Основні принципи політики США у відношенні Європи зводяться до того, щоб тримати її під своїм впливом і не допускати конкуренції з собою. Проте від зміни президентів в США залежить і зміна підходів.
Демократи, як правило, використовують дипломатичні методи, залаштунковий тиск і приховане створення проблем. Так, при Байдені вони спровокували кризу в Україні, підштовхнули Росію до нападу і розпалювання війни. Це занурило Європу до конфлікту і призвело до розриву відносин з Росією, примусивши ЄС іще більше залежати від США, шукаючи у них підтримки.
Республіканці є схильними до публічного засудження і накладання санкцій, що притаманно для їх політики, як це було під час першого строку президентства Трампа. Європейці побоювались його повернення, оскільки гаслом «Америка перш за усе» він підкреслював перевагу американських інтересів над інтересами союзників, відкрито демонструючи істинну суть американської стратегії. У зв’язку з цим його перемога викликала тривогу, і це питання стало основним на саміті Європейської політичної спільноти, яка пройшла в Угорщині 7 листопада 2024 року. Наступного дня, 8 листопада, лідери ЄС провели іще один саміт для поглибленого обговорення цієї теми.
Примітно, що порядок денний саміту Європейської політичної спільноти включав питання безпеки Європи, війну між Росією і Україною, ескалацію на Близькому Сході, проблему нелегальної міграції, а також планування масштабних економічних реформ, скерованих на зміцнення економіки Європи для підвищення її конкурентоздатності по відношенню до США і Китаю. Проте обговорення політики Америки під керівництвом Трампа затьмарило решту тем.
Цей саміт, який об’єднує 40 країн, включаючи держави Європейського союзу, Великобританію, Туреччину, Україну і країни Балканського регіону, був заснований після російського вторгнення до України.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, країна якого зараз головує в Європейському союзі, заявивши: «Ситуація, в якій опинилась Європа, є складною, заплутаною і небезпечною». При цьому він назвав Трампа своїм «другом» і похвалив його за «чудову перемогу на президентських виборах». Президент Франції Емануель Макрон зазначив: «Європейці не можуть безкінечно доручати свою безпеку американцям», проте він сам не в змозі взяти на себе роль лідера. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен заявила: «Ми довели, що Європа здатна взяти свою долю до власних рук, коли вона є єдиною». Проте очевидна відсутність єдності ставить під загрозу майбутнє ЄС.
Очікується, що Трамп підсилить протекціоністську політику. Він вже пообіцяв підвищити митні збори на 10–20%, а також усунути торговий дисбаланс, вигідний для Європи. Трамп охарактеризував Європейський союз як «маленький Китай», звинувачуючи його у використанні Америки шляхом накопичення надлишкового торгового балансу на свою користь.
США наполягають на збільшенні європейських витрат на НАТО, вимагаючи, щоб країни-члени виділяли на оборону 2% від свого ВВП, що було ініційовано іще адміністрацією Обами. У перший строк Трамп відкрито підсилив тиск на союзників, на відміну від прихованих методів демократів. З поверненням демократів їх адміністрація розпалила війну в Україні, щоб ослабити Європу, ускладнити її спроби набути незалежності, не дати їй наростити силу і зруйнувати зв’язки з Росією, яка забезпечувала Європу доступними ресурсами і ринком збуту європейських товарів. В ітозі це привело до того, що 19 із 27 країн ЄС погодились з американськими вимогами.
Припускається, що Трамп підсилить тиск на Європу, переклавши на неї частину витрат на війну в Україні і вимусивши підтримувати його політику проти Китаю. Якщо Європа відмовиться, її економічні інтереси у відносинах з США опиняться під загрозою. Більше того, Трамп може навмисно провокувати європейських лідерів, публічно глузуючи над ними, що буде підривати їх авторитет в очах як своїх народів, так і світової спільноти. Цим він прагне зміцнити домінування США, показуючи Америку єдиним світовим лідером.
Його політика включає ігнорування міжнародних угод, таких як Паризька угода по клімату, яка має для Європи ключове значення. Він віддає перевагу діяти самостійно, вимушуючи решту слідувати за США.
Такій підхід надихає європейських націоналістів, які розглядають Трампа як приклад для наслідування у справі зміцнення національного суверенітету і можливого входу із ЄС. Це ж відповідає цілям США, про що Трамп демонстративно заявляв іще під час свого першого строку.
Європейські країни стикаються з внутрішніми розбіжностями, і багато хто із них прагнуть укладати двобічні угоди з США. Основна проблема Європи полягає в наступних її недоліках:
Перший недолік: Європа занадто довго починаючи з Другої світової війни, залежала від американської допомоги. Це привело до того, що європейці звикли до життя в комфорті і безпеці, не бажаючи війн. В результаті вона не може виховати політиків, здатних мислити за межами цих рамок. Ті небагато хто, які намагаються вийти за межі цих рамок, стикаються з опором і реальністю залежності.
Другий недолік: націоналізм, який Європа не може подолати. Кожна країна дбає тільки про свої інтереси, не бажаючи підкорятись єдиному політичному керівництву і розчинятись в єдиному політичному союзі. Це стало однією із головних причин виходу Великобританії із ЄС. Окрім того, в більшості європейських країн продовжують лунати націоналістичні заклики до подібних дій.
Третій недолік: Європа не усвідомила, що її давно обігнали інші країни. Вона жила в ілюзії про свою колишню велич, вважаючи себе батьківщиною промислової революції, науки, мистецтва і політики. Між тим США і Китай значно її випередили. Тепер, щоб догнати їх і розвинути технології майбутнього, Європі вимагається біля 750 мільярдів доларів додаткових щорічних інвестицій, що є вкрай складною справою.
Четвертий недолік: вплив США, які глибоко проникли до різних європейських кіл, як до державних, так і до недержавних закладів, партій і організацій. США нав’язують свій вплив, контролюють і стримують тих, хто намагається діяти проти них, використовуючи приховані методи і внутрішні важелі тиску. Так, США сприяли ослабленню позицій Де Голля у Франції, примусили Ширака відмовитись від протистояння їм. В Німеччині США добились уходу Віллі Брандта, а також виступали проти Шредера і Меркель. Сучасна німецька правляча коаліція вважається однією із найслабкіших, оскільки вона складається із різношерстих сил, де партія Зелених і Свобідна демократична партія прагне догодити США, а Соціал-демократична партія прагне взаємодіяти з Америкою на рівних. В результаті це привело до того, що Німеччина перестала, як раніше, працювати з Францією над створенням незалежної сильної Європи.
Тому спроби Європи звільнитись від американського домінування досі не увінчалась успіхом. В нинішніх умовах, особливо враховуючи положення європейських політиків, партій і суспільств, добитись цього в найближчий час уявляється вкрай ускладненим. Будь-яка ініціатива, скерована на зміну існуючого порядку, негайно придушується і нейтралізується.
Заступник голови однієї із націоналістичних німецьких партій зазначив: «Ми не зможемо звільнитись від американського впливу, поки ви не відновите Халіфат в своїх країнах». А один із сучасних німецьких сходознавців сказав: «Коли мусульмани розбили римлян в биті при Ярмуку, європейські народи повстали проти Римської імперії і скинули її. В своєму звільненні ми зобов’язані вам. Дякуємо вам».
Так підніміть же свої погляди, о мусульмани, зміцніть свою рішучість і прагнення. Не дозволяйте вашим нинішнім стражданням і проблемам, породженим існуючими режимами, зломити вас. Ці режими треба скинути, щоб відновити джерело вашої колишньої слави і величі — Халіфат. Багато хто чекають від вас дій в скиненні крупних держав, домінуючих над ними. Народи світу, пригноблені цими державами, чекають на ваш підйом, щоб звільнитись і бути врятованими від цих зарозумілих сил.
Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
7.11.2024
