Усі ініціативи і рішення відкинуті, але іще є можливість звільнити Палестину. Хто ж той, хто вшанується цієї честі?

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

Після 7 жовтня 2023 року для Палестини — і для усієї Ісламської Умми — стало можливим написання нової історії. «Наводнення аль-Акси» може стати заголовком для вирішальної битви, яка відродить Умму подібно битві при Хаттіні і Айн-Джалуті і покладе край більше аніж сімдесятирічному злочинному єврейському окупаційному володарюванню над благословенною землею Палестини.

Це усе іще можливо, умови для цього сприятливі, і на це є сили, не вистачає тільки сміливого рішення від щирого керівника, який візьме ініціативу до своїх рук. Не вистачає того, хто зруйнує плани невірного Заходу і його маріонеток в регіоні і поставить інтереси Умми та її доленосні питання своїм пріоритетом, рухаючись з вірою в Аллаха, покладаючись на Нього, будучи упевненими в Його допомозі. Аллах сказав:

كَتَبَ اللهُ لَأَغْلِبَنَّ أَنَا وَرُسُلِي إِنَّ اللهَ قَوِيٌّ عَزِيزٌ

«Аллах приписав: «Перемогу неодмінно отримаємо Я і Мої посланці!». Воістину, Аллах — Всесильний, Могутній» (58:21), —

а також:

إِنَّا لَنَنصُرُ رُسُلَنَا وَالَّذِينَ آمَنُوا فِي الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَيَوْمَ يَقُومُ الْأَشْهَادُ

«Воістину, Ми надамо допомогу Нашим посланцям і віруючим в мирському житті і в той день, коли предстануть свідки» (40:51).

Через чотири місяці від 7 жовтня 2023 року єврейське утворення усе іще продовжує коїти масові вбивства, прагнучи до виселенню жителів із сектора Газа і встановленню контролю над Західним Берегом. За увесь цей час не знайшлось нікого, хто б схопив їх за руки і зупинив кровопролиття в Палестині.

Катастрофічний стан в Палестині, щоденні жахи і заклики надати допомогу народу Палестини не спонукають володіючих силою і впливом, особливо тих, хто носить зброю, піднятись і виконати свій шаріатський обов’язок. Навпаки, ми бачимо повне мовчання, яке практично прирівнюється до співучасті у вбивствах людей в Газі. Це дає можливість сіоністам проливати чисту кров, оплачуючи цим колоніальний проект врегулювання палестинської проблеми, який остаточно знищить Палестину. Ці міжнародні ініціативи представлені як порятунок, а у випадку відмови від них на народ Палестини чекає геноцид і виселення.

Деякі усе іще живлять ілюзії відносно Заходу, спокушаючи себе обіцянками Америки, якими вона обманює своїх лакеїв в правлячих режимах мусульманських країн і палестинську адміністрацію, у той час як єврейське утворення з пихатістю і зарозумілістю відкидає будь-який проект і рішення, переступаючи через них, сплутуючи карти і стираючи намічені орієнтири. Злодії із числа євреїв не соромляться відкрито протистояти і створювати перешкоди американській адміністрації, включаючи самого Байдена. Так, наприклад, заяви Нетаньяху і його відмова від рішення щодо двох держав розцінюються як такі, що суперечать заявам Байдена. Так само розцінюється і заява одного із лідерів поселенців і міністра фінансів Бецалеля Смотрича, в яких він засуджував американські санкції проти поселенців і проти нього особисто. Нарешті, пресловуте рішення Міжнародного кримінального суду, на яке багато хто покладались і надавали йому великого значення — більше, аніж воно того варте. Усе це не завадило єврейському утворенню продовжувати робити те, що воно робило, і будувати свої плани, не звертаючи уваги на чиї-небудь загрози, продовжуючи щоденно коїти свої злочини на Західному Березі і в секторі Газа.

Очевидно, що зараз, коли Америка зайнята своїми президентськими виборами, вона не зацікавлена у спричинені тиску на євреїв і нав’язуванні свого політичного бачення через передвиборчі міркування. Вона також бажає зберегти імідж єврейського утворення, його стримуючу силу і авторитет в регіоні після того, як герої опору в Газі розгромили його, втоптали в бруд, обнажили його непривабливість і розкрили його ламкість і слабкість.

Ми з підозрою і сумнівом ставимось до закликів до так званому, «палестинському національному проекту» і до відновлення «Організації звільнення Палестини» як єдиного і законного представника народу Палестини, який виходить від різних палестинських сторін (індивідів і фракцій), свідомо вони це роблять чи ні. Ця ідея — один із шляхів, які ведуть до ліквідації палестинського питання. Адже говорити про палестинську державу в межах 67 року означає погодитись на розділ території з єврейським утворенням, що само по собі є прийняттям американського колоніального проекту двох держав. І ніякі маніпуляції словами, гучні гасла і політичні трюки не змінять цього змісту.

Питання, яке повинно бути задано тим, хто вже програв перед своїм ворогом, і тим, хто через свою жадібність продав інтереси Умми за безцінь: хіба жертви народу Палестини більше ніж за сімдесят років були заради квазідержави, яка не володіє ознаками життєздатності навіть на вагу піщинки? Прийняття проекту «двох держав» означає відмову від 80% земель Палестини в обмін на крихти і розрізнені області на тлі тотального поширення єврейських поселень на Західному Березі та іудаїзації Єрусалиму. Після чотирьох місяців знущань, вбивств, руйнувань і геноциду, який щоденно коїться в секторі Газа, ці посередники дійсно думають, що народ Палестини прийме у якості результату їх джихаду, стійкості і відчайдушного опору перед лицем вбивчої єврейської машини врегулювання їх питання і остаточне його знищення проектом «двох держав»?!

В основі кожна свобідна і щира людина, яка бачить жахи злочинів, масштаби катастрофи і величезну кількість жертв, повинна підняти свої вимоги до рівня стійкості людей, їх витримки, настирливості і жертв, які не погодяться ані на що мене, аніж звільнення і очищення усієї Палестини від Середземного моря до річки Йордан від бруду євреїв. Це неминуче припускає під собою вихід із вузького націоналізму і звуження палестинської проблеми до національного рівня палестинців, піднявши це питання до рівня Умми, розглядаючи його як питання Ісламської Умми, яка розкинулась від сходу до заходу, яка нараховує більше двох мільярдів мусульман, яка володіє матеріальними і людськими ресурсами, здатна зробити існування єврейського утворення серед них неможливим, незважаючи на його існування більше сімдесяти років, яке стало можливим тільки завдяки зрадництву маріонеткових режимів, встановлених над мусульманами.

Реальність, в якій ми живемо, розкриває перед нами беззаперечні факти, ясні як день, з якими не згодні тільки зрадники. Ми бачимо, що Палестина — це ісламська земля, яку окупували, і вона повинна бути звільнена, і Умма здатна на це. Єдине, що перешкоджає її звільненню — це маріонеткові режими, встановлені в мусульманських країнах, які служать щитом для єврейського утворення. Без них вигнання цього утворення було б для нас простіше, аніж вилучення колючки із підошви. Події 7 жовтня 2023 року («Наводнення аль-Акси») підтвердили це, ставши доказом для кожного володаря сили і прикладом для тих, хто прислухається до назидання, і після цих подій немає виправдання тим, хто стоїть осторонь

Ісламська Умма стоїть перед шаріатським обов’язком, який вимагає від неї стряхнути з себе пил приниження і безчестя, розірвати окови, надягнуті на них маріонетковими правителями, які перешкоджають їй набути величі і вийти зі стану слабкості і немічності. Ключ до цього знаходиться у руках армій Умми, в яких є благо, здатне привести Умму до звільненню і виходу з-під гніту колоніалізму і його агентів, щоб вона стала кращою Уммою, яка з’явилась на благо людства.

Хізб ут-Тахрір — серед вас, він працює для вашого блага, без втоми дає наставляння і вказує шлях до благу у цьому світі і в Подальшому, закликаючи вас до встановленню Ісламської Держави — Халіфату, під владою якого, з дозволу Аллаха, буде звільнена Палестина. Як це було зроблено раніше, у часи Умара аль-Фарука, а після — героями-визволителями під командуванням Кутуза, Салахуддіна і Абдульхаміда, який зберіг Палестину від рук євреїв.

Дайте відповідь Хізб ут-Тахрір і надайте йому допомогу, адже він гідний керівництва над вами. Він проявляє турботу про Умму, вірний вашим справам і інтересам, він — той керівник, який не обманює свій народ. Можливість для цього усе іще відкрита, тому використайте її, адже умови зараз — більше аніж підходящі. І з волі Аллаха буде виконана Його обіцянка, дана Своїм віруючим рабам.

فَإِذَا جَاء وَعْدُ الآخِرَةِ لِيَسُوؤُواْ وُجُوهَكُمْ وَلِيَدْخُلُواْ الْمَسْجِدَ كَمَا دَخَلُوهُ أَوَّلَ مَرَّةٍ وَلِيُتَبِّرُواْ مَا عَلَوْاْ تَتْبِيراً

«Коли ж прийде строк останньої обіцянки, Ми дозволили вашим ворогам засмутити ваші обличчя, увійти до Єрусалимської мечеті подібно тому, як вони увійшли туди уперше, і до підґрунтя зруйнувати усе, що потрапляло їм до рук» (17:7).


Газета «Ар-Рая»
Халід Саід
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Палестині

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая