Сирія рухається по шляху світської національної держави

Я виражаю глибоку вдячність за проявлену зацікавленість у зміцненні і розвитку наших відносин в усіх сферах. Молю Аллаха, щоб Він дарував Об’єднаним Арабським Еміратам, як керівництву, так і народу, безпеку, стабільність і успіх, а також подальше процвітання і розвиток» (X, 14 квітня 2025 р.).

Коментар:

На превеликий жаль, у Сирії як в державі і як в режимі майже нічого не змінилось!

Держава по своїй суті як в основі, так і в цілях як і раніше залишилась національною світською державою, підкореною міжнародному порядку, і є частиною регіональної системи.

Пітьма, полита кров’ю сотень тисяч і вигнанням мільйонів, накладається одна на другу… Воістину, ми належимо Аллаху і до Нього наше повернення.

На жаль, це стара-нова трагедія. Не встигла Умма усвідомити усю ганьбу і поразку «ердоганівської моделі», як перед нею знов виникає та ж сама модель, але вже у новій, арабській постаті! І ось знов включається машина виправдань зі своїми фальшивими голосами, щоб зшити нове простирадло із ниток «необхідності» і «вимушеності», щоб прикрити світську державу ісламською постаттю … Воістину, ми належимо Аллаху і до Нього наше повернення.

Готуючи коментар, я згадав слова, які написав шейх Такиюддін ан-Набхані, нехай помилує його Аллах, у введенні до книги «Ісламська держава». Я порахував за необхідне навести їх тут. Набхані пише: «Чого хочуть мусульмани? Чи хочуть вони побудувати державу, яка заснована не на Ісламі, чи хочуть побудувати на території мусульман декілька держав? Безперечно, з того часу, як Захід почав спричиняти на них свій вплив, він робить усе можливе, щоб максимально віддалити Іслам від реального управління, розділити землі мусульман, обдуривши їх створенням маленьких незначних держав. Бажаючи іще більше їх роз’єднати і усугубити їх положення, Захід надає їм у цьому відношенні нові можливості. Якщо мусульмани і далі будуть слідувати західній ідеології і західним цінностям, Захід з радістю готовий продовжувати з ними свою «співпрацю», адже, якщо мусульмани не змінять своє положення на основі ісламської ідеології, вони залишаться його послідовниками.

Мова не про те, щоб просто утворити державу, а про те, щоб утворити єдину Ісламську Державу. Також мова не йде про те, щоб створити хоч якусь державу і не про те, щоб створити державу, засновану не на законах Ісламу, і яка лише для відведення очей називається ісламською, і навіть не про те, щоб створити державу, яка і називається ісламською, і судить за Шаріатом, але не займається поширенням Ісламу по усьому світу. Так, мова не про створення подібних держав, але про створення держави, яка відродить ісламський образ життя на основі ісламської Акиди, яка понесе ісламський заклик усьому світу».

Потім він продовжує: «Створення Ісламської Держави не є чиєюсь забаганкою. Ні, її створення засновано на велінні Всевишнього Аллаха, яке є фардом для мусульман. Він попередив їх про своє покарання, якщо вони проявлять недбалість у виконанні цього фарду. Як можуть мусульмани сподіватись на довольство свого Господа, коли велич в їх країнах не належить ані Аллаху, ані Його Посланцю, ані віруючим? Як вони убережуть себе від покарання Аллаха, коли вони не встановлюють державу, яка буде готувати війська для джихаду,виконувати постанови Аллаха і правити тим, що ниспослав Аллах?

Тому мусульмани повинні встановити Ісламську Державу. Адже Іслам не може бути ефективним без держави, і тому що їх країни вважаються дар уль-Іслам (ісламськими територіями) тільки тоді, коли ними править держава Ісламу!

Проте встановити Ісламську Державу не так просто. Це неможливо зробити лише шляхом перемоги на виборах окремих особистостей чи партій і переходу влади до їх рук. На цьому шляху багато шипів, небезпеки погрожують з усіх боків, і він повний труднощів і випробувань. Найбільшою трудністю є неісламська просвіта, найсерйознішою перешкодою є зверхнє мислення, а основна небезпека виходить від держав — послідовників Заходу.

Мусульмани, які ідуть по шляху встановлення Ісламської Держави, ведуть роботу, скеровану на відновлення ісламського образу життя, на набуття влади заради поширення ісламського заклику по усьому світу. Нинішня влада не може їх вдовольнити, якими б привабливими не були її пропозиції; їх не влаштовує і власна влада, якщо вони не можуть правити на основі Ісламу».

Вибачайте, якщо я затягнув з цитатою, але мені хотілось поділитись тонкістю сприйняття Абу Ібрахіма, широтою його світогляду і, перш за усе, його ідеологічною непохитністю. Можливо, це ж сприйняття, той же погляд проникне у серця наших братів, яких ми вважаємо богобоязливими і щирими. Щоб вони берегли чистоту сприйняття у простих мусульман, не дозволяючи йому спотворитись під натиском виправдань чи омани, і щоб вони вели мусульман за собою до розуміння того ісламського життя, ісламської культури і ісламської держави, якою вона повинна бути.