Як відомо, Кіпр був завойований у часи праведного халіфа Усмана ібн Аффана (нехай буде задоволений ним Аллах), і таким чином став ісламською землею.
Згодом його захопили хрестоносці, потім мусульмани звільнили його і Кіпр увійшов під правління Османів, після чого мусульмани-турки почали селитись там. В 1876 році Великобританія, обдуривши Османську державу, орендувала тимчасову військову базу на острові під приводом можливого російського вторгнення, строк оренди якого мав спливти зі зникненням російської загрози. Проте, з початком Першої світової війни в 1914 році Великобританія об’явила про анексію острову.
В Лозаннській угоді, яка вступила в силу в 1924 році, Мустафа Кемаль визнав права Великобританії на острів. Великобританія почала управляти островом, призначивши англійського губернатора в 1925 році. Був введений закон, який вимагає від тих, хто хотів залишитись на Кіпрі, прийняти британське підданство і відмовитись від будь-якого іншого. В результаті цього багато мусульман покинули острів, і на їх місце прийшли грецькі православні християни, ставши більшістю населення на острові.
Проте після того, як Америка вийшла із самоізоляції після Другої світової війни і почала входити до старого світу, конкуруючи з європейськими колонізаторами, вона з 1955 року почала підбурювати греків-кіпріотів проти англійців, щоб приєднати острів до Греції і таким чином витіснити Британію, зайнявши її місце. Великобританія обдурила повсталих греків, об’явивши про незалежність Кіпру в 1960 році і призначила грецького митрополита Макаріоса президентом Республіки Кіпр.
Згодом Америка розробила плани по витісненню Великобританії з острову, щоб зайняти її місце. До цих планів входило розділення острову між Туреччиною і Грецією, або розділивши його на дві держави — грецьку і турецьку, або створивши федеративну державу.
Америка організувала військовий переворот на острові в 1974 році, в результаті якого був скинутий Макаріос. Тоді Великобританія підштовхнула уряд Туреччини, на чолі якого стояв її ставленик Еджевіт, до військових дій. Турецька армія почала операцію 20 липня 1974 року і змогла зайняти біля третини острову, зірвавши плани Америки по витісненню англійців і перетворенню їх баз в натовські, щоб взяти контроль над ними.
Що закріпити розділення острову і не дати Америці здійснити свої плани, англійці доручили своєму ставленику Денкташу об’явити про створення Турецької Республіки Північного Кіпру в 1983 році.
В 2003 році Ердоган змістив ставленика англійців Денкташа на виборах в Кіпрі і поставив на його місце ставленика американців Мехмета Алі Талята, призначивши його президентом Турецької Республіки Північного Кіпру. Ердоган наполягав на тому, щоб турки-кіпріоти прийняли план Аннана в 2004 році, який був американським планом по створенню федерації між двома частинами Кіпру і вступу Кіпру до Європейського Союзу. Кіпр приєднався до ЄС 2004 році, але без турецької частини, оскільки Великобританія зірвала план за допомогою греків, які виступили проти об’єднання на референдумі.
В подальші роки переговори продовжувались без досягнення якого-небудь рішення, поки в 2017 році в Швейцарії не пройшли переговори між сторонами, зацікавленими в кіпрському питанні. Америка була серйозно налаштована на досягнення рішення шляхом створення федерації між двома частинами Кіпру і позбавлення Великобританії прав над її двома базами на острові. Проте Великобританія зуміла зірвати ці переговори.
Досі Америка не змогла реалізувати свій план по встановленню свого впливу на півдні Кіпру і контролю над британськими базами. Проте Америка добилась того, що зміцнила свій вплив на півночі Кіпру за допомогою Ердогана, де на посту президента північної частини острову знаходяться її ставленики. Протягом останніх двох років Ердоган просуває наступний американський план — план розділення Кіпру на дві держави: турецьку і грецьку. Інакше кажучи, він добивається визнання Турецької Республіки Північного Кіпру на міжнародному рівні поряд з Республікою Кіпр. Це робиться для того, щоб спричинити тиск на греків і налякати їх ймовірністю постійного розділення острову, якщо вони не погодяться на федеративну державу. У зв’язку з цим Ердоган в п’яту річницю турецької операції, 20 липня 2024 року, відвідав Північний Кіпр і закликав до того, щоб "турецька кіпрська сторона сиділа за столом переговорів на рівних з грецькою кіпрською стороною для досягнення довгострокового миру". Одночасно з цим турецький парламент прийняв рішення про створення "двох держав на острові" і назвав його "єдиним способом забезпечити стабільність і довгостроковий мир в регіоні".
Європейський Союз поставив перед Туреччиною низку умов для вступу до ЄС, одна із них – це врегулювання кіпрського питання шляхом об’єднання острову під єдиним управлінням. ЄС вважає, що "Кіпр з його двома частинами є європейською проблемою, оскільки він є членом ЄС і повинен бути вирішений шляхом створення двобічного і двообщинного союзу, але під єдиною суверенною владою", як про це висловилась голова Європейського парламенту Роберта Мецола 17 липня 2024 року.
Проте проблема пов’язана з Великобританією та її впливом на острові, вона перешкоджає будь-якому рішенню, що зберегти свої бази там. Тому об’єднання острову так, як цього хочуть ті чи інші сторони, не буде легким, якщо не буде ослаблений британський вплив на острові.
Істина полягає в тому, що увесь Кіпр є ісламською землею і має бути приєднаний до мусульманських країн, у першу чергу до Туреччини, з причини її близькості, і тому, що населення північного Кіпру складається із мусульман-турок, а також тому, що там знаходиться біля 30 тисяч турецьких солдатів. Греки, які стали більшістю завдяки британській хитрості, є чужинцями, оскільки турки, які відмовились від британського підданства, вимушені були покинути острів. Мусульмани-турки з самого початку складали більшість і увесь острів слід вважати їх землею, який повинен бути включений до складу Туреччини і об’єднаний з рештою ісламських країн в єдину державу, управляєму за законами Ісламу.
Слід зазначити, що від Ердогана не варто очікувати того, що він розпочне працювати в цьому напрямку, оскільки він реалізовує американську політику на Кіпрі, підтримуючи турецьку присутність в північній частині острову виходячи із націоналістичних поглядів. І на шляху скасування впливу англійців на острові на користь Америки його не хвилює те, що турки будуть управлятись греками в межах федерації. Ну і тому, що в північній частині Кіпру, як і в самій Туреччині, встановлена світська система невір’я. Тому мусульманам, відданим своїй справі в Туреччині, необхідно працювати над зміненням світської системи і встановленням Ісламської системи, щоб Туреччина стала опорною точкою для праведного Халіфату за методом пророцтва, який об’єднає усі мусульманські землі, включаючи Кіпр.
Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
31.07.2024р.
