Здається, що давні суперники Ефіопія та Еритрея рухаються до війни: між ними зростає обмін погрозами, а уздовж спільного кордону стягуються війська. Напруженість між Ефіопією та Еритреєю підживлюється, насамперед, п’ятьма основними чинниками:
1. Еритрея розглядає федеральний уряд Ефіопії та регіональні сили (особливо у Тиграї і Амхара) як потенційну загрозу.
2. Регіональне суперництво. Еритрея побоюється бути витісненою з геополітичної арени Африканського Рогу, особливо в умовах активізації Ефіопії, яка зміцнює відносини з Сомалі, Джибуті та міжнародними партнерами.
3. Внутрішня нестабільність у самій Ефіопії. Еритрея побоюється, що внутрішні розбрати в Ефіопії, такі як хвилювання у регіонах Оромія, Амхара і Тиграй, можуть перекинутись і на неї.
4. Питання Червоного моря. Ефіопія, позбавлена виходу до моря після проголошення незалежності Еритреї, знов підвищує вимоги щодо отримання доступу до морського порту. Це розцінюється Еритреєю як загроза її суверенітету.
5. Прикордонне питання. Ефіопія ніколи не проявляла серйозного інтересу до офіційного розмежування кордону з Еритреєю, фактично вважаючи її частиною своєї території і одним із власних регіонів. Після проголошення незалежності Еритреї в 1993 році кордони нової держави так і не були офіційно визначені. Президент Еритреї Ісайяс Афеворкі побоюється, що Ефіопія здійснить спробу знов анексувати Еритрею під приводом демаркації кордону всупереч американському плану. Це питання залишається не врегульованим донині.
Найімовірніше, нинішня ескалація пов’язана з посиленим відчуттям того, що на горизонті маячить якщо і не повномасштабна регіональна війна, то запеклий конфлікт. В інтерв’ю, опублікованому 19 липня державними ЗМІ Еритреї, президент Еритреї Ісайяс Афеворкі звинуватив Ефіопію у підготовці до війни. Він назвав прагнення прем’єр-міністра Ефіопії Абійа Ахмеда забезпечити доступ до порту на Червоному морі «безумним планом».
21 липня у публікації у соціальних мережах Гетачью Реда, лідер проурядової фракції у Тиграї, заявив, що Народний фронт звільнення Тиграя намагається захопити владу силою. Того ж дня під час військовій церемонії у місті Джимма головнокомандуючий Національними силами оборони Ефіопії Бірхану Джула попередив, що Тиграй, охоплений внутрішніми розбіжностями, рухається до нової війни. Він звинуватив Народний фронт звільнення Тиграя у відмові брати участь у процесі роззброєння, демобілізації і реабілітації, передбаченими Преторійською угодою 2022 року, яка поклала край конфлікту у Тиграї.
Загострення конфлікту між Еритреєю та Ефіопією, який тягнеться вже десятиріччями, переплітається з напруженим розколом між угрупуваннями у регіоні Тиграй. Після двох років озброєного протистояння між бойовиками Тиграя і еритрейцями з’явились повідомлення про те, що деякі члени Народного фронту звільнення Тиграя і високопосадові особи в Асмері (столиця Еритреї) сформували новий альянс проти федерального уряду Ефіопії.
У березні цього року вже з’явились конкретні ознаки того, що і Аддіс-Абеба, і Асмера готуються до війни. Надійшли тривожні і достовірні повідомлення щодо військової мобілізації з обох боків кордону. Ефіопія перекинула значну кількість важкого озброєння і механізованих підрозділів у регіон Афар поблизу Еритрейського кордону і на невеликій відстані від порту Асеб.
Слід зазначити, що ця напруженість не з’явилась у відриві від інших чинників, вона формувалась значною мірою під впливом міжнародних і регіональних гравців, у кожного із яких є свої стратегічні, воєнні чи економічні інтереси на Африканському Розі. Варто зауважити, що як Ефіопія, так і Еритрея є державами, які перебувають під впливом США, а їх правителі — ставленики Америки. Це означає, що зростаюча напруженість між цими давніми суперниками — це, по суті, конфлікт між агентами або навіть «друзями» Вашингтона, але який відбувається під контролем зовнішнього гравця. Америка, зі свого боку, використовує дипломатичні переговори як інструмент врегулювання внутрішніх розбіжностей між своїми агентами.
Періодично спалахуюче напруження на Африканському Розі робить цей регіон легкою здобиччю для колоніальних держав — Сполучених Штатів і Європи, особливо Британії, яка має тут політичний вплив, і Китаю, який має економічний вплив. Оскільки регіон, особливо Ефіопія, володіє значними запасами нафти у різних районах, це притягло увагу Америки до Африканського Рогу іще більше, особливо на тлі активної участі китайських компаній в економічній розвідці і видобутку ефіопської нафти.
Британія, використовуючи у якості посередника ОАЕ, намагалась включити Ефіопію у свою вісь впливу і підкорити своїй політиці, сподіваючись спричинити вплив як на Ефіопію, так і на Еритрею. Морський коридор через Червоне море і Суецький канал є найважливішим маршрутом світової торгівлі: за оцінками, біля 10% усіх міжнародних перевезень проходить через цей шлях. Британія здебільшого залежить від нього для отримання нафти, газу та інших товарів із Азії.
На жаль, і Ефіопія, і Еритрея знаходяться у лещатах таких колоніальних держав, як Америка, Китай і Європа, а мусульмани майже не звертають на це уваги. Обидва правителі, які перебувають під впливом Заходу, не здатні протистояти США і Європи, націленим на подальше розділення Умми. Єдиний, хто здатен перегородити шлях неоколоніалізму, — це халіф, оскільки тільки він у змозі об’єднати Умму під владою Книги Всевишнього Аллаха і Сунни Його Посланця ﷺ.
