В останні десятиріччя свого існування до Османського Халіфату прилипло прізвисько «хвора людина в Європі», і ця метафора стала найбільш містким описом стану політичного тіла, страждаючого від хвороби.
Також ця метафора була використана у якості вступу на посаду правителем-зрадником Мустафою Кемалем, який об’явив, що йому довелось добити тіло Халіфату, яке розпадалось, і тим самим надати милість хворому — саме цю відмовку сьогодні використовують і викладають в освітніх закладах ісламського світу для виправдання скасування Халіфату.
Для початку варто сказати, що багато хто не знає автора цієї метафори. Ним був Російський імператор Микола I (1796–1855), який дав таке визначення Османській Державі у 1853 р. Імператор Микола I відрізнявся бажанням покорити Османську Державу, розділивши її на частини і захопивши її широкі землі, особливо — лояльні йому території в Середній Азії, а також на Кавказі і Балканах аж до виходу у Середземне море. У якості виправдання своїх прагнень Микола I використав те ж гасло, що і попередні правителі Росії: поширення православ’я, захист православних християн в усьому світі, панування над Константинополем і святими землями.
Бажання імператора привели Росію до цілої низки війн з Османською Державою, в числі яких була Кримська війна, яка почалась 4 жовтня 1853р., якій передували бойові дії на Балканах,де біля 35 тис. російських військ окупували територію сучасної Румунії, яка входила у вісь впливу Османської Держави. Тоді Держава Халіфат зібрала величезні сили, як на кавказькому фронті, так і на Дунаї. Командуючий османськими військами Умар-паша зумів нанести крупну поразку російським військам біля Дунаю і увійти у сучасну Румунію.
На Кавказі лідер чеченських муджахідів Імам Шаміль Дагістані (при народженні — Алі ібн Дангав) сприяв османським військам у війні проти Росії. Потім Франція і Британія, теж бажаючи припинити намір російського імператора, увійшли в союз з Османською Державою. Через три роки, у 1856 р., закінчилась Кримська війна, і всередині самої Росії піднялись голоси з закликами до реформ, відмові від кріпосного права, від утискання меншостей і взагалі до виходу із середньовічної відсталості. Сам же Микола I не витримав такого повороту подій і помер іще до завершення війни. По деяким повідомленням, він навмисно застудився і тим самим покінчив з собою.
Насправді, Росію і дня не хвилювало положення справ у людей на Сході, або в Африці, або іще де-небудь, як і не хвилювало положення справ селян, робочих, інженерів та інших у самій же Росії. Дивує у цій справі не зарозумілість Миколи I і його ненависть до Османської Держави, у той час як сама Росія страждала від величезних внутрішніх проблем, що привели незабаром до падіння усього царського режиму, а дивує, викликаючи сміх крізь сльози, те, що опис Османської Держави «хворою людиною» дав лідер феодальної держави, відкидаємий своїм же народом, тому що він вмів тільки поневолювати і репресувати людей.
Тому епітет «хворої людини в Європі», звернутий на адресу Османської Держави, є не більше аніж метафорою, кинутою в атмосфері війни між двома державами. Цей епітет не був щирим і справедливим описом, а був лише критикою, заснованою на неприязні, а отож, він не виходить за межі військової пропаганди. Незважаючи на те, що автором метафори був МиколаI, західні держави з превеликим задоволенням її підхопили і почали повторювати її вдень і вночі, переконуючи усіх, що боротьба з хворою людиною є частиною основоположного конфлікту між цивілізацією Заходу і цивілізацією Ісламу Таким чином, опис Ісламської Держави «хворою людиною» не з’явився на порожньому місці і не був історичною випадковістю, а заслуговує цілих заходів і семінарів в ісламському світі з метою розібрати першооснови даної проблеми, щоб потім дійти до ідейного розвитку.
У майбутньому цю риторику автоматично підхопили ті, хто послідував задній просвіті і почав також називати Османську Державу хворою людиною, яка більше ніколи не поверне собі колишньої величі і пошани до їх радості, але і не помирає тільки тому, що над нею змилостивились інші держави, які оточили себе напускним ореолом слави. Ця пропаганда здобула ефект і в майбутньому полегшила злочинцю сторіччя Мустафі Кемалю заснувати Республіку Туреччина. Незважаючи на те, що епітет «хвора людина» був метафорою, вигаданою у межах військової пропаганди невірних проти Халіфату, нинішній президент Туреччини Ердоган під час бойових дій турецької армії в Афріні на півночі Сирії заявив: «Туреччина — не слабке тіло... Я говорю це усьому світу — Туреччина сьогодні не є хворою людиною, якою була раніше. Сучасна Туреччина повністю відрізняється від тієї, якою була. Вона має у своєму розпорядженні великі можливості, здібності і енергію... Наш великий народ відгукнувся на поклик і з відкритими грудьми готовий протистояти усім видам озброєнь».
Невже ти, Ердоган, не бачиш, як сам ігноруєш свою історію? Або ти дійсно визнаєш, що держава твоїх дідів була хворою?!
لَقَدْ كَتَبْنَا فِي الزَّبُورِ مِن بَعْدِ الذِّكْرِ أَنَّ الْأَرْضَ يَرِثُهَا عِبَادِيَ الصَّالِحُونَ ١٠٥إِنَّ فِي هَـٰذَا لَبَلَاغًا لِّقَوْمٍ عَابِدِينَ
«Ми вже записали у Писаннях після того, як це було записано в Нагадуванні (Хранимій скрижалі), що землю успадкують Мої праведні раби. Воістину, у цьому — послання для тих, хто поклоняється» (21:105,106).
#أقيموا_الخلافة
#ReturnTheKhilafah
#YenidenHilafet
#خلافت_کو_قائم_کرو
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Худа Мухаммад (Умм Яхья)
14 Раджаба 1442 р.х.
26.02.2021 р.
