В четвер, 28 лютого 2024 року, в бразильському місті Сан-Паулу завершились зустрічі міністрів іноземних справ і міністрів фінансів країн «Великої двадцятки». По підсумку саміту країни-учасниці не виступили зі спільною підсумковою заявою з причини глибоких розбіжностей між собою і різних думок відносно так званих «геополітичних» криз.
Бразилія, яка головувала на саміті G20 в поточному році, підкреслила, що рішення, які необхідно передати країнам з найбільшими економіками світу, не повинні включати вирішення суперечок, пов’язаних з війнами в Україні і Газі. Бразильський міністр фінансів Фернандо Аддад на прес-конференції заявив: «Нам не вдалось досягти згоди по підсумковій заяві для виходу із тупика, пов’язаного з поточними конфліктами» і додав, що «розбіжності в обговоренні регіональних конфліктів, які виникли між міністрами іноземних справ двадцятки, завадили переговорам по фінансовим питанням і підірвали зусилля по узгодженню спільної заяви».
G20, в яку входять найбільші економіки світу, була заснована в 1999 році і на той час представляла собою лише другорядний економічний форум, який отримує економічні і фінансові рекомендації від найбільших промислових країн сімки: США, Японії, Великобританії, Франції, Німеччини, Італії і Канади. З самого початку G20 була створена з метою допомогти країнам «Великої сімки» в організації економічних і фінансових відносин у світі, протидіяти інфляції і допомагати у виконанні боргових зобов’язань таких крупних країн, які не входять в «Велику сімку», як Індонезія, Мексика, Бразилія і Аргентина для запобігання в них крупних економічних потрясінь, які могли б призвести до економічних криз. Оскільки кризи в цих країнах у свою чергу можуть викликати глобальні економічні кризи, які завдають збиток світовій економіці, або, інакше кажучи, можуть завдати збиток інтересам «Великої сімки».
Для створення «Великої двадцятки» були вибрані дев’ятнадцять країн з найбільшими економіками плюс Європейський союз, що в сумі робить двадцять учасників. Вибір цих країн був здійснений із усіх регіонів і континентів. Із Західної Європи були вибрані Німеччина, Великобританія, Франція і Італія; із Східної Європи — Росія; із Північної Америки — Сполучені Штати, Канада і Мексика; із Південної Америки — Бразилія і Аргентина; із Східної Азії — Китай, Японія, Індонезія і Південна Корея; із Південної Азії — Індія; із Західної Азії — Саудівська Аравія і Туреччина; із Африки — тільки Південно-Африканська Республіка, а із Океанії — Австралія.
Сьогодні країни «Великої двадцятки» складають понад 80% світового ВВП, три чверті світової торгівлі і дві третин населення світу. На цьому саміті до «Великої двадцятки» повноправно приєднався Африканський союз, тепер їх число складає двадцять одну економіку світу.
Хочеться зазначити, що під час обговорень на саміті тема війни в Газі домінувала як на рівні міністрів фінансів, так і на рівні міністрів іноземних справ. Із учасників тільки США відмовились підтримати припинення вогню в Газі, у той час як решта наполягали на необхідності цього. Таким чином, США зіпсували атмосферу переговорів, і на зустрічах міністрів іноземних справ протягом усього саміту Америка піддавалась різкій критиці за свою позицію, що виставило США ізольованою державою.
Міністр іноземних справ Бразилії Мауро Виейра почав зустріч з засудження того, що він назвав «паралічем» у Раді Безпеки ООН через накладене вже третє вето Сполученими Штатами на рішення про негайне припинення вогню в Газі. Він вказав на те, що «подібна бездіяльність призводить до загибелі невинних людей».
На своїй зустрічі міністри іноземних країн виразили різні думки по геополітичним питанням, особливо по війні в Газі. Позиції американського міністра Ентоні Блінкена і російського міністра Сергія Лаврова розійшлись по питанням війни в Газі і в Україні. Австралія зайняла позицію, яка суперечить американській в питанні негайного припинення вогню в Газі, незважаючи на те, що вона є традиційним і близьким союзником Америки. Австралія закликала до негайному припиненню вогню, вставши на бік решти членів двадцятки і рішуче застерегла від подальших руйнувань, до яких може привести очікувана військова операція «Ізраїля» в місті Рафах, куди перемістились більше 1.4 мільйона палестинців. Австралійський представник Кети Галлахер заявила: «Ми іще раз говоримо «Ізраїлю»: не ідіть по цьому шляху, це буде невиправдано», тим самим Австралія явно виразила позицію, протилежну американській, хоча припускалось, що вона прийме позицію США.
Південно-Африканська Республіка у свою чергу звинуватила єврейське утворення в проведенні геноциду в Газі і заявила, що світові лідери «дозволили «Ізраїлю» піти від відповідальності». Наледі Пандор, міністр міжнародних відносин і співпраці Південної Африки виступила зі словами: «Ми підвели народ Палестини» і додала: «Якщо б ми були єдині, наприклад в підтримці принципів, викладених в Уставі ООН, то трагедія в Палестині не тривала більше трьох місяців».
Багато дипломатів, засуджуючи триваючу «ізраїльську» війну в Газі, посилались на ті ж міжнародні принципи, на які посилалась Америка, критикуючи Росію за її вторгнення в Україну. Вони звинуватили Сполучені Штати в наданні політичного і військового прикриття єврейському утворенню, щоб воно могло продовжувати війну, а також в постачанні його військовою технікою і снарядами на мільярди доларів.
Не знайшовши нікого, хто б підтримав її і вивів із ізоляції, Американська адміністрація на саміті здавалась такою, що втрачає контроль над подіями в Газі. Не беручи до уваги Аргентину, нещодавно обраний президент якої, Хавьер Мілі, відрізняється своєю рішучою підтримкою «Ізраїля».
Ці значні відмінності в позиціях країн-учасниць саміту і зробили їх нездатними надати спільну заяву за підсумками саміту. Спільна, суперечлива американському баченню, позиція більшості учасників саміту виглядала як м’який дипломатичний тиск на Америку з метою припинення війни в Газі, але вона не перейшла в конкретні дії. Спричинення впливу на американську політику з боку країн «Великої двадцятки» є чимось незвичним, тому що G20 — це група, яка виконує більше технічну роль, аніж політичну.
Друга політична розбіжність, яка виникла між країнами «Великої двадцятки» — це питання війни Росії з Україною, по якому країни вже стандартно мають відмінні погляди, причому Америка і Європа в цьому питанні виступають проти Росії, але ця розбіжність вже стала буденною і не викликала галасу, як питання війни в Газі, тому що війна між Росією і Україною триває вже більше двох років і не є чимось новим.
В фінансових і економічних питаннях, піднятих на саміті, позиції країн-учасниць були єдині і в них не було яких-небудь розбіжностей. Серед питань і проблем, запропонованих для обговорення президентом Бразилії Луісом Інасіо Лула да Сілвою у якості діючого голови «Великої двадцятки» були такі, як реформа глобального управління, боротьба зі зміненням клімату, боротьба з бідністю, які він порахував пріоритетними напрямками для «Великої двадцятки» на цей рік.
Газета «Ар-Райя»
Ахмад аль-Хітвані
06.03.2024 р.
