумовлено історичними чинниками, оскільки Афганістан традиційно був відправною точкою джихаду, який загрожував Індії. Приклади цього можна побачити в періоди правління Султанату Газневидів (977–1186 рр. н.е.), Гуридів (1175–1215 рр. н.е.), Делійського султанату (1206–1526 рр. н.е.), Великих Моголів (1526–1857 рр. н.е.) і Дуррані (1747–1863рр. н.е.), які домінували над Індією протягом майже 900 років. Індуїстська еліта Індії занепокоєна можливим відродженням ісламського чинника в регіоні.
Мусульмани в Афганістані, Пакистані та Індії, замість того, щоб бути пішаками в руках Америки для стримування Китаю, повинні об’єднатись, щоб відновити своє славетне минуле! Разом вони можуть прийти до створенню потужної держави, непереможної і головуючої у світі. Цього можна досягти тільки за допомогою Халіфату за методом пророцтва, заснованого на принципах Ісламу. Така держава, опираючись на таланти і можливості своїх народів, а також багаті природні ресурси Індійського субконтиненту, стане центром наукового і технологічного прогресу, приваблюючи висококласних фахівців з усього світу.
Газета «Ар-Рая»
Абдуль Маджид Бхатті
Пакистан
24.01.2024
