Операція «Наводнення аль-Акси» стала випробуванням для ісламського і арабського світу, особливо для так званої «Вісі опору». Спочатку усі вони відгукувались з похвалою про героїчну операцію муджахідів Гази.
Проте дії, вжиті сіоністським утворенням згодом, включаючи звірства проти мирних жителів — жінок, старих і дітей, знищення інфраструктури, бомбардування будівель і лікарень, поставили у незручний стан правителів арабських і мусульманських країн, особливо режими, які межують з Палестиною, такі як Єгипет і Йорданія, а також турецький режим, який намагається увібратись Ісламом, та іранський режим, який втомив нас своєю ворожістю до сіоністської держави і Америки, називаючи останню головним шайтаном».
Це спонукало Іран через своїх агентів в Іраку, Ємні і Лівані провести демонстративні операції. Іранська партія в Лівані («Хізбалла») провела обмежені удари по деким об’єктам в північній частині єврейського утворення. Самоназваний «Ісламський опір» в Іраку поніс скромні удари по американським базам в Сирії та Іраку, таким як база Аль-Танф в Сирії і Айн-Асад і Харір в Іраку. Хусіти здійснили ракетні удари, як їх описав представник хусітів Мухаммад Абдус-Салам, по кораблям в Червоному морі, які направлялись до сіоністського утворення.
У відповідь протилежна сторона (сіоністське утворення) нанесла болючі удари.
25 грудня 2023 року сіоністське утворення піддало бомбардуванню район Сайіди Зейнаб на околиці Дамаску в Сирії, що призвело до загибелі іранського командира Сайіда Раді Мусаві, який був одним із старших радників «Корпусу стражів ісламської революції» Ірану в Сирії. На думку спостерігачів, це був серйозний удар для Тегерана.
3 січня 2024 року десятки людей були вбиті і поранені в результаті вибуху двох бомб в провінції Керман біля могил командуючого спецпідрозділом «Кудс» Касема Сулеймані у четверту річницю його смерті, після чого верховний лідер Ірану Алі Хаменеї пообіцяв «жорстку відповідь» на це.
Іранська відповідь послідувала, але не була схожа на попередні операції. До цього Іран діяв через своїх проксі в Іраку, Лівані і Ємені, але ця операція була здійснена безпосередньо Іраном. Опівночі понеділка 15 січня 2024 року «Корпус стражів ісламської революції» Ірану взяв на себе відповідальність за запуск чотирьох балістичних ракет типу «Хейбар Шекан» із Хузестана у бік того, що вони назвали «штаб-квартирами терористичних груп» в Ідлібі, і дев’яти ракет — по позиціям інших груп в інших районах Сирії. «Корпус стражів» також взяв на себе відповідальність за запуск чотирьох ракет із західного Ірану і семи із північно-західного Ірану по штаб-квартирі, як вони стверджують, пов’язаної з «Моссадом» в іракському Курдистані.
Ця операція у більшій мірі мала наслідки для іракського режиму. Прем’єр-міністр Іраку Мухаммад Шиа аль-Судані закликав до необхідності завершити присутність коаліційних сил в Іраку. Причиною цьому послужив американський удар по одному із штабів «Сил народної мобілізації» в Багдаді, який призвів до вбивству Талеба Алі аль-Саіді, заступника командира 12-ї бригади «Аль-Нуджаба», і його соратника, а також до пораненню шести інших людей. Пролунало об’явлення про «рішуче» бажання його країни побачити ухід міжнародної коаліції на чолі з США, вважаючи це порушенням суверенітету країни. Ця операція поставила іракського прем’єр-міністра та уряд в скрутний стан. У відповідь на іранську атаку він, описуючи її як агресію, сказав: «Це певно небезпечний розвиток подій який підриває міцні відносини між Іраком та Іраном», — і додав: «Іракський уряд зберігає за собою право вжити усі дипломатичні і законні заходи згідно зі своїм суверенним обов’язком».
Будь-який, хто стежить за цими подіями, ясно розуміє, що реакція Ірану була виключно демонстративною для того, щоб зберегти обличчя. Очевидно, що Іран не бажає прямого зіткнення з єврейським утворенням, незважаючи на його провокації, такі як вбивство іранських командирів і радників, і бомбардування в глибині його території, в провінції Керман.
За допомогою цієї операції Іран поставив себе в іще більше скрутний стан перед Газою і підтримкою її народу. Він довів, що володіє здатністю завдавати дальні ракетні удари поруч з тим, що має сили в лиці своєї партії в Лівані, на кордоні з єврейським утворенням.
У нас виникає справедливе питання: де ці балістичні ракети, коли справа стосується допомоги народу Гази?! Очевидно, що ці відповідні дії Ірану не скеровані на те, щоб «завадити «Ізраїлю» продовжувати свою операцію в Газі, і обмежені тільки півднем Лівану, Червоним морем, Сирією та Іраком, не створюючи при цьому ніяких проблем єврейському утворенню», як сказав про це дослідник аль-Базі.
«Враховуючи контекст протистояння між Іраном і «Ізраїлем» в Сирії та інших місцях, Тегеран постійно уникає прямої помсти» — говорить дослідник Хамід Реза Азізі, пояснюючи, що «причиною цього є небажання Тегерану вступати у відкриту війну з «Ізраїлем».
Ми бачимо, що євреї хочуть вимусити Іран на прямий удар. Підтвердженням цьому служать постійні атаки проти іранської партії в Лівані, остання із яких відбулась рано вранці у суботу 21 січня 2024 року, коли від «ізраїльського» удару по житловій будівлі поруч з ліванським посольством в районі Мазза до заходу від сирійської столиці Дамаску були вбиті п’ять іранських військових консультантів, як це підтвердив «Корпус стражів ісламської революції» Ірану. Сіоністи бажають «змішати карти», щоб вийти із скрутного стану в секторі Газа, хочуть показатись жертвою і завоювати співчуття світової спільноти, яка зараз налаштована проти них. Проте Сполучені Штати як і раніше не бажають цього, побоюючись виходу ситуації з-під контролю, якщо армії мусульман вступлять у війну.
О, мусульмани! Операція «Наводнення аль-Акси» викрила усіх зрадників і обнажила їх продажність. У них не залишилось нічого, чим можна було б прикрити свою зраду і боягузтво. Те, що Іран коїв в Іраку, Сирії, Ємені і Лівані, проявляючи надмірну силу у вбивстві мусульман, показує, що він і усі мусульманські правителі є ворогами Умми і вчиняють протилежно тому, що велів Аллах віруючим, — бути милостивими з мусульманами і лютими з невірними.
Немає порятунку для мусульман, окрім як у скасуванні цих режимів і встановленні ісламського правління на руїнах їх прогнилих систем, насаджених нам їх невірними хазяями, і тільки тоді мусульмани вшануються честі ведення джихаду на підтримку братів і сестер, яка не дається таким зрадникам, як ці жалюгідні правителі.
وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ * بِنَصْرِ اللهِ
«В той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха» (30:4,5).
Ахмад ат-Таи
Ирак
24.01.2024
