بسم الله الرحمن الرحيم
Те, що називається проблемою бедуїнів – це недбалість правителів. Їх присутність у Кувейті не є чимось дивним або чудним.
Коли почалась реєстрація на отримання громадянства наприкінці 50-х років минулого сторіччя, правителі знехтували реєстрацією, і ніхто не звернув уваги на тих, хто не реєструвався. Таким чином, їх імена були відсутні у списках задіяних осіб військового складу. Так тривало довгий час.
Внаслідок чого зросла кількість незареєстрованих, проблема загострилася та ускладнилася. До цієї проблеми народ не мав будь-якого стосунку, причиною цьому була порочність та недбалість держави. І так до середини 80-х років минулого сторіччя, поки не змінився економічний стан – підвищення цін на нафту – і не змінились політичні обставини – іранська революція та ірано - іракська війна. Уряд не зміг що-небудь здійснити, окрім як загнати народу у куток, утиснувши їх економічно. Проблема стала зростати, а політична ситуація змінюватися і по сьогодні.
Тих, що місцеві називають бедуїнами або як називає їх держава «групи нелегалів», «ті, які не мають громадянства», усе це не є шаріатськими термінами. Мусульмани не знали цього з того часу, коли Посланець Аллаха (с.а.в.) встановив Ісламську державу 14 століть назад. Кожен, хто поселявся у мусульманських країнах (мусульманин чи кяфір), був таким, про якого піклувалась держава і він ставав громадянином ісламської держави (це дім, який схвалив його проживання). І кожен, хто проживав поза межами цієї держави (мусульманин чи кяфір), він не отримував громадянство та турботу ісламської держави.
У нас в Ісламі нема такого поняття щодо тих, хто називається бедуїнами. Те, що стосується турботи держави, то вона полягає у тому, щоб гарантовано забезпечити основні потреби громадян. Такі як їжа, одяг та житло кожному громадянину у повній мірі. А стосовно вдоволення другорядних потреб – кожен наскільки зможе буде їх вгамовувати. Держава повинна забезпечити Умму у наступному: безпека, медицина та освіта для усіх своїх громадян, це обов’язки держави по шаріату. Вдоволення основних потреб держава може надати не прямим шляхом, як наприклад надання робочих місць, надання земельних ділянок для сільського господарства, агрономія, виробництво і торгівля, так і прямим шляхом, як розподіл житла та фінансових внесків тим, хто не у змозі працювати і їх нікому доглядати.
Запевняння у тому, що надання бедуїнам їх прав вдарить по ризку – це порочна та погана думка про Творця. Всевишній Аллах сказав:
وَفِي السَّمَاء رِزْقُكُمْ وَمَا تُوعَدُونَ
На небесах є ваш ризк і те, що вам обіцяно. (51:22).
Всевишній Аллах гарантує, що кожний сповна отримає свій ризк та дійде свого строку існування. Неприпустимо і гадки мати, що приборкання несправедливості від бедуїнів та надання їм їх прав, які Аллах їм надав, може нанести удар по бюджету або які-небудь інші думки, які послаблюють довіру до Аллаха та навіюють погане уявлення про Нього. Аллах сказав:
قُل لَّوْ أَنتُمْ تَمْلِكُونَ خَزَآئِنَ رَحْمَةِ رَبِّي إِذاً لَّأَمْسَكْتُمْ خَشْيَةَ الإِنفَاقِ وَكَانَ الإنسَانُ قَتُوراً
Скажи: «Якщо б ви володіли скарбницями милості мого Господа, то все одно були скупими від страху впасти у зубожіння, бо людина скупа». (17:100).
О, мусульмани!
Аллах заборонив пригноблення по відношенню до Себе, і зробив це забороненим поміж людьми, з цього приводу Посланець Аллаха (с.а.в.) сказав, коли його спитали про Господа:
«إني حرمت الظلم على نفسي، وجعلته بينكم محرماً، فلا تظالموا»
«Я заборонив пригноблення для себе і зробив його забороненим серед вас, не пригнічуйте один одного» (передав Муслім).
І в достовірному хадісі сказав:
«إن الظلم ظلمات يوم القيامة»
«Несправедливість обернеться мороком у День Воскресіння» (Бухарі та Муслім).
Пророк (с.а.в.) заборонив для людини несправедливість по відношенню до себе або свого майна. Мусульманин ніколи не пригнічує мусульманина. Пригнобленням є те, коли певну групу людей, які поселилися у якій-небудь з мусульманських країн, позбавляють їх законних прав від вигаданими приводами, які не мають нічого спільного з Ісламом. Кожен, хто поселився у якій-небудь ісламській країні, має право отримати громадянство, йдеться про мусульманина чи ні. Важливішим завданням держави є рівноправне забезпечення прав усіх своїх громадян, як мусульман так і тих, хто перебуває під їх захистом. І абсолютно заборонена дискримінація.
Всевишній сказав:
يَا أَيُّهَا النَّاسُ إِنَّا خَلَقْنَاكُم مِّن ذَكَرٍ وَأُنثَى وَجَعَلْنَاكُمْ شُعُوباً وَقَبَائِلَ لِتَعَارَفُوا إِنَّ أَكْرَمَكُمْ عِندَ اللَّهِ أَتْقَاكُمْ إِنَّ اللَّهَ عَلِيمٌ خَبِيرٌ
«О люди! Ми створили вас чоловіком і жінкою, і зробили вас народами та племенами, щоб ви знали один одного. Бо найблагородніший з вас перед Аллахом – найблагочестивіший. Воістину, Аллах – Всезнаючий!» (49:13).
О, мусульмани!
Нема гідного життя для вас, окрім як в Ісламі. Дискримінація та ненависть не облишать вас, доки не буде втілюватися шаріат Аллаху. Ви спробували демократію, капіталізм, націоналізм, патріотизм, положення дискримінації та класовості усіх сферах життя, та здійміть же прапор Посланця Аллаха (с.а.в.) і працюйте з Хізб-ут-Тахрір, щоб втілити закони Аллаха шляхом встановлення держави праведного ісламського Халіфату. Лише вона врятує вас. Всевишній Аллах допоможе вам і не залишить ваші старання.
Хізб ут-Тахрір
Вілаят Кувейт
08, Джумада аль-Уля 1433 р.х.
31.03.2012
