Заступник генерального секретаря «Ісламського руху у Судані» доктор Раджа Хасан Халіфа закликала активізувати роль добровільних організацій у пом’якшенні економічних умов країни, створити дух солідарності та співчуття у суспільстві, спонукати для забезпечення сиріт, догляду за бідними родинами та людьми у скруті («SudanNewsAgency», 14.01.2018).
Перш ніж перейти до обговорення її слів, на початку хотілось би згадати, що прем’єр-міністр Судану Бакрі Хасан Салех, виступаючи перед парламентом країни, визнав, що уряд країни зазнав крах в економічній політиці держави, так же він закликав до утворення нової школи: «Незважаючи на досягнення старих шкіл по економічному управлінню, усе ж таки прийшов момент застою, тому економіці країни необхідна нова школа». Подібна заява також вказує на економічну поразку.
Що стосується слів доктора Раджа Хасана Халіфа, то вони сказані тоді, коли люди знаходяться у скрутній економічній ситуації, тобто коли держава з усіма її ресурсами, майном, багатствами не здатна відповісти основним потребам людей, не здатна виконувати свої функції та обов’язки. І у цю мить перед нами з’являються такі люди, які спонукають до солідарності всередині суспільства не тому, що це — наказ Всевишнього, а для того, щоб зберегти стару внутрішню політику держави. Проте, якщо вони дійсно хотіли б закликати людей до солідарності, то у першу черг вони повинні були почати з держави,вимагаючи від неї втілення усіх законів Аллаха. Адже саме Шаріат є милістю для усього людства. Сказав Посланець ﷺ:
حَدٌّ يُعْمَلُ بِهِ فِي الْأَرْضِ خَيْرٌ لِأَهْلِ الْأَرْضِ مِنْ أَنْ يُمْطَرُوا أَرْبَعِينَ صَبَاحًا
«Один закон Аллаха, втілюваний на землі, краще для людей, аніж сорок днів ранкового дощу».
Проте такі люди намагаються відволікти увагу людей від ролі та обов’язків держави. Вони перекладають усю відповідальність на плечі людей, а якщо ті не діляться своїми крихтами — докоряють їм за це.
Іслам передбачив у своїх законах турботу про людей, тому віруючі свої взаємостосунки будують на основі співчуття, співпереживання, солідарності, також він спонукав до милостині, благодійності і т.п. речам. Проте ці закони Шаріату ідуть пліч-о-пліч з його законами про обов’язки держави, саме на неї покладена турбота про громадян, створення гармонії та балансу всередині суспільства. Тому зовсім не зрозуміло, з якою совістю друга особа у державі заявляє про поразку уряду у вирішенні економічної кризи, а держава знімає з себе відповідальність за турботу про людей? Яким чином добровільні організації полегшать економічні умови країни? Куди уходять ресурси країни? Зокрема, це стосується золота, про яке з гордощами заявляв міністр корисних копалин, що Судан перевершить Південну Африку у виробництві та запасах золота! Так,Іслам приділяє велику увагу законам про солідарність,але це не означає, що він обмежується ними, навпаки, у першу чергу, він втілює закони, які стосуються відповідальності держави перед людьми.
Проте з розвалом Халіфату та відсутністю Ісламу у житті суспільства прийшли світські режими Заходу; вони почали втілювати над нами капіталістичну економіку, у результаті ми стали жити під гнітом Всесвітнього банку та МВФ. Ми багато разів чули про програми економіки та реформах (точніше сказати — про програми зубожіння та голоду), але усі вони призвели до збільшення жебрацтва та позбавлень. Адже більшість реформ не виходила із ідеології Умми, тому спроби по виправленню стали лише причиною для погіршення положення. Більшість реформ будувалась на скасування субсидій на товари та послуги, щоб оплатити відсоткові позики, взяті у лихварських організацій. Керівництво країни вважає, що взяти у борг — це єдине рішення економічних проблем. Тому з кожним разом наші країни збільшують лихварський борг, через що збільшується гнів Аллаха. Вони позбавляють себе Його благословення, і кожен день наступає з проголошення війни, полум’я якої розпалює цей нікчемний уряд. Сказав Всевишній Аллах:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ ٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَذَرُواْ مَا بَقِيَ مِنَ ٱلرِّبَوٰٓاْ إِن كُنتُم مُّؤۡمِنِينَ ٢٧٨ فَإِن لَّمۡ تَفۡعَلُواْ فَأۡذَنُواْ بِحَرۡبٖ مِّنَ ٱللَّهِ وَرَسُولِهِۦۖ وَإِن تُبۡتُمۡ فَلَكُمۡ رُءُوسُ أَمۡوَٰلِكُمۡ لَا تَظۡلِمُونَ وَلَا تُظۡلَمُونَ
«О ті, які увірували! Бійтесь Аллаха і не беріть решту частини лихви, якщо тільки ви є віруючими. Але якщо ви не зробите цього, то знайте, що Аллах та його Посланець проголошують вас війну. А якщо ви розкаєтесь, то вам залишиться ваш початковий капітал. Ви не вчините несправедливо, і з вами не вчинять несправедливо» (2:278,279).
У результаті такої політики економічні закони Ісламу відносно громадської власності були відкинуті у бік, незважаючи на те, що вони вирішують проблеми освіти, охорони здоров’я та інфраструктури. Проте ми бачимо, як громадська власність стала власністю впливових осіб, вони розпоряджаються нею як хочуть, можуть експортувати її у доларах, продавши по низькій ціні, та помістити у банки Заходу, або можуть знищити само виробництво, тим самим позбавивши мусульман того, що є одним із багатств Умми. Проте адже саме за рахунок виробництва вирішуються проблеми, які заважають людям жити у благополуччі. Налагодити виробництво, вилучити багатства країни із моря та суші — справ не важка і не вимагає величезних вкладень від держави. Адже Аллах помістив достатню кількість багатств у наші країни.
Що стосується державної власності, звідки бідним надається допомога, то сьогодні вона стала особистою власністю лише тих, хто допомагає державі. Хоча ця власність і не входить у громадську, тому що включає у себе об’єкти особистої власності, такі як земля, рухоме майно, але з причини того, що у цій власності є право усіх мусульман, вона не може бути особистим майном. Державна власність — це те, що містить в собі право усіх мусульман, і тому держава несе відповідальність за його розподіл на потреби суспільства. Проте сьогодні ділення власності на три види відсутнє у житті, усе перетворилось у приватну власність лише тих, хто, користуючись своєю владою, грабує багатства Умми. Не працюють закони про заборону накопичувати багатства та створювати монополії.
Що стосується лихварських організацій, то вони створили дефіцит на ринку планування продукту; користь від цього отримали лихварі, але не прості жителі, а це призвело до різкої диспропорції рівня життя серед людей. Також були викривлені закони закяту, що призвело до збільшення його збирачів, і їх стало більше, аніж усіх інших. Адже суть закяту і полягає у тому, що якщо він досягає тих, хто потребує допомоги, то це полегшувало їх життя, проте картина на дану мить повністю суперечить Шаріату.
Наявність поганих економічних умов не є наслідком відсутності солідарності, або нечисленності багатств та ресурсів країни, навпаки, це викликано відсутністю головування законів Аллаха у державі, правильним розподілом багатств, співробітництвом з лихварськими організаціями Заходу. Адже задача подібних організацій полягає у нав’язування своєї колоніальної політики через агентів, яких турбує лише їх черево, і тому вони надають багатства Умми світовим державам. Створивши безробіття, вони залишили осторонь величезний потенціал самого суспільства. Відсутність економічної діяльності викликало економічну стагнацію та інфляцію, а політика зубожіння призвела до розділення родин та гуманітарним проблемам. Злочини та наявність банд призвели до появи покоління,яке не визнає цінностей. Таким чином, суспільство втрачає спокійного життя та благополуччя, і це те, що ми маємо зараз.
Іслам — це не безглузда філософія, а ефективне рішення економічних проблем. Він встановив практичні закони, де робота (в усіх ї законних формах) є першою причиною та основним методом у придбанні майна. Якщо індивід не здатен вдовольнити свої потреби та потреби членів своєї родини, то у такому випадку тягар покладається іще і на плечі родичів. Якщо і родичі не здатні на це, то підключається Байт уль-Маль, основна задача якого — забезпечити вдоволення усіх основних потреб. Самі засоби видаються із дивану по закяту (один із диванів у Байт уль-Маль). Якщо людина не може знайти для себе роботу, то на державу покладається обов’язок забезпечити його їй, тому що вона відповідальна за неї. Сказав Пророк ﷺ:
فَالْإِمَامُ رَاعٍ وَهُوَ مَسْئُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ
«Імам, стоячий над людьми — це пастух, і він відповідальний за свої підопічних».
На закят мають право вісім категорій людей, після того як держава проведе перепис усіх жебраків, бідних, тих, хто обтяжений боргами, вона повинна роздати закят в залежності від потреби. Якщо засобів дивану закяту буде недосить, то держава візьме засоби із інших диванів Байт уль-Маль. Сказав Пророк ﷺ:
وَالَّذِي نَفْسُ مُحَمَّدٍ بِيَدِهِ إِنْ عَلَى الْأَرْضِ مُؤْمِنٌ إِلَّا وَأَنَا أَوْلَى النَّاسِ بِهِ، فَأَيُّكُمْ مَا تَرَكَ دَيْنـا أَوْ ضِيَاعًا فَلْأُدْعَى، وَأَنَا مَوْلَاهُ، وَأَيُّكُمْ مَا تَرَكَ مَالًا فَلِلْعَصَبَةِ مَنْ كَانَ
«Клянусь Тим,у чиїй длані душа Мухаммада! Немає такого віруючого про якого я не піклуватимусь краще, аніж сам про себе. Якщо хто-небудь із вас залишив борг або втратив майно, то нехай прийде до мене, адже я — його покровитель. Якщо хто-небудь із вас залишить майно, то воно (у якості спадку) дістається тим, чиї долі не визначені».
У випадку, коли у чотирьох диванах Байт уль-Маль (дивани закяту, громадської власності, державного майна та надзвичайних ситуацій) не буде вистачати засобів для потребуючих, то турбота буде покладена на плечі багатих мусульман, тобто будуть введені тимчасові податки для покриття цих потреб.
Ми повинні не забувати, що Іслам заборонив накопичення багатств, вимагає його оберт,зобов’язав державу надавати засоби із свого рухомого та нерухомого майна на користь потребуючих. Іслам заборонив скупість, розкіш, витрачання на харам. Він поставив в обов’язок людині заробляти гроші, щоб жити, проте вирішити проблеми та покласти край економічним кризам може лише держава Халіфат. Саме Ісламська Держава здатна зруйнувати підступні схеми Всесвітнього банку, Міжнародного валютного фонду та Заходу і покладуть край егоїзму бенефіціарів, які використовують корупційні форми для розграбування країни та збереження своєї влади, тем самим прирікаючи людей на голод та зубожіння.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Гадат Абдуль-Джаббар
1 Джумада аль-уля 1439 р.х.
18.01.2018 р.
