Голова державної інформаційної служби Єгипту Діаа Рашван заявив, що Єгипет «подав ноту в Міжнародний Суд щодо «ізраїльських» дій на палестинських територіях». Він сказав, що Єгипет «візьме участь в консультативному висновку, запрошеному Генеральною Асамблеєю ООН від Міжнародного Суду відносно дій «Ізраїля» на окупованих з 1967 року палестинських територіях».
Гора розверзлась і народила мишу! Нарешті, Єгипет вирушив з місця і подав ноту в Міжнародний суд, як нібито Міжнародний суд може видати зобов’язуюче рішення для євреїв! Якщо б рішення цього суду могли зобов’язати євреїв або стримати їх, єгипетський режим не подав би цей меморандум, тому що цей режим не просто підтримує єврейське утворення, але й є співучасником в його злочинах проти наших братів і сестер на Благословенній землі. Він блокує Газу стінами, кордонами і буферними зонами, не пропускаючи туди допомогу. Він зруйнував усі тунелі, які були для них життєво важливою артерією, через них в Газу надходили товари. Доступ в Газу можливий тільки через Єгипет і єврейське утворення. Якщо їх блокують своїх ж брати, то чого тоді можна чекати від євреїв?
Від того, хто будує стіну і кордон між єгиптянами та їх братами на Благословенній землі, неможна чекати нічого хорошого, адже він служить стражем єврейського утворення — ворога Умми. Раніше один із керівників єгипетської армії заявляв, що їх задача полягає в забезпеченні безпеці єврейського утворення. Так, саме вони є тими, хто стоїть на шляху Умми, заважаючи викоріненню цього утворення.
Вжитий зараз Єгиптом крок по передачі цього меморандуму може бути по двом причинам:
1. Америка дала на це добро з метою спричинення тиску на єврейське утворення, щоб воно погодилось з проектом «двох держав» і припиненням війни або уклало б хоча б тимчасове перемир’я перед Рамаданом. Але, як ми не раз вже говорили про це, єгипетський режим не приймає рішень і не діє самостійно, його воля залежить від рішення його хазяїна — Америки, яка побоюється початку Рамадана і гніву мусульманських народів, який може викликати війна. А це, у свою чергу, може привести до скиненню васальних режимів і на їх місце встануть ті, кого Америка не зможе купити або вплинути на них.
2. Цей меморандум — нічого не вартий папірець, яким режими обманюють свої народи. Так вони внушають їм, що виконують свій обов’язок згідно міжнародному праву, яке євреї ніколи не поважали і не будуть дотримуватись. До нього вдаються тільки слабкі, і воно у будь-якому випадку не відновлює справедливість, оскільки міжнародне право і усі міжнародні заклади є інструментом в руках невірного Заходу для покарання поневолених народів у випадку, якщо ті вийдуть за межі дозволеного. До того ж, рішення цього суду носять рекомендаційний характер і не є зобов’язуючими.
Єгипетський режим, знаючи, що від нього немає ніякої користі, цією дією намагається приборкати гнів єгиптян — як народу, так і армії, особливо офіцерів в армії Єгипту, розгніваних злочинами іудеїв. Можливо, цим він хоче сказати їм, що виконує свій обов’язок згідно міжнародному праву, що є брехнею і обманом. Якщо б режим був щирим в своїх прагненнях, то прибрав би кордони з Благословенною землею і підняв армію Єгипту на підтримку їм. Усе, що менше цього, є порожньою грою, яка не має ніякої цінності і ніяк не впливає на євреїв, які ігнорують ці заклади та їх рішення, розуміючи, що сіоністське утворення є західним колоніальним проектом і ключовою базою в регіоні.
Захід на чолі з Америкою буде підтримувати єврейське утворення і не залишить його, запобігаючи виданню рішень з боку ООН проти нього. Навіть якщо б рішення суду і були обов’язковими, американське і західне вето в «Раді Безпеки» заблокувало б його, захищаючи свій колоніальний проект. А те, що дії євреїв суперечать і провалюють американський план по врегулюванню і рішенню палестинського питання, то це тому, що євреї усвідомлюють важливість своєї присутності в регіоні для Заходу. Тому вони роблять усе, що їм заманеться, розуміючи, що врешті решт Захід їх не кине, що б вони не коїли. Кров, яка проливається в Палестині — це кров мусульман, яка в очах Заходу не має ніякої цінності. Те, чого Захід зараз боїться — це сплеск почуттів Умми з наближенням Рамадану, що може призвести до вибуху, який Захід не зможе контролювати.
Звернення до цих міжнародних колоніальних організацій і закладів, а також визнання їх рішень є косвенним визнанням цього потворного утворення і того, що воно має право на існування як держава на палестинській землі. Це обмежує армію, примушує її обертатись у межах політики міжнародної спільноти, яка створила і підтримує це утворення досі. Іще більш небезпечним є те, що ці міжнародні заклади сприяють інтеграції іудейського утворення і його закріпленню в регіоні, подаючи це як реальність, яку необхідно прийняти і будувати з ним взаємовідносини.
Такий стан справ відкидається усіма мусульманськими народами, які ніколи не погодяться з нормалізацією відносин з окупаційним утворенням, незалежно від того, скільки зрадницьких правителів укладуть з ним мир. Таким чином, палестинське питання залишається питанням усієї Умми і знаходиться в центрі її уваги, відрізняючи свого ворога від друга по позиціям в цьому питанні.
Палестина не буде звільнена і нашому народу на Благословенній землі не буде надана допомога за допомогою цих організацій, які були початково створені Заходом для того, щоб перешкоджати звільненню Умми від західного впливу. Якщо б справа обстояла інакше, тоді б Захід чекав і покладався на рішення цих судів і організацій, не піднімаючи свої армії без дозволу цих організацій. Проте західні держави ігнорують усі рішення, які перешкоджають їм, навіть якщо їх війни засновані на хибних і надуманих звинуваченнях, як справа обстояла з Іраком і Афганістаном. Захід так вчинить в будь-якому місці, якщо порахує за необхідне для своєї національної безпеки, не очікуючи рішень цих організацій. Палестинське питання є питанням Умми і ключовою проблемою для неї, і як би сильно народ Палестини не чинив опір і не боровся, і хто б не звертався до міжнародних організацій, які винесуть рішення, що несуть шкоду Заходу або підривають його інтереси і вплив в наших країнах, без мобілізації армій наш народ на Благословенній землі не зможе перемогти. Усі рішення цих міжнародних закладів обов’язкові тільки для залежних васальних держав, як ті режими, які управляють нашими країнами.
Ціллю єгипетського режиму у цьому меморандумі не є ізоляція єврейського утворення, як стверджують про це медійні представники і офіційні особи. Єгипетський режим і арабські правителі будуть першими, хто порушить цю ізоляцію, надаючи єврейській державі усі засоби, необхідні для життя. Живим прикладом цьому служить сухопутний міст, який простягнувся від Бахрейну через ОАЕ, країну Двох Святинь, Йорданію до єврейському утворенню, доставляючи припаси і підтримку. Іншим прикладом цьому служать кораблі, які вирушають із Думьята, що знаходиться на півночі Єгипту до окупаційному утворенню, курсуючи туди і назад, завантажені товарами і припасами, не говорячи вже про газову угоду, яка вважається економічною підтримкою євреїв з боку єгипетського режиму, витрачаючи багатства Єгипту, збираючи при цьому податки зі свого народу і заявляючи про бідність. А що говорити про волаючу брехню єгипетського режиму, який усіма силами захищає мирну угоду, укладену з потворним утворенням, підтверджуючи його подальше існування і повагу до нього, а співпраця у сфері безпеки з цим утворенням не припиняється досі.
Істинна ціль режиму в цьому меморандумі полягає в тому, щоб виправдати себе перед армією і народом, створюючи ілюзію через підконтрольні йому ЗМІ про те, що це ніщо інше, як впливова і болюча дія проти єврейського утворення. Цим режим бажає запобігти будь-якому народному повстанню, яке може спровокувати заколот всередині обуреної армії, що неодмінно приведе до ситуації, яка загрожує інтересам Заходу і звільнить Єгипет від залежності, після чого під загрозою опиниться існування єврейського утворення. Таким чином, насправді цей меморандум є проявом турботи про єврейське утворення і захистом його інтересів.
Реальні дії, які повинні бути вжиті — це, перш за усе, мобілізація армій для усунення шкідливих правителів та їх режимів, які заважають звільненню Палестини і наданню допомоги її народу. Вони заважають встановленню Ісламської держави, Халіфату за методом пророцтва, який буде запроваджувати Ісламі поширювати його по усьому світу шляхом заклику і джихаду на благо людства. З першого дня він об’явить про об’єднання усіх мусульманських земель та їх армій, об’явить всезагальну мобілізацію і негайно направить ці армії на звільнення наших святинь, на допомогу нашому народу на Благословенній землі. І за декілька годин звільнять і Палестину і її святині, а Захід буде вимушений відмовитись від цього утворення, усвідомлюючи, що не зможе протистояти Уммі, її державі та її потужній армії. Це єдиний шлях і іншого шляху немає.
وَالَّذِينَ آمَنُوا وَهَاجَرُوا وَجَاهَدُوا فِي سَبِيلِ اللهِ وَالَّذِينَ آوَوْا وَنَصَرُوا أُولَئِكَ هُمُ الْمُؤْمِنُونَ حَقاً لَهُمْ مَغْفِرَةٌ وَرِزْقٌ كَرِيمٌ
«Ті, які увірували, здійснили переселення і бились на шляху Аллаха, а також ті, які дали притулок і надали їм допомогу, є істинно віруючими. Їм уготовані прощення і щедрий прожиток» (8:74).
Газета «Ар-Райя»
Саід Фадль
член інформаційного офісу «Хізб ут-Тахрір», Єгипет
28.02.2024 р.
