Саміт країн «Руху Неприєднання» пройшов 19 і 20 січня 2024 року в столиці Уганди Кампалі. Цей саміт, 19-й за рахунком, проходив під гаслом «Зміцнення співпраці заради спільного глобального процвітання». Головування в «Русі» у 2023 році перейшло до Уганди. В заході взяли участь 93 країни із 120, які входили до Руху.
Палестинське питання стало центральною темою на зустрічах «Руху Неприєднання» як найбільш важливе політичне питання на сьогоднішній день, особливо порівняно з питаннями Африканського континенту, позиції по яким вже відомі. Арабська група закликала конференцію до формуванню єдиної позиції по війні в Газі, у той час як Південна Африка активно виступила на захист Палестини, вважаючи палестинське питання своїм власним. Міністр іноземних справ Південної Африки Наледі Пандор представила заяву, в якій пояснила підґрунтя позову, направленого до Міжнародного Суду, де вона запросила виняткове рішення, яке зобов’язує єврейську державу негайно припинити вогонь.
За підтримкою сусідньої країни Намібії Південна Африка за зачиненими дверима провела раунд політичних і юридичних обговорень у спробі включити термін «геноцид» в остаточну заяву по Палестині на цьому саміті. Проте зусилля Південної Африки були зірвані через позицію Індії і Сінгапуру, які наполягали на тому, що справа вже знаходиться на розгляді Міжнародного Суду, у якого є повноваження надати юридичне визначення діям «Ізраїля», і що це не в компетенції «Руху Неприєднання».
Індія, одна із країн-засновників «Руху Неприєднання», не приховувала своєї відкритої симпатії до єврейському утворенню у війні в Газі. Міністр іноземних справ Індії С. Джайшанкар виразив думку, що «тероризм і захоплення заручників неприпустимі», тим самим звинувативши «ХАМАС» в тероризмі, але не застосувавши аналогічний підхід до злочинів єврейського утворення в Газі.
Індія історично підтримувала палестинський питання, починаючи з часів першого прем’єр-міністра Джавахарлала Неру і продовжуючи при Індірі Ганді. Проте з приходом до влади партії «Бхаратія Джаната», яка віддає перевагу індуїзму, політика Індії почала схилятись у бік підтримки сіоністів, запозичуючи їх методи етнічної чистки для застосування їх в окупованому Кашмірі.
Уганда, країна-хазяйка саміту, у цілому повністю підтримує єврейське утворення. На Міжнародному Суді представниця Уганди виступила навіть більш радикально, аніж «ізраїльський» суддя, висловившись проти прийняття чотирьох судових заходів, вимагаючих від єврейського утворення припинити насильство в Газі. Ці заходи підтримали 15 із 17 суддів. Проти були тільки «ізраїльський» і угандійський суддя.
Угандійський суддя Сіботінді виступила проти двох заходів, навіть коли решта членів комітету, включаючи «ізраїльського» представника, підтримали їх. Ці заходи стосувались забезпечення негайного доступу гуманітарної допомоги в Газу і запобігання прямого підбурювання до геноциду палестинців в секторі з подальшим покаранням за це підбурювання. Позиція угандійського судді в Міжнародному Суді, яка розглядала «ізраїльські» порушення, виявилась більш радикальною, аніж позиція «ізраїльського» судді.
«Рух Неприєднання», як і Ліга арабських держав, виявилась неефективною і невпливовою організацією. На останньому саміті вона не змогла виробити резолюцію, хоча б просто на словах засуджуючу єврейське утворення. Замість цього в остаточній заяві було лише загальне, непряме вираження солідарності і підтримки палестинців. Постійний представник Уганди в ООН Адонія Айбарі заявив, що «політична заява по Палестині включає підтвердження підтримки палестинського народу і заклик до припиненню вогню».
Незважаючи на обмежений вплив «Руху Неприєднання», на цій конференції стало очевидно, що позиції Південної Африки і Намібії набагато краще, аніж позиції усіх арабських країн, які традиційно обмежуються лише підтримкою на словах без реальних дій. Південна Африка хоча і не може спричиняти помітного впливу, але старається вживати практичні кроки через Міжнародний Суд, наскільки це можливо. Намібія підкреслила той факт, що Палестина є членом «Руху Неприєднання», і представила докази того, що палестинці піддаються етнічним чисткам з боку «Ізраїля», який руйнує їх соціальне оточення і проводить політику примусового переселення. Таким чином, на думку Намібії, дії «Ізраїля» можуть розглядатись як геноцид з точки зору міжнародного права. Ця заява і дії Намібії, — африканської держави, яка, незважаючи на свою невелику міць, активно на міжнародній арені критикує «Ізраїль» за його дії проти палестинців, у той час як арабські країни не приєднались до Південної Африки в її практичних діях, обмежившись лише порожньою балаканиною.
На відміну від ПАР і Намібії, Індія виділилась на цій конференції як держава, вороже налаштована проти мусульман не тільки всередині своєї країни і Кашмірі, але й за її межами. Як відомо, Індія є одним із засновників «Руху Неприєднання», проте її позиція з часом різко змінилась, проявивши явну підтримку сіоністському утворенню. Сінгапур послідував її прикладу, хоча і з меншим ступенем ворожості.
Уганда, країна-хазяйка конференції, не приховувала ворожого ставлення до палестинському питанню, стверджуючи, що питання Палестини не повинні обговорюватись на подібних конференціях. Представник Уганди заявив, що «Рух є політичною, а не юридичною організацією», що і завадило спробі кваліфікувати події в Газі як геноцид, хоча від конференції очікувалось хоча б словесного визнання цього.
Більшість країн «Руху Неприєднання» на практиці виявляються зацікавленими сторонами, і не варто чекати від них якої-небудь користі; вони виступають більше в ролі підкорених держав, які слугують інтересам колоніальних держав. З миті заснування майже сім десятиріч назад «Рух» часто демонстрував схильність до підтримки крупних держав. США та Великобританія використали його для протистояння Радянському Союзу і з метою легітимізації деяких диктаторських режимів, таких як Абдель Насер і Тіто, а також для створення інтриг між державами. Навколо заходів цього «Руху» витає лише деякий медійний шум, але не більше цього.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Хатавані
31.01.2024
