22 березня 2024 року в московському торговому центрі трапилась атака, внаслідок якої згинуло біля 143 людей і 180 отримали поранення. Президент Росії Володимир Путін звинуватив в цьому «ісламістів». Проте він також заявив, що «атака пов’язана з агресією київського режиму проти Росії», згадавши, що після завершення атаки терористи скерувались у бік України з метою перетину кордону, де були заарештовані четверо підозрюваних у здійсненні нападу.
У свою чергу, Україна заперечує свою причетність до пригоди. Сполучені Штати відкинули звинувачення на адресу України, заявивши, що попереджали Москву про можливу терористичну атаку і підкреслили, що ІДІЛ взяв на себе відповідальність за цей напад.
Представник МЗС Росії Марія Захарова заявила: «Сполучені Штати використовують міф про ІДІЛ для прикриття дій Києва, згадавши про підтримку Америкою бойовиків, які воювали проти Радянського Союзу в 1980-х». Голова ФСБ Олександр Бортников звинуватив західні і українські спецслужби в наданні допомоги безпосереднім виконавцям атаки.
При детальному розгляді інциденту, виходячи із доступної інформації, зрозуміло, що місце пригоди було оснащено камерами спостереження як ззовні, так і всередині, оточено поліцейськими і обладнано контрольно-пропускними пунктами з ретельним оглядом відвідувачів. Тривалість атаки склала приблизно 21 хвилину, протягом якої сили безпеки не вжили ніяких дій, а зловмисники без перешкод покинули місце пригоди на наявному у їх розпорядженні автомобілі у напрямку кордону з Україною.
Усе це викликає підозри в тому, що операція була спланована заздалегідь. Одразу після інциденту на інформаційному ресурсі організації ІДІЛ з’явились світлини з місця подій. Хто був відправником цих світлин? А також швидке визнання ІДІЛом відповідальності, що зазвичай не притаманно для таких операцій! Були опубліковані світлини виконавців зі слов’янською зовнішністю, що не відповідає тому, що затримані були із Таджикистану! Говорилось, що кожному із них була обіцяна винагорода у розмірі, еквівалентному 5000 доларів США, що свідчить про те, що вони найманці, а не члени терористичного угрупування!
Примітно і те, що часті відвідувачі цього місця відносяться до аристократії, яка виступає проти політики Путіна і війни.
Пропонуємо поглянути на ситуацію з різних сторін і врахувати низку наступних аспектів. Багато людей, особливо серед багатих і маючих західні погляди, виступають проти війни та її продовження, а також враховуючи, що цей інцидент послідував за вбивством у в’язниці опозиціонера Навального, родичам якого не дозволили проведення публічного поховання, щоб приховати його підтримку і невдоволення народу політикою Путіна, то стає очевидним, що атака більше служить інтересам Путіна, аніж будь-якій іншій стороні, яка могла б використати теракт для демонстрації того, що Москва небезпечна і що Путін зазнає невдачі в своїй війні, тим самим підбурюючи народ проти нього.
Путін і його оточення прагнуть залякати народ ризиками, які виходять від України і Заходу, підкреслюючи загрозу з їх боку для внутрішньої безпеки Росії. Так вони підігрівають атмосферу гніву, щоб народ підтримав продовження військових дій, роблячи при цьому діяння, які викликають засудження і обурення проти України і Заходу, особливо США. Враховуючи, що напад був скерований на опозиційні прошарки суспільства, то можна припустити, що, з одного боку, Путін позбавляється від неугодних, а з іншого сприяє виникненню невдоволення серед населення у відношенні України, збуджуючи бажання битись проти неї, чого їм у цій війні сильно бракує, оскільки росіяни, як правило, безуспішній у війні на чужій території, але готові до жертв, якщо трапляється агресія проти їх країни. Тому Путін проголосив окуповані території на сході України і Крим російськими, щоб мотивувати росіян захищати те, що вважається їх землею. Коли був об’явлений заклик до мобілізації, багато хто ухилився від неї. Росія не публікує дані про число своїх втрат у війні з Україною, оскільки зростає обурення серед російських дружині і матерів щодо продовження війни, в якій вони не бачить сенсу і звідки їх сини повертаються у трунах.
В той же час Путін, звинувативши мусульман, прагне дискредитувати Іслам і відштовхнути від нього людей, які обертаються до цієї віри. Йому легко приписати вину ІДІЛ, який вже пов’язують з численними вбивствами в різних країнах через політичні причини.
Путін не відвідав місця трагедії і не зустрівся з родичами жертв. Коли його представника Пєскова спитали про це, він відповів : «Президент не прибув не місце пригоди, щоб не заважати роботі рятувальних служб»! Це виглядає як спроба уникнути зустрічі, яка могла б виявити народне обурення проти Путіна, враховуючи, що в перший день він не висловився про те, що трапилось, що створило враження жалкування, хвилювання чи емоційного відгуку на те, що трапилось. В таких ситуаціях голови держав зазвичай проявляють свою реакцію, показують свою залученість і співчуття народу, негайно направляючись на місце трагедії чи відправляючи туди своїх представників і одразу зустрічаються з родинами загиблих, виражаючи свою підтримку. Проте 27 березня 2024 року, через тиждень після події, Путін вирушив до Твері, на північний захід від Москви, з метою відвідування історичного музею і зустрічі із представниками культури, а 28 березня 2024 року брав участь в заході, присвяченому сфері туризму, при цьому не плануючи відвідати місце пригоди і проведення зустріч із родичами жертв.
Атака трапилась через тиждень після того, як Путін був обраний на п’ятий строк з позамежним результатом в 87,29 %, що викликало громадське невдоволення, сумніви і звинувачення в маніпуляціях на виборах, навіть після усіх гонінь на незадоволених і опозицію.
Важливо зазначити, що Путін — колишній співробітник розвідки, він вже влаштовував подібні атаки, починаючи з 1999 року, звинувачуючи в них чеченців, щоб виправдати своє вторгнення на їх територію, руйнування Грозного і анулювання угод, які надають чеченцям право на самовизначення.
Путін і аналогічні до нього політичні діячі у першу чергу прагнуть до збереженню влади і здійсненню своїх політичних стратегій, не допускаючи критику, контроль чи пропозицію нових ідей. Вони придушують будь-яку конкуренцію і вживають усе можливе для цього, внаслідок чого в їх країнах не з’являються політики і мислителі-новатори. Путін бачить себе як єдиного самодостатнього політика для своєї країни і не усвідомлює наслідків такої ситуації для держави. Путін знайшов способи обійти конституцію, вніс зміни, щоб гарантувати своє перебування при владі до 2036 року.
В такому стані Росія не може розраховувати на перемогу, а швидше вона стоїть перед лицем внутрішніх проблем і розколом суспільства. Ми не бажаємо перемоги Заходу, оскільки він становить не менше зло, ми лише прагнемо до перемоги Ісламу, щоб він поширився по усій Росії, повернувши її до ісламських витоків, і щоб країною управляв Іслам, гарантуючий людям благополуччя в обох світах.
Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
03.04.2024 р.
