З миті приходу до влади адміністрації Обами США шість раз вводили санкції проти ракетної програми Пакистану, стверджуючи, що прогрес Ісламабаду в цьому створює загрозу американській безпеці. Проте подібні заяви здаються оманливими і приховують інший підтекст. При ретельному аналізі стає ясно, що це частина більш широкої стратегії, скерованої на стримування Китаю і зміцнення позиції Індії як регіональної противаги. Спільні розробки Пакистану і Китаю в області ракетних технологій порушують баланс сил в Південній Азії, через що вони займають важливу роль в стратегічних розрахунках Вашингтону.
В центрі американської політики в Південній Азії лежить протидія зростаючому впливу Китаю. Індія, яка володіє економічним і військовим потенціалом, розглядається як природна противага Пекіну. Підсилення ролі Індії через пряму підтримку і косвенні заходи, такі як обмеження стратегічних можливостей Пакистану, стало наріжним каменем американських зусиль в регіоні. Ослаблюючи Пакистан, Америка ефективно зміцнює позиції Індії, дозволяючи Нью-Делі зосередитись на протидії росту Китаю.
Основною причиною введення цих санкцій є прогрес Пакистану у розробці гіперзвукових ракет, які набули особливого значення в 2022 році, коли Індія нібито помилково запустила гіперзвукову ракету «БраМос» у бік Пакистану, і Ісламабаду не вдалось її перехопити. Таким чином, прагнення Пакистану досягти значних успіхів у розробці гіперзвукових ракет представляє собою прямий виклик індійським системам оборони. Гіперзвукові ракети, здатні розвивати швидкість, яка перевищує швидкість звуку у декілька разів, у ході польоту маневрувати і ухилятись від сучасних індійських систем ППО, можуть порушити регіональний баланс сил. Стримування технологічного розвитку в ракетній галузі Пакистану гарантує збереження Індією своєї військової переваги, що грає ключову у підтриманні її ядерної переваги.
Санкції також зачіпають зростаючу мілітаризацію космосу, де Індія інвестувала значну суму до своєї космічної програми, розробивши стратегічні технології спостереження і зв’язку. У той час як зусилля Пакистану в цій області залишаються обмеженими через нестачу ресурсів і міжнародні обмеження. Перешкоджаючи розвитку пакистанських ракетних технологій, США гарантують, що Ісламабад не зможе конкурувати з Індією в області космічного озброєння. Цей технологічний розрив зміцнює позицію Індії як домінуючої сили в регіоні, що відповідає американським інтересам в протистоянні з Китаєм.
Санкції також мають на меті зменшити стратегічну загрозу, яку Пакистан становить для Індії. Історично Пакистан відволікав увагу і ресурси Індії від більш широких регіональних викликів. Війна на Каргільських висотах в 1999 році продемонструвала потенціал Пакистану у протистоянні своєму потужному сусіду. Ослаблюючи Пакистан у військовому, технологічному і економічному плані, в тому числі через МВФ, США прагнуть надати Індії можливість зосередитись на зростаючій загрозі з боку Пекіну, перетворюючи Індію на ключового гравця в своїй стратегії стримування Китаю.
Важливим елементом санкцій є їх вплив на китайські компанії, які співпрацюють з Пакистаном. Китай, будучи головним партнером в області розробки ракет і оборони для Пакистану, стикається з американськими санкціями, скерованими проти компаній, втягнутих до цієї співпраці. Ці дії США завдають удару як по розвитку Пакистану, так і по регіональному впливу Китаю. Таким чином, Вашингтон не тільки посилає інших країнам сигнал про ризики тісної співпраці з Китаєм, але і ослаблює глобальний вплив Пекіну.
Всупереч офіційній позиції США, ці санкції переслідують ціль не захисту їх національної безпеки, а встановлення нового балансу сил у Південній Азії. Обмеження стратегічного потенціалу Пакистану дозволяє Америці забезпечити лідерство Індії, зміцнивши її як ключового гравця у справі протистояння Китаю. Така стратегія відображає довгострокову ціль Вашингтону в Індо-Тихоокеанському регіоні, де Індія, підсилена підтримкою «QUAD», стає форпостом проти зростаючих амбіцій Китаю, який прагне витіснити США із західної частини Тихого океану.
Таким чином, пакистанське керівництво стикнулось з дилемою, подібно до тієї, з якою стикнувся Тіпу Султан, який винайшов ракетні технології, щоб покласти край британській окупації Індії і з честю загинув за цю справу. Чи підкориться пакистанське керівництво вимогам Америки або ж воно застосує нові ракетні технології, що покласти край американському домінуванню у Південній Азії і звільнити свій народ від залежності? Це навряд чи можливо при нинішньому політичному і військовому керівництві Пакистану, повністю залежному від Америки і нездатному їй протистояти або відхилитись від її політики.
Звільнення від західного і американського панування вимагає щирого керівництва, народженого від синів цієї великої Умми. Таке керівництво, з волі Аллаха, незабаром з’явиться у межах Праведного Халіфату, заснованого на методі пророцтва, який буде створений в Пакистані, або об’єднається з Пакистаном, якщо буде заснований в іншій мусульманській країні. Тоді ракети, ядерні і військові можливості будуть використані для руйнування ланцюгів, накладених зрадницькими лідерами, повернення Південної Азії до лона Ісламу і завершення місії, початої полководцем Кутайбою ібн Муслімом аль-Бахілі. Тоді Халіфат досягне кордонів Китаю, а його кораблі причалять до його східного узбережжя, і якщо звільнення від Америки не відбудеться за угодою з Китаєм, то відбудеться завдяки завоюванням, підкріпленим божественною допомогою:
وَيَقُولُونَ مَتَى هُوَ قُلْ عَسَى أَنْ يَكُونَ قَرِيباً
«і скажуть: «Коли же це трапиться?». Скажи: «Можливо, це трапиться дуже скоро!» (17:51).
Газета «Ар-Рая»
Абдуль Маджид Бхатті, Пакистан
01.01.2025
