Згідно даним уряду Саудівської Аравії, офіційна кількість паломників у 2017 р. склала 2 352 122 людей, із яких 1 750 000 людей прибуло із 168 країн світу, а решта є громадянами Саудівської Аравії.
Питання розгортається навколо реальної фінансової вартості організації такого масового збору людей в один час, в одному місці і на певну кількість днів.
З приводу декларованих витрат у поточний сезон хаджу голова комітету торгівлі Махер Джамаль заявив: «Витрати паломників (як іноземців, так і громадян) за цей рік можуть досягти 27 млрд. ріалів (6,7 млрд. доларів). Для порівняння, у минулому році витрати склали 14 млрд. ріалів (3,7 млрд. доларів)». Квота кожної мусульманської країни для паломників складає 10% від загальної кількості населення.
У квітні 2016 р. наслідний принц Саудівської Аравії Мухаммад ібн Сальман заявив про амбіційний план «бачення Саудівської Аравії до 2030 р.». Мета плану полягає у тому, щоб сильно диверсифікувати економіку та зняти її з залежності від експорту нафти. План також включає в себе розвиток релігійного туризму. Джамаль заявив про «надію до 2030 р. приймати 6 млн. паломників до хаджу та 30 млн. паломників».
Прибуток від експорту нафти з середини 2014 року почав різко падати через загальне падіння цін на чорне золото.
Історик Люк Шантер, який вивчав у часи колоніальної експансії питання про хадж, дійшовши до висновку, що «до відкриття нафти хадж становив собою перше джерело прибутку для Саудівської Аравії». Далі він додав: «Навіть до Ісламу Мекка займала торгове положення. Вона служила місцем обміну товарами міжнародного рівня, де змішались релігія і торгівля».
В торгових центрах, розташованих навколо мечеті аль-Харам, є дуже багато торгових місць, які не зачиняються, окрім як під час молитви на короткий час. У цих торгових місцях ти можеш знайти найрізноманітніші товари з усіх кінців світу. Навіть на території гори Арафат, перебування на якій вважається неодмінною частиною обрядів хаджу, стоять торговці молитовними килимками там і тут. На подарунки та сувеніри люди витрачають біля 14% із усіх витрачених засобів. На долю готельного та житлового сектора приходиться біля 40% прибутків з хаджу, згідно зі статистикою за 2012–2014 рр. вищевказані цифри — іще не крайня межа.
Імпорт товарів Саудівської Аравії під час сезонів хаджу та умри за 2012 р. склав 62 млрд. ріалів, що дорівнює 16,5 млрд. доларів згідно даним, приведеним саудівською газетою «Аль-Йум» у минулому випуску.
У 2013 р., згідно даним сайту «Hespress» за 14 жовтня, який посилається, у свою чергу, на британський журнал «TheEconomist», під час сезону хаджу імпорт Саудівської Аравії досяг суми у 16,5 млрд. доларів, що дорівнює 3% від усього ВВП країни.
На сайті Арабської обсерваторії по правам та свободам людини відносно прибутків за 2014 р. говориться: «Торгово-промислова палата Мекки підготувала нещодавнє дослідження, згідно якому загальний прибуток за сезон хаджу у 2014. склала 20 млрд. доларів».
Економічний експерт Абдаль-Магам Бухарі в інтерв’ю газеті «Близький Схід» заявив, що у більшості випадків іноземні паломники витрачають більше засобів, аніж громадяни Саудівської Аравії. У середньому, паломник витрачає 2 тис. доларів за 12 днів на проживання, їжу, сувеніри, подарунки, сухопутний та повітряний транспорт. Більша частина паломників (70%) — це молоді люди віком від 30 до 50 років, що є показовим знаком і, звичайно ж, мають своє відображення в економіці.
Махер Джамаль, голова торгово-промислової палати Мекки, в інтерв’ю газеті «Близький Схід» заявив, що у наступному році для закордонних паломників 15% вартості подорожі у хадж буде уходити на користь країни, із якої він виїжджає, іще 25% — посередникам,а 60% буде витрачатись на житло, пересування, проведення часу.
У цьому 1439 р.х. саудівська влада підсилила утискання на адресу паломників під час умри та хаджу за допомогою підвищення вартості проживання, оренди, квитків і т.д., що відчув кожен паломник.
Вартість подорожі у хадж для паломників варіюється, що врешті решт виливається у відповідні скарги з їх боку. Хтось скаржиться, що йому довелось витратити у цьому році 9800 доларів, хтось витратив 7000 доларів, хтось 6000 доларів, і т.д. Усі ці цифри так або інакше дуже відчуваються для багатьох із них, тому що багато хто живе у країнах з низьким прибутком на душу населення. 10 мусульманських країн перебувають у списку держав, в яких на душу населення на рік приходиться 2000 доларів. Виняток складають лише мусульмани Перської затоки, Європи та Америки.
Є тисячі мусульман-бідняків, які не можуть собі дозволити подорож у хадж, тому що саудівська влада підняла вартість хаджу на 14% порівняно з минулим роком на додачу до росту вартості усіх послуг, які пропонуються паломникам у цьому році, як, наприклад, ціна за проживання в готелі, транспортні послуги, оформлення візи і т.д.
Варто відзначити, що у Мецці побудовано біля 1100 готелів, загальна кількість номерів в яких складає 172 тис. Чим ближче до Кааби, тим дорожче проживання у ньому, а чим дальше, тим дешевше.
На що ж витрачається увесь прибуток, який отримується від хаджу та умри? Він витрачається на потребуючих мусульман? Він витрачається в інтересах громадян королівства? Він застосовується для покращення рівня життя у королівстві ? Ці засоби пускають на цільові проекти для надання допомоги ісламським землям, постраждалим від війни, на кшталт Сирії та інших? Або вони витрачаються на країни, де спалахнули хвороби і які занурились у невігластві, як, наприклад, Сомалі?! Звичайно ж, ні.
Оскільки хадж є ісламським фардом (обов’язком мусульман), то безпосереднім розподілювачем прибутку від хаджу повинен бути ісламський інститут, загальний для усіх мусульман, яким є, згідно Шаріату, Ісламська Держава. Саме вона повинна покладати на себе обов’язок управління фінансами хаджу, у т.ч. — витратами та прибутками, а також розподілення прибутку на певні проекти. Але сьогодні реальним володарем прибутку від хаджу та умри є невелика група людей із династії Садуів, а також члени компаній, які співпрацюють з ними у цій справі. Прибуток уходить у кишені невеликої купки людей, які врешті решт вливають ці засоби у закордонні проекти, від яких Ісламу та мусульманами немає ніякої користі.
Враховуючи монополію на проведення релігійних служб та розташування паломників, при повній відсутності будь-якої місцевої компанії, яка могла б створити конкуренцію у цій справі, можна зробити висновки, що усі ці мільярди від прибутку з хаджу, а саме — з надання паломникам місця проживання, транспорту, торгівлі, забезпечення їжею та іншим, уходять у кишені саудівських емірів із правлячої династії.
Інформаційний саудівський аккаунт у «Твіттері», відомий під назвою «Муджтахід», розповів про спадщину, яку залишив після себе саудівський король Абдуллах, а також про те, як він його поділив серед спадкоємців: «Завершення розділу «ліквідного» майна, залишеного королем Абдуллахом, виразилось у передачі синам та дружинам приблизно по 8,5 млрд. кожному, у той час як частка доньок склала 4,5 млрд. кожній». Також він згадує про кількість синів, доньок та дружин короля: «У нього залишилось 15 синів та 19 доньок,а також 2 дружини. Зіставляючи цифри, ми дізнаємось, що у спадок він залишив 225 млрд. ріалів. Також існує майно, яке не є ліквідним і не входить у цю суму». Відносно багатства короля Фахда ібн Абдаль-Азіза агентство «Хіджаз» заявило: «Джерела пишуть, що спадок, залишений королем, виявився набагато більшим, аніж очікувалось. Деякі заявили, що король Фахд взагалі відносився до числу найбагатших людей на планеті, тому що володів 40 млрд. доларів, але після його смерті з’ясувалось, що його багатства досягали 190 млрд. доларів».
Число хлопчиків та дівчаток, що народились у короля-засновника КСА Абдаль-АзізаАльСауда, оцінюється у 70 людей, він мав десятки дружин, сотні внуків та правнуків офіційно, а отож, варто чекати, що їх істинна кількість куди більше.
Агентство новин «Reuters» зібрало низку письмових телеграм із посольства США у Саудівській Аравії та виклало їх у «WikiLeaks». У цих документах ілюструється декілька питань.
В одній із таких телеграм у заголовку пишеться про «багатого розпусника із королівської родини», де детально описуються деякі представники королівської династії від найнезначніших із них до найближчих до короля Абдаль-Азіза.
Опираючись на дані із телеграми, ми бачимо, що саудівський уряд витрачає на утримання правлячої династії наступні суми:
- На синів Абдаль-Азіза: по 270 тис. доларів на 1 людину на місяць.
- На онуків Абдаль-Азіза: по 27 тис. доларів на 1 людину на місяць.
- Наступні нащадки отримують по 13 тис. доларів на місяць, а наступні за ними — по 8 тис. доларів на місяць.
- Найвіддаленіший родич, який належить до династії Саудів, отримує 800 доларів на місяць династії.
- Також є особливі статті витрат на користь емірів, коли вони бажають одружуватись або будувати палаци.
У телеграмі також говориться про те, що існує спеціальна програма, яка заохочує королівську династію за відтворення потомства методом грошової винагороди, тобто за звичайне народження дитини.
Також у ній говориться, що деяким емірам явно недосить того, чим вони вже користуються, і вони прагнуть отримувати гроші іншими шляхами.
Одним із таких шляхів є продаж 10 млн. барелів нафти на день, прибуток від якої розподіляється серед 5 або 6 емірів правлячої родини. Іншим шляхом слугує скупка землі, що належить емірам, жадібним до грошей, з наступним її перепродажем державі з метою використання її для певних проектів. Купівля землі не обмежується лише емірами, але й ведеться підприємцями, наближеними до режиму.
Також еміри долучають закордонних робочих, ставлячи умову виплатити від 30 до 150 доларів за тимчасову прописку.
Згідно телеграми, що надійшла у лютому 2007 р., американський посол повідомляє, що реформи, розпочаті королем Абдуллахом у відношенні королівської родини, розлютили її.
Он обрізав безкоштовну послугу мобільного зв’язку для усіх емірів та їх жінок, припинив послугу безкоштовного проживання у готелях Джидди, заборонив емірам та родинам королівської династії вимагати безкоштовного користування державними авіалініями Саудівської Аравії...
Тоді міністр внутрішніх справ емір Найєф та емір Ер-Ріяду Сальман почали чинити опір королю Абдуллаху з причини скорочення дотацій, на яку наразились еміри. Але потім, згідно телеграмі, емір Султан виступив проти них і допоміг королю Абдуллаху, попередивши їх про те, що король Абдуллах та погрози на його адресу є червоною межею, яку ніколи неможна перетинати.
Посол звертав увагу у телеграмі на те, що емір Султан дивиться на єдність правлячої династії та утвердження її правління як на найважливішу річ.
Компанія «Джазіра», яка займається перевозками та належить бізнесмену шейху Алі Хасану Накуру, штаб-квартира якої розташована у Джидді, вважається найголовнішою компанією по перевезенню паломників під час умри та хаджу. Про цю компанію відомо наступне:
Під час інтерв’ю каналу «AlJazeera», у бесіді з Хасаном Мохані аль-Ширі, шейх Алі Накур відповів на два питання:
1. Транспортна компанія «Джазіра» обслуговує паломників, і Ви є особою, яка відповідальна за це. Розкажіть нам про свою роль.
Відповідь: компанія «Джазіра» була заснована у 1413 р.х. володіючи парком у 100 автобусів. Потім вона почала поширюватись, і кількість автобусів досягла майже 2000... Розширення компанії було запланованим, компанія була систематизована та становила собою приклад адміністрування та якості роботи службовців. Сьогодні вони досягла великого успіху, тому що ми змогли за короткий час створити компанію такого розміру та якості послуг, що вона почала вважатись найбільшою транспортною компанією по міжнародним перевезенням, туризму та доставці паломників. Вона бере участь у мережі міжнародних зв’язків, у неї свої паркування у таких державах, як Єгипет, у державах Перської затоки, у Тунісі, у Лівані та Ємені, у неї є представництва у цих містах, а також свої станції, що працюють по сезонам.
2. Відомо, що сезон хаджу — це сезон крупних перевозок. Але як обстоять справи під час умри?
Відповідь: умра сьогодні стала нібито хадж, тому що вона розтягується на більшу частину міста. Якщо хадж обмежений лімітом паломників максимум у 1,5 млн. людей, то на умру на протязі року приїжджає приблизно 60 млн. людей.
Це відображає високий ступінь прибутку, який отримує компанія від перевозок паломників, що призвело до сильного розширення автобусного парку компанії та рівня її роботи. Мусульмани витрачають свої гроші на хадж, і частина цих витрат іде на автобусну компанію, а основний прибуток отримує один шейх Накур. Насправді, цей прибуток не має відображення на мусульманах у вигляді зниження цін на перевозки або у виді побудови якого-небудь проекту Накура у будь-якій із мусульманських країн.
Лев’яча частка прибутку з паломників, яку отримує Накур, була кинута на купівлю частки акцій британського футбольного клубу «Челсі». Про укладання контракту з «Челсі» шейх Накур заявив на своїй сторінці у «Твіттері», що цей контракт дуже допоможе англійській команді на ринку акцій до початку нового сезону. Для футбольного клубу буде відкритий спеціальний фонд під назвою «Nagoor 18». Фонд буде надавати засоби головним акціонерам клубу.
Цей крок був зроблений, згідно заяви Накура, з метою «увійти в інвестиційну лінію «Челсі» та підвищити популярність клубу зокрема, і Саудівської Аравії — у цілому, створити кафе та міні-клуби для любителів блюзу на додаток до полегшення умов усім бажаючим стали вболівальниками клубу у Саудівській Аравії та інших арабських країн».
Хоча пункти угоди залишились таємними, усе ж таки зрозуміло, що Накур вклав величезні засоби, і ці засоби були взяті із кишень паломників.
Мусульмани повинні знати, куди уходять гроші, які вони витрачають під час хаджу та умри — гроші настільки великі, що багато хто з них накопичують на хадж та умру роками.
Обов’язок хаджу рівний для усіх людей, проте політика Ер-Ріяду цьому суперечить, тому що свідомо проводить різницю між багатими та бідними, звичайними мусульманами та емірами, громадянами Саудівської Аравії та жителями інших країн.
Правителі Саудівської Аравії живуть в іншому світі і не відчувають паломників та їх положення, і їх не турбує те, навіщо в основі потрібен хадж.
Мусульмани вирушають у хадж з усіх кінців світу, але їх єдність підірвана, вони розділені та становлять із себе 188 народів замість того, щоб бути підданими однієї держави — Держави Праведного Халіфату. Мусульмани збираються разом на хаджі, будучи у такому положенні замість того, щоб їх збирав один правитель, який би їх любив, а вони любили його, який би підносив за них молитви, а вони підносили б молитви за нього, який звертався б до них з проповіддю та благою порадою, як це робили Посланець Аллаха ﷺ та халіфи після нього, коли ті зустрічались у хаджі зі своїми підданими та питали їх про їх положення і заспокоювали їх, як і вислуховували скарги мусульман на деяких губернаторів або чиновників у державі, щоб потім замінити їх іншими.
Хадж — це пряме свідчення єдності мусульман. Своїм існуванням хадж закликає мусульман відновити колишню міць, встановити заново Ісламську Державу, принести присягу халіфу, щоб заново стати сильним, єдиним згуртуванням під правлінням єдиного халіфа, який втілить серед них закони Аллаха та поведе джихад на Його шляху.
У хаджі є велика користь,у т.ч. — прояв єдності мусульман. Під час хаджу ти бачиш, як чорний, червоний та білий стоять перед Домом Аллаха в однаковому одязі в однаковому положенні, вони не розділяються у цю мить на багатих та бідних, а правитель народу стоїть поруч з простими людьми. Але правляча династія Саудів по суті оволоділа почуттями мусульман і примусили їх платити величезні суми заради того, щоб відвідати Дім Аллаха; багатьом мусульманам вони просто перекривають для цього дорогу і лише підсилюють роздробленість серед них. Вони визначили для хаджу ступні послуг, розділивши їх на особливі та звичайні! До яких пір мусульмани будуть дозволяти династії Саудів поводити себе подібним чином?! Чи не прийшов час для об’єднання мусульман у Державі Праведного Халіфату за методом пророцтва, під правлінням халіфа, який би став управляти справами людей згідно законам Ісламу?!
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Алі Бальсуд — Ємен
14 Зуль-хіджа 1439 р.х.
25.08.2018 г.
