В минулому ми часто чули сміливі заяви Ердогана, які були обумовлені ситуацією і інтересами Америки, скеровані проти єгипетського режиму. Як, наприклад, заяви, зроблені Ердоганом в 2013 році після того, як Єгипет вислав турецького посла зі своєї території. Тоді голова Туреччини заявив, що «Він не поважає тих, хто прийшов до влади шляхом державного перевороту».
В своєму виступі у місті Гіресун на півночі Туреччини Ердоган сказав: «Учора в Єгипті пройшла зустріч між представниками ЄС, яких запросив путчист Сісі, і членами Ліги арабських держав», далі, критикуючи Європейський Союз, Ердоган продовжив: «Як ви можете говорити про демократію після того, як прийняли запрошення від Сісі, чоловіка, який з миті приходу до влади стратив 42 людини?». Перші нападки на Сісі турецький президент зробив під час телеінтерв’ю, відповідаючи на питання про небажання зустрічатись з президентом Єгипту, він сказав: «Відповідаю тим, хто питає, чому я не зустрічаюсь з Сісі … Я в принципі не зустрічаюсь з подібними людьми», (Росія сьогодні, 26.02.2019).
Так Ердоган описував Сісі і його режим, обмін образами був на апогеї, особливо з боку Єгипту, коли той виступив на підтримку спроби перевороту в 2016 році. Проте це протистояння і ці образи не були справжніми, вони були скеровані на нейтралізацію опозиції єгипетського режиму, особливо ісламістів, щоб ними не скористались інші країни, які конкурують з Америкою за вплив в Єгипті. Америка досягла того, чого хотіла, вона приборкала багатьох лідерів «Братів мусульман» і опозицію, обмеживши їх рамками, які ті не могли перетнути і зобов’язала їх вести опозиційну діяльність проти режиму демократичними методами. В дійсності ж Ердоган підтримував єгипетський режим і Сісі, і між ними не було справжнього протистояння. Торговий обмін між країнами не зупинявся, не припинялась і співпраця між сторонами в області безпеки. Більше того, Єгипту були передані деякі втікачі, як були засуджені до смерті в Єгипті і укривались в Туреччині. Це стало свого роду залякуванням опозиційних лідерів, які живуть в Єгипті, ніби попереджаючи їх, що у випадку, якщо вони перетнуть кордони і будуть нести шкоду і загрозу режиму і інтересам Америки в Єгипті, то їх може спіткати та ж участь.
Думаючи поверхнево, багато опозиціонерів приховались в Туреччині, вважаючи, що існує деяке протистояння між Туреччиною і Єгиптом і що Ердоган стане їх покровителем. Проте він прийняв їх у себе, щоб ті не обтяжували режим Сісі і не становили загрози для нового путчистського режиму, перебуваючи в Єгипті. Не говорячи вже про те, що більшість із них перебували під реальною загрозою депортації до Єгипту через винесені проти них вироки. Таким чином, вони фактично були скуті, і не було необхідності кого-небудь заарештовувати і тривати під вартою. Тих із них, хто відмовлявся підкорятись, Туреччина вимушувала покинути країну в пошуках іншого притулку. Серед них були ті, кому не продовжували вид на приживання, відмовляли в наданні турецького громадянства або віднімали громадянство після його надання, особливо після візиту Ердогана до Єгипту 14.02.2024 р., який став поворотним моментом проти «Братів мусульман».
Ми розуміли, що цей візит неминучий і не раз повторювали, що протистояння двох лідерів і обмін образами диктуються інтересами Америки, яка примушує обох грати відведену їм роль, необхідну в певних обставинах. І якщо Америці требу буде примирити їх між собою, то це відбудеться, вони зустрінуться і обіймуться, що в ітозі і трапилось.
Ця зустріч не випадкова і не є просто кроком до примиренню. Вона є зустріччю для перерозподілу ролей і для передоручення справ, над реалізацією яких Америка працює, і в рішенні яких Сісі може виявитись безсильним. Ситуація в Газі вимагає фігури з ісламською постаттю, здатної умовити ХАМАС знизити свої вимоги для досягнення перемир’я до приходу місяця Рамадан, тому що Захід боїться продовження війни в цей місяць, побоюючись гніву народу, що може призвести до вибуху в регіоні, здатному скинути маріонеткові режими і звільнити регіон від західного впливу. З іншого боку, Ердоган хоче отримати частку в відновленні Гази, що дозволить деяким турецьким компаніям брати участь в цьому процесі. Також не слід упускати із виду плачевний економічний стан Єгипту і нужду режиму Сісі в будь-кому, хто допоможе йому протриматись на плаву. Можливо, торгівля між Єгиптом і Туреччиною в деякій мірі буде сприяти цьому. Існує також лівійське питання яке, безумовно, було на порядку денному зустрічі, оскільки в цьому питанні Америці необхідна співпраця обох режимів для забезпечення розширення свого впливу в Лівії і це не говорячи вже про питання Сомалі... Тобто уся зустріч була пов’язана з питаннями, по яким Америка хоче добитись результатів, у першу чергу це питання сектору Газа, який необхідний для досягнення стабільності в регіоні шляхом досягнення перемир’я, хоча б тимчасового, щоб місяць Рамадан пройшов спокійно, а потім далі працювати над реалізацією рішення про дві держави, яке є американським баченням рішення палестинського питання.
Роль, яку грає Ердоган — одна із найогидніших і найпідліших. Раніше ми говорили, що він більш підступний і шкідливий, аніж Сісі і становить більшу небезпеку для Ісламу і Умми через його лицемірство у відношенні Ісламу і спроби представити себе у якості носія стягу Ісламу, щоб обдурити ісламістів, які мислять поверхнево і захоплюються його солодким голосом при читанні Корану і декларованими гаслами на підтримку пригноблених, хоча насправді він підтримує їх ворогів і вбивць! Саме так він і вчинив з «Братами мусульманами» в Єгипті, незважаючи на свої гучні гасла і підняття символу «R4BIA», він фактично не вжив ніяких дій, щоб підтримати їх або хоча б стримати їх вбивць. Більше того, торгівля між Єгиптом і Туреччиною не припинялась протягом цілого десятиріччя, це абсолютно те ж саме, що він робить зараз з Газою, підтримуючи євреїв продовольством, одягом і сталлю так, що після бомбардування в Газі був знайдений уламок з написом «Зроблено в Туреччині»! Ердоган представляє собою поміркований і приручений «Іслам», який згоден з усім, що нав’язує Захід і працює на підтримання його інтересів, не виходячи за межі західної демократії, тобто це «Іслам», який схвалюється Заходом і ніяк не загрожує його інтересам. В дійсності, Ердоган є нащадком Мустафи Кемаля, який зруйнував Халіфат і слідує його шляху.
Ердоган є найбільш значущою і впливовою фігурою серед тих, хто відмовився від підтримки народу Гази і допомагав євреям проти них. Він був тим, на кого багато хто покладав надії і від кого чекали підтримки і допомоги. Від нього чекали відправки військ, яких було досить, щоб отримати перемогу, а не порожніх гасел, у той як євреїв він підтримує продовольством, і одягом і іншими речами! Це той же Ердоган, який зрадив Сирійську революцію, ослабив її, дозволив Америці купити і притягти на свою сторону лідерів повстанських угрупувань, здав Алеппо Росії і дозволив злочинному режиму знов ожити після того, як він позбавився усіх ознак життя.
Реальність і знакові події показують, що усі ці правителі, на чолі з найпідступнішим із них, Ердоганом, є інструментами в руках Заходу, працюючими в його інтересах, зміцнюючи його вплив і роблячи перешкоди на шляху усього, що може покласти край залежності наших країн від невірного Заходу.
Коли ж, нарешті, ці ісламісти усвідомлять і зрозуміють, що вони лише інструмент і служать Заходу, ворогу Умми?! Коли вони перестануть покладатись на них і не дозволять їм сидіти на наших шиях?! Адже Ердоган не зміг би вплинути на Сирійську революцію, якщо не наївність деяких ісламістів і не зміг би приборкати революціонерів в Єгипті, якщо б на нього не покладались ці наївні ісламісти, обмануті його солодкими словами, приховуючими отруту.
І, нарешті, ці правителі активні там, де Захід хоче їх активності. У цих правителів немає ані волі, ані цілі, окрім волі їх хазяїв. Вони відірвані від Умми і є причиною її лих, є щитом, який захищає її ворогів і перешкодою перед Уммою на шляху позбавлення від оков залежності.
Ці правителі прагнуть навіть оновити релігію Умми, бажаючи позбавити її практичної і політичної сторони, щоб вона відповідала західним інтересам і не становила загрози для них. Але їх очікування не виправдаються і їх зусилля будуть марні. В нашій Уммі є люди, які вдень і вночі прагнуть до того, щоб Умма звільнилась з-під західного впливу і відродилась під стягом Ісламу і його держави, яка викореніть кордони між країнами мусульман, звільнить землі, захистить ображених і поверне Уммі її провідну роль у світі, як це було раніше. І коли це трапиться, ми скажемо їм: ви зазнали невдачі, і ви програли, і ви не змогли завадити нам досягти обіцянки Аллаха і Його Посланця про повернення Ісламу і його держави Халіфату, заснованого за методом пророцтва, незважаючи на небажання супротивників.
Газета «Ар-Райя»
Махмуд аль-Лайсі, Єгипет
28.02.2024 р.
