Забезпечення поставок газу та їх диверсифікація стали нагальною проблемою для європейських країн, особливо після припинення роботи російського газопроводу і зупинення поставок із Алжиру до Марокко, а потім і до Іспанії з причини розбіжностей по сахарському питанню.
Це примусило країни Західної Європи звернути увагу на Західну Африку і, зокрема, на Нігерію, яку називають «нігерійським велетнем». За словами нігерійського міністра нафтових ресурсів, країна володіє величезними запасами в 206 трильйонів кубічних футів і виробляє 8 мільярдів кубічних футів газу на добу, а також має великі можливості для експорту скрапленого газу.
Угода про будівництво газопроводу, який з’єднує Марокко і Нігерію, була досягнута під час державного візиту короля Марокко до Нігерії і його зустрічі з президентом країни Мухаммадом Бухарі у грудні 2016 року.
На реалізацію цього масштабного проекту виділений бюджет у розмірі 25 мільярдів доларів, а його потужність складе біля 30 мільярдів кубометрів на рік. Після завершення будівництва це буде найдовший газопровід в Африці — протяжністю 6800 кілометрів, який проходить через 13 країн. За даними компанії NNPC, яка має достатній досвід у видобутку, переробці і збуті природного газу, проект повністю реалізуємий.
Компанія також підкреслила, що газопровід представляє собою амбіційний і економічно вигідний проект для усіх країн, через які він пройде. До їх числа входять: Бенін, Того, Гана, Кот-д’Івуар, Ліберія, Сьєрра-Леоне, Гвінея-Конакрі, Гвінея-Бісау, Гамбія, Сенегал (який нещодавно приєднався до проекту), Мавританія і Марокко. Кінцевою точкою цього велетенського проекту стане Іспанія.
Марокканська влада повна рішучості і упевнена, що цей проект зміцнить зв’язки їх країни з західноафриканськими державами в енергетичному секторі.
Етапи реалізації проекту газопроводу:
Директор Національного управління по вуглеводням і корисним копалинам Марокко Аміна Бенхадра заявила: «Остаточне рішення про інвестиції до проекту газопроводу Нігерією і Марокко очікується на початку 2025 року. Ми вже пройшли багато важливих етапів, зокрема підписали меморандуми про взаєморозуміння між Марокко, Нігерією і рештою країн, через які пройде трубопровід». Хоча Алжир стверджує, що меморандуми підписали тільки дев’ять країн.
Вона додала: «Нам також вдалось домовитись з однією із найбільших компаній Європи, які займаються збиранням газу. Ця компанія зобов’язалась купувати увесь газ, який експортується через газопровід Марокко-Європа, як тільки трубопровід буде підключений».
Аміна Бенхадра зазначила: «Ми запрошуємо інвесторів усіх типів: іноземні суверенні фонди, міжнародні нафтові компанії і багатобічні банки. Це буде реалізовано у межах державно-приватного партнерства. У нас вже є усі технічні і фінансові оцінки, які підтверджують конкурентоздатність цього способу транспортування газу порівняно зі скрапленим природним газом, який перевозиться танкерами».
Інвестиційні труднощі і стриманість Європи:
Хоча Марокко з Нігерією і демонструють тверду рішучість в реалізації проекту, проте він стикається з низкою серйозних викликів. Одним із ключових є питання фінансування, оскільки проект вимагає значних грошових вкладень, щоб робить необхідним приваблення міжнародних партнерів, приватних інвесторів і державних структур. Також є сумніви в довгостроковій значущості природного газу на світовому енергетичному ринку.
На сьогоднішній день є лише попередні обіцянки фінансування, які явно не відповідають масштабам цього амбіційного проекту. Окрім того, Європа, яка могла б стати головним вигодонабувачем, проявляє недостатній до цього інтерес. Навіть незважаючи на залежність Європейського союзу від російського газу та їх плани припинити імпорт газу із Росії до 2027 року.
Економіст Кірстен Вестфаль заявила: «Переваги проекту є очевидними, але успіх подібних ініціатив залежить від мінімізації кількості транзитних країн». Вона також зазначила, що цей аспект може стати джерелом суперечок, в тому числі і комерційних.
Безпека і геополітичні розбіжності:
Проходження газопроводу через 13 країн, серед яких є держави, які страждають від проблем з безпекою і від озброєних конфліктів, становлять серйозну загрозу для його інфраструктури. Окрім того, довгий і складний маршрут з важкопрохідним рельєфом додає труднощів до потенційно конфліктної обстановки на локальному і регіональному рівні.
До того ж політичні і економічні протиріччя між країнами-учасниками через розбіжність інтересів становлять додаткову загрозу для реалізації проекту. Регіональні конфлікти, такі як суперечка про Західну Сахару, також здатні ускладнити політичну співпрацю між Марокко і його сусідами.
Окрім цього, конфлікт між Росією і Європою, який США використовують для розширення свого впливу на континенті, представляє собою іще одну загрозу. Російська стратегія озброєння сторін конфлікту і участь угрупування «Вагнер» в озброєних зіткненнях в Нігері, Судані і навіть Нігерії, головній країні проекту, створюють вогнища напруженості в регіоні. Нові альянси, такі як Конфедерація країн Сахеля, яка включає Малі, Нігер і Буркіна-Фасо, які об’явили про вихід із ЕКОВАС в 2024 році, додають іще більше нестабільності.
Конкуренція проектів газопроводів в Північній Африці:
Серед інших перешкод слід зазначити існування альтернативного проекту газопроводу, запропонованого в 2002 році. Цей маршрут довжиною 4128 км припускає транспортування газу із Нігерії через Алжир до Італії, проходячи через Туніс. За даними Алжирського телебачення, на дану мить залишається побудувати усього біля 1800 кілометрів цього трубопроводу.
Також Лівія заявляє про свій проект, який передбачає транспортування газу із Нігерії через Нігер до Лівії. Незважаючи на те, що для з’єднання з Європою вимагатиметься усього біля тисячі кілометрів трубопроводу, реалізація цього проекту вимагає ретельної переробки питань регіональної безпеки.
Конкуренція між країнами Північної Африки супроводжується також суперництвом міжнародних енергетичних компаній. «TotalEnergies» працює з Алжиром, тоді як «Shell» підтримує проект Марокко, що підсилює напруженість і долучає європейських гравців до боротьби за контроль над газопроводами.
На завершення хочу нагадати про застереження пророка Мухаммада ﷺ:
فَوَاللهِ مَا الْفَقْرَ أَخْشَى عَلَيْكُمْ، وَلَكِنِّي أَخْشَى أَنْ تُبْسَطَ عَلَيْكُمْ الدُّنْيَا كَمَا بُسِطَتْ عَلَى مَنْ كَانَ قَبْلَكُمْ، فَتَنَافَسُوهَا كَمَا تَنَافَسُوهَا، وَتُهْلِكَكُمْ كَمَا أَهْلَكَتْهُمْ
«(Проте), клянусь Аллахом, я боюсь для вас не бідності, а того, що дістануться вам усі блага світу цього, як доставались вони тим, хто жили до вас, і будете ви суперничати один з одним через це, як суперничали ті, хто жили до вас, і це погубить вас, як погубило їх» (Бухарі, Муслім).
Незважаючи на те, що Аллах обдарував цю Умму видимими і прихованими багатствами, сприятливим кліматом, людськими ресурсами, а також великою законодавчою скарбницею, щоб вона могла набути щастя в обох світах і донести послання істини і світла до усього людства, проте бачити, як колоніальні маріонеткові режими, перетворившись на інструмент реалізації колоніальних порядків денних, увічнюючи залежність, приниження і роз’єднаність, своїми діями створюють похмурий образ Ісламу і мусульман, чим спонукають ворогів діяти іще сміливіше, викликає глибокий біль.
Цей стан справ зобов’язує мусульман працювати над відродженням ісламського образу життя шляхом встановлення Праведного Халіфату. Під його затишком будуть захищені святині, збережені багатства, які розподілятимуться справедливо, усуненені розбіжності і конфлікти, що втілить слова Аллаха:
إِنَّمَا الْمُؤْمِنُونَ إِخْوَةٌ
«Воістину, віруючі – брати» (49:10).
Газета «Ар-Рая»
Ясін ібн Яхья
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Туніс
11.12.2024
