Одного разу на громадських зборах, де я був гостем, людина років п’ятдесяти, яку я зустрів уперше, спитала мене: «О Абу Хузайфа, як мені обрати ісламський рух для роботи разом з ним, щоб я був спокійний з приводу того, що обрав правильний рух у роботі заради вдоволення Аллаха і Його Посланця ﷺ? Або, іншими словами, який з існуючих ісламських рухів є правильним, з яким я повинен працювати і рухатися разом з ним?».
Уся аудиторія одразу замовкла, не дивлячись на те, що зустріч була жвавою, у силу зачеплених проектів політичного Ісламу, які існують на життєвій арені. Я зрозумів, що ця людина має деякий інтелектуальний вплив в аудиторії, і зрозумів також (або відчув це), що це – питання не простої людини, тим паче що вона з самого початку зборів знала, до якого з рухів я належу. І був відтінок підступності у поставленому ним питанні, що я подумав – як виявилося пізніше, помилково – наче він очікував, що я відповім на його питання, сказавши що правильний рух – це Хізб ут-Тахрір, щоб він сказав іншим: «Бачите, кожний член цих рухів закликає лише до свого, взагалі не помічаючи інших». Однак я захотів відповісти йому розумним та інтригуючим способом… І що ж я сказав?
Спочатку я побажав, щоб він сам відповів на своє питання, а щоб досягти цього результату, мені неминуче потрібно було відштовхуватися від даних, які були аксіомами (або пунктами) між мною і ним, іншими словами – константами, на яких я міг би побудувати свою відповідь… Я спитав його: «Ви мусульманин?». Він відповів: «Так, хвала Аллаху…». Я сказав йому: «Чи є для Вас обов’язковим працювати разом з ісламським рухом?». Він відповів: «Так, я повинен працювати разом з ісламським рухом…». Я спитав його: «А чому для Вас це обов’язково? І хто зобов’язав Вас до цього і чому?». Він відповів: «Іслам…». Я сказав йому: «А хіба Ви маєте докази з Ісламу на те, що працювати для нього, тобто для Ісламу, за допомогою рухів є обов’язком для Вас?!». Він відповів: «Я не знаю доказів, однак я переконаний в обов’язковості роботи для Ісламу за допомогою руху або ісламської партії…». Я сказав: «Не страшно, я підкріплю Вас доказами з цього приводу. Але давайте продовжимо нашу розмову. Якщо Ви мусульманин, хвала Аллаху, то це перший пункт нашого роздуму. І Ви переконані, що повинні працювати в ім’я Ісламу через ісламські групи». Він відповів: «Так…». Я продовжив: «Але, мій брате, Ви не сказали мені, що Ви будете робити для Ісламу такого, чого ви не можете зробити наодинці без руху, партії або групи?!». Він здивовано відповів: «Хіба Ви не вражені положенням мусульман?! Хіба ви не вражені тим, що «Ізраїль» переступає усі межі дозволеного, не надаючи нам ніякого значення?! Хіба Ви не вражені положенням мусульман, які стали більше ніж тридцятьма країнами, й усі вони знаходяться під впливом Заходу та «Ізраїлю»?! Що ж Вас дивує?! Хіба Ви не вражені тим, що Єгипет зі своїми приблизно вісімдесяти мільйонним населенням мусульман не здатний увійти у Синай зі своєю армією, окрім як з дозволу «Ізраїлю»?!». Чоловік дав собі волю і мені це сподобалося. Я перервав його словами: «Чим допоможе Вам у цій справі група або ісламська партія?!». Він різко відповів мені: «Послухай, брате мій. Андалузію відібрали у мусульман і Палестину відібрали у мусульман, коли мусульмани залишили свою релігію і стали позаду усіх народів. Вони втратили свою гідність і свободу, ставши рабами у найнікчемніших творінь Аллаха. І не повернеться до нас те, що ми втратили, окрім як із поверненням до нас Ісламу і з нашим поверненням в Іслам. І я не бачу повернення до Ісламу, окрім як із приєднанням до ісламської партії або руху, який приведе нас до правління Ісламом. Ось тоді вирішаться усі наші проблеми. Однак наше ускладнення полягає в тому, що більшість ісламських рухів стверджує, що вони і є чистий Іслам, а інші рухи помиляються, тому ми і перестали розуміти, з ким із них нам варто іти…». Я сказав: «Це – чудові слова. Ви хочете, щоб партія або рух привели Вас до правління Ісламом, щоб тримати поводи усіх справ у своїх руках – і це другий пункт, на якому ми і зупинимося». Він відповів: «Так». Я продовжив: «Тепер нам залишилося перейти до шаріатської сторони, щоб могли Ви і я окреслити ознаки правильного ісламського руху, якому обов’язково необхідно слідувати кожному мусульманину для досягнення правління на основі того, що ниспослав Аллах. Ви мені дозволите продовжити, брате мій?». Він сказав: «Будь ласка». Я спитав: «Якою є шаріатська постанова відносно виконання над нами Шаріату Аллаха?». Він відповів: «Звісно ж, це – фард (обов’язкове)». Я сказав: «Тобто Ви маєте на увазі фард (обов’язок), подібний до молитви (намаз)?». Він відповів: «Так, і навіть важливіше за намаз». Я спитав: «Чи є у Вас докази того, що правління тим, що ниспослав Аллах, є таким самим обов’язком, як і намаз?». Він відповів: «О мій брате, Ви вбиваєте мене вимогою доказів, однак я розумію необхідність цього». І тут він згадав, продовживши: «Хіба не каже наш Господь:
وَمَنْ لَمْ يَحْكُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ فَأُولَئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ ٤٤
«Ті ж, які не приймають рішень у відповідності з тим, що ниспослав Аллах, є невіруючими» (5:44)»?
Я відповів: «Так, і це – третій пункт нашої розмови, тобто правління тим, що ниспослав Аллах, є обов’язком для нас як мусульман». Потім я спитав його: «Хіба Ви не бачите, мій брате, що усі обов’язки, які поклав на нас Аллах, Він роз’яснив нам, яким чином необхідно їх виконувати?» Він відповів: «Так, намаз приписаний нам Аллахом, а Посланець ﷺ роз’яснив нам, як його необхідно здійснювати. Він ﷺ сказав: «Робіть намаз так, як це роблю я». Аллах зобов’язав нас здійснювати хадж, а Посланець ﷺ роз’яснив нам, як нам його здійснювати, він ﷺ сказав: «Беріть у мене свої обряди (хаджу)». Так само – і піст, і закят». Я сказав йому: «Хай благословить Вас Аллах, Ви полегшили для мене цю задачу. Отже, фард (обов’язок) і метод його виконання виходять від Аллаха і Його Посланця ﷺ. Всевишній Аллах покладає на нас обов’язки, а Посланець Аллаха ﷺ роз’яснює нам те, як нам виконувати ці обов’язки. У свою чергу, метод виконання фарду також є фардом (обов’язковим), тому як намаз буде дійсним лише з виконанням його так, як показав нам Пророк ﷺ. Відповідно, якщо правління тим, що ниспослав Аллах, є фардом, якому нас зобов’язав Аллах, то для виконання цього фарду так, як цього бажає і прийме від нас Господь, нам необхідно навчитися у нашого благородного Пророка ﷺ. Тобто навчитися методу виконання цього фарду так само, як ми навчаємося методу виконання намазу та інших обов’язків. Хіба не так?». Він відповів мені: «Я згоден з вами, Абу Хузайфа. Однак яким чином Посланець ﷺ навчив нас тому, як прийти до правління тим, що ниспослав Аллах? Адже я не чув, щоб Пророк ﷺ вчив нас, як досягати влади!». Я сказав: «По-перше, давайте визнаємо, що ми домовилися, що метод виконання фарду, який поклав на нас Аллах, ми беремо у Посланця Аллаха ﷺ, і що слідування цьому методу також є обов’язковим (фард), і це наш четвертий пункт.
Оскільки Ви не чули, що Пророк Мухаммад ﷺ навчив нас методу досягнення правління тим, що ниспослав Аллах, то це питання потребує роз’яснення. Я поясню Вам метод, якому нас навчив Посланець Аллаха ﷺ, Ви ж поправите мене, якщо я припущуся помилки. Я розкрию цей метод поетапно:
1 – Після того, як йому ﷺ зійшов аят:
اقْرَأْ بِاسْمِ رَبِّكَ الَّذِي خَلَقَ ١
«Читай в ім’я твого Господа, Який створив усе суще» (96:1),
одкровення стали ниспосилатися з вимогою донести їх до людей, починаючи з найближчих, закликаючи їх до Ісламу приховано. І якщо хтось повірив йому ﷺ, він ﷺ навчав його ниспосланим від Господа одкровенням. І так тривало, поки люди не стали приймати його ﷺ заклик, а він ﷺ став навчати їх у домі аль-Аркама ібн Абу аль-Аркама. Так тривав етап просвіти цією новою релігією, і давайте так і назвемо його – етап просвіти». Він сказав: «Це вірно».
«2 – Після того, як у нашого благородного Посланця ﷺ увірувала група чоловіків і жінок, йому ﷺ було ниспослано наступне:
فَاصْدَعْ بِمَا تُؤْمَرُ وَأَعْرِضْ عَنِ الْمُشْرِكِينَ ٩٤
«Проголоси те, що тобі велено, і відвернися від багатобожників» (15:94),
і він ﷺ розкрив свою справу і закликав курайшитів до гори Сафа. Він сповістив їх про те, що є Пророком, і зажадав від них увірувати в нього, проголошуючи свій заклик як суспільству, так і індивідам. Він став протистояти курайшитам, їх божествам, переконанням та думкам. Іншими словами, Посланець Аллаха ﷺ став взаємодіяти за допомогою свого заклику зі своїм оточенням і суспільством з метою зміни їх понять і переконань. Давайте назвемо цей етап етапом відкритого впливу на суспільство». Він сказав: «Це теж вірно».
Я сказав: «3 – Після того, як його дядько Абу Таліб помер, суспільство Мекки завмерло і зачинилося для Пророка ﷺ, і з його смертю курайшити посилили завдання шкоди Посланцю ﷺ до такого степеню, про який навіть не мріяли за життя його дядьки Абу Таліба. Захист Пророка ﷺ став іще слабше, ніж за Абу Таліба, і тоді Аллах навіяв йому ﷺ, щоб він ﷺ представив себе арабським племенам, щоб просити їх про захист і допомогу йому, щоб донести до людей звістку про Аллаха і про те, що Він ниспослав. Посланець ﷺ став пропонувати себе як Пророка племенам, вимагаючи у них захисту і допомоги допоки Аллах не підкорив йому народ Медини з племен Аус і Хазрадж, і вони присягнули йому ﷺ і надали допомогу. Таким чином, завершився останній етап з етапів побудування держави шляхом прийняття правління в Осяйній Медині, де у Пророка ﷺ з’явилося чітке утворення (держава) з відмітними ознаками, у якій правління здійснювалася Шаріатом Аллаха. Цей етап – етап прийняття влади шляхом вимагання допомоги у володарів влади, здатних захистити його ﷺ заклик і надати йому ﷺ допомогу». Він відповів: «Це також вірно».
Я продовжив: «Це, мій брате, і є шаріатський метод, якому обов’язково необхідно слідувати у досягненні правління тим, що ниспослав Аллах. Звідси виходить те, що будь-якому ісламському рухові, який бажає досягнути правління тим, що ниспослав Аллах, необхідно слідувати цьому методу, оскільки це – шаріатський метод, взятий із Сунни Посланця Аллаха ﷺ крок за кроком у трьох етапах: етап просвіти ісламським сакафатом, етап взаємодії з Уммою, щоб вона несла Іслам, і етап вимагання допомоги (талаб ан-нусра) для отримання правління з метою виконання Шаріату Аллаха. І це усе утверджене в описі життя Посланця Аллаха ﷺ».
Далі я сказав: «Повертаючись до Вашого питання: «Який з існуючих ісламських рухів є правильним, з яким я повинен працювати і рухатися разом з ним?!»… Сподіваюся, відповідь на нього прояснилася для Вас, а саме: правління тим, що ниспослав Аллах, є фардом (обов’язковим), а також є фардом (обов’язковим) метод його виконання, який складається з описаних вище трьох етапів, яким слідував Посланець Аллаха ﷺ, дякуючи чому він ﷺ і досяг правління Ісламом. Звідси виходить, що рух, який слідує цьому методу, є правильним рухом, без усіляких сумнівів, оскільки він має шаріатський доказ своєї правоти.
Залишилося питання, про яке необхідно згадати, мій любий брате, і воно полягає в тому, що ісламські рухи не сперечаються між собою щодо обов’язковості намазу і методів його виконання, як і не мають суперечностей відносно посту, або хаджу, або закяту. Однак вони сперечаються у методі виконання ісламського Шаріату. Серед них є ті, хто порахував за необхідне взятися за зброю, і серед них – ті, хто порахував за необхідне підняти стяг демократії, і серед них – ті, які взялися за втілення деякої частини Сунни…Я сподіваюся, що відповів на Ваше питання, брате мій, і ця справа стала зрозумілою для Вас. І нехай Аллах допоможе нам усім у тому, що любить, і в тому, у чому знаходиться Його вдоволення для нас».
Тоді наш брат спитав: «Чи не дозволите Ви мені поставити останнє питання, о Абу Хузайфа?». Я відповів: «Будь ласка». Він продовжив: «Чи мали Ви на увазі те, що Хізб ут-Тахрір слідує згідно з тим, що Ви розкрили зараз мені? Якщо це так, то на якому він зараз етапі, і що вимагається від мусульманина, щоб стати членом Хізб ут-Тахрір?». Я відповів: «Так, мій брате. Ми йшли і продовжуємо йти у відповідності з цим шаріатським методом, який вважаємо фардом, у якому немає місця для розумного іджтіхаду. І тому нам не залишається нічого іншого, окрім як працювати заради вдоволення нашого Господа, і ми зараз знаходимося на етапі прийняття влади за допомогою Умми за вимогою допомоги (талаб ан-нусра). Ми вважаємо, що цей день близько, з волі Аллаха. Що ж стосується того, хто бажає приєднатися до нас, то ми не вимагаємо від нього нічого, окрім як розповісти про своє бажання і приходити до нас по дві години на тиждень, щоб ми навчили його ісламській просвіті, як це робив наш Пророк ﷺ зі своїми сподвижниками для несення Ісламу, а також тому, як несли цей заклик його сподвижники (хай буде вдоволений ними усіма Аллах)».
І у завершення цього загального заклику я хочу сказати:
Якщо Ви – мусульманин, який розуміє необхідність роботи з повернення правління Ісламом в життя за допомогою ісламської партії, яка приведе нас до ісламського правління…
Якщо Ви вірите в те, що правління тим, що ниспослав Аллах, є обов’язком для мусульман…
Якщо Ви вірите в те, що метод виконання цього фарду також є фардом, який ми беремо з Сунни нашого благородного Пророка ﷺ…
Тоді ми раді запросити вас вступити у ряди Хізб ут-Тахрір, який працює вдень і вночі, щоб відновити ісламський образ життя шляхом створення держави Праведний Халіфат. Ми також будемо раді відповісти на будь-які цікавлячі Вас питання. Ласкаво просимо!
Абу Хузайфа
13.06.2014
