Кожен рік з появою півмісяця Мухаррама мусульмани згадують славетну історичну подію — хіджру (переселення) Посланця Аллаха ﷺ із Мекки в Медину. Ця подія спричинила глибокий вплив на історію усього людства.
Вона стала поворотним моментом в історії ісламського заклику, ознаменувала початок нового етапу, заклала основи Ісламської Держави в Медині і уособила Іслам в житті суспільства і держави. Після хіджри Ісламська Держава почала поширювати заклик до єдинобожжю в усьому світі за допомогою джихаду і сокрушати держави многобожжя і тиранії. Ця подія змінила баланс сил не тільки в кордонах Аравійського півострову, але й в усьому світі. Ця історична подія ознаменувала початок нової ери.
По спливанню довгих років з цієї великої події вона усе іще згадується із року і рік, так що мусульмани можуть вилучити уроки, виправити свій шлях і зрозуміти те, що Іслам переміг завдяки рішучості людей, ретельному плануванню, щирості і терпінню при негараздах.
Хіджра була не просто звичайною подією в історії ісламського заклику, а швидше, поворотним моментом між двома різними епохами Ісламу. Вона ознаменувала створення Ісламської Держави, коли був піднятий стяг єдинобожжя, а стяг невір’я і многобожжя був зламаний і знищений.
Підготовка і планування
Ця велика подія говорить про ретельну підготовку і планування, а також про великі жертви Посланця Аллаха ﷺ і його послідовників в Мецці. Заклик спочатку мав потребу в людях, які не боялись докорів на свою адресу, які вірили в обіцянку Аллаха, які мали непохитну віру і у яких не було сумнівів відносно допомоги Аллаха. Віруючі мусульмани переносили тортури і знущання з боку мекканців, що стало перевіркою їх терпіння, прихильності до своєї релігії, стійкості їх віри і ступеня їх готовності жертвувати заради Ісламу.
Тиранія і пригноблення з боку курайшитів дійшли до того, що вони об’явили бойкот Пророку ﷺ, роду Бану Хашим і роду Бану аль-Мутталіб. Посланець Аллаха ﷺ і мусульмани бачили тільки лиха від язичників, і увесь цей час він закликав своїх послідовників до терпінню і утішав їх при негараздах, описуючи райські насолоди. Сам же Пророк ﷺ подавав кращий приклад терпіння і упевненості в обіцянці свого Господа. Мусульмани досі захоплюються відповіддю Пророка ﷺ своєму дядьку Абу Талібу, з яким курайшити вели переговори з метою зупинити заклик до Ісламу. Він ﷺ сказав:
يَا عَمُّ، وَاللهِ لَوْ وَضَعُوا الشَّمْسَ فِي يَمِينِي وَالْقَمَرَ فِي يَسَارِي عَلَى أَنْ أَتْرُكَ هَذَا الأَمْرَ حَتَّى يُظْهِرَهُ اللهُ، أَوْ أَهْلَكَ فِيهِ مَا تَرَكْتُهُ
«О, мій дідько ! Якщо навіть вони покладуть Сонце в мою правую руку, а Місяць — в ліву, з умовою залишити цю справу, я не залишу її, поки Аллах не завершить її повністю або поки я не загину на цьому шляху!» (Ібн Ісхак).
Посланець Аллаха ﷺ приніс нову релігію, яка суперечила тому, що мекканські суспільство звикло чути, і приніс нові ідеї, які суперечили переважаючим в той час уявленням суспільства. Тому заклик спочатку був чуждий мекканському суспільству, і тільки деякі люди, які мали загострені почуття, відгукнулись на нього
Велика подія
Історичне переселення почалось після того, як община Медини познайомилась з новою ідеологією і погодилась надати їй допомогу і захист у себе. Посланець Аллаха ﷺ здійснив хіджру по велінню Аллаха, перейшовши від етапу заклику до етапу заснування держави. Набуття влади в Медині вимагало переселення туди, щоб застосувати ідеологію Ісламу над суспільством. Хіджра не була втечею від переслідувань і зростаючої небезпеки на користь знаходження безпеки і спокою. Швидше, це було початком вирішального етапу Ісламу. Після переселення прийшов етап організованої роботи через державу, етап фізичного протистояння між добром і злом, між істиною і брехнею. На цьому етапі була побудована перша ісламська мечеть і заснована Перша Ісламська Держава — яскравий промінь у суцільній пітьмі. Незабаром цей невеликий промінь почав розширюватись, розсіюючи пітьму, поширюючи світло справедливості Ісламу по усій землі.
Метою хіджри було встановлення політичної і ідеологічної єдності в Медині. Відповідним заходом для досягнення цієї мети було встановлення порядку в рядах мусульман, щоб усунути будь-які підозри, які можуть викликати ворожнечу серед арабів в Ясрібі. В цьому Посланець Аллаха ﷺ слідував унікальному способу, який не був відомий жодному лідеру нації ні до, ні після. Цей спосіб був заснований на людському братстві, братстві в вірі і братстві в правах і обов’язках, де немає ніякої різниці між однією людиною та іншою, ані між аусітами і хазраджітами, ані між мухаджирами і ансарами.
Завдяки пророцьким діям було засноване ісламське ідеологічне згуртування, для якого ідея стала ядром і душею. На підґрунті цього мухаджири і ансари об’єднались в одне ціле, після чого зникли індивідуальні тенденції і племінні чвари. Колективний дух перейшов на нову, безпрецедентну в історії основу. Цією основою замість родоплемінної прихильності стала акида. Кожен став воїном Ісламу і послідовником Пророка Мухаммада ﷺ. Таким чином, вони змогли сформувати силу, яка протистоїть курайшитам і розробляє плани по знищенню многобожжя, а також по підтримці і зміцненню заклику усіма можливими способами. В ітозі невір’я зникло, а Іслам відродився і розширив своє панування. Мекка покірно повернулась у руки визнаних звідти мухаджирів. Піднявся стяг, який курайшити намагались розчавити. Були зруйновані ідоли, яким поклонялись араби. Невір’я зникло з цієї землі, і йому було заборонено знов з’являтись там. Єдинобожжя стало супроводжуватись аятом із Корану:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِنَّمَا الْمُشْرِكُونَ نَجَسٌ فَلَا يَقْرَبُوا الْمَسْجِدَ الْحَرَامَ بَعْدَ عَامِهِمْ هَذَا
«О, ті, які увірували ! Воістину, многобожники є нечистими. І нехай вони після цього їх року не наближаються до Заповідної мечеті» (9:28).
Хіджра
Такі кроки здійснив Пророк ﷺ на полі битви, щоб ідеї Ісламу знайшли своє практичне застосування в житті. Інакше кажучи, він ﷺ переніс ідеологію в життя суспільства, відродивши ісламський образ життя і встановивши Ісламську Державу. Посланець Аллаха ﷺ підняв Іслам, а його наступники продовжили цю справу, поки релігія Аллаха не поширилась по усьому світу. Були завойовані Шам, Ірак, Єгипет, Африка, Персія, Сінд, Індія, тюркські країни, Андалусія. Мусульмани досягли Китаю на сході, Франції на заході, Волги на півночі і Центральної Африки на півдні.
Але після цього Умма відволіклась мирськими справами і втратила Халіфат. Деякий час вона навіть не думала його повертати.
Хвала Аллаху за те, що мусульмани сьогодні почали розуміти, що їх слабкість, відсталість і занепад були викликані не тим, що вони — мусульмани, як колонізатор на протязі десятиріч намагався переконати нас в цьому, а тим, що вони, будучи мусульманами, живуть без Ісламу.
На тлі цього усвідомлення руки мусульман почали тягнутись до книжних полиць у пошуках того, чим саме вони знехтували на протязі сторіч.
Щоб почуття занепокоєння і втрати ідентичності переросли в постійний рух, а міркування — в конкретні ідеї, мусульмани повинні переглянути свою історію і знайти там відправну точку для початку відродження і правильний шлях.
Ми не закликаємо до безцільному, скороминущому і зверхньому прочитанню історії, щоб оспівувати минулі події і славу, а закликаємо до озаряючому читанню, яке виходить із глибокого мислення, що поєднує позиції і змісти, слідуючи прикладу найвидатнішої людини в історії.
Секрет успіху
Міркуючи над сьогоднішнім положенням мусульман, можна помітити схожість з реальністю мусульман до хіджри. Різниця і епохах і обставинах не скасовує існування багатьох спільних знаменників між двома періодами часу, оскільки що тоді, що зараз видна слабкість, відсталість мусульман, а також необхідність пошуку виходу із складного положення. Ми також знаходимо схожість у розосередженні ворожих сил і жорстокості нападів і змов. Перші мусульмани змогли відбити нападки і перемогти ворога завдяки твердій вірі, могутній рішучості і іншим чинникам. Аллах дарував їм перемогу, і для них почали відкриватись території, починаючи від Мекки і закінчуючи Китаєм, околицями Відня і Франції.
Як мусульмани перейшли із положення крайньої слабкості в положення переможної сили ? Як вони покинули свої дома приниженими, а повернулись величними? Як вони, будучи десятками, стали тисячами, мільйонами і сотнями мільйонів? Як вони, не маючи нічого, набули великої держави зі своїм стягом? Як вони, будучи відсталими бедуїнами, піднялись на вершину цивілізації і слави?
Відповідь на усі ці питання починається з хіджри як відправної точки ісламської історії. Хіджра має пряме відношення до історії у цілому, і історії Ісламу — зокрема. Хіба ми хочемо залишатись залежними від інших, навіть в тих областях, в яких ми самі писали історію?
В останній час, з початком випуску ісламського журналу «Аль-Ваъй», ми помітили, що у людей є прагнення сформулювати ісламську особистість заново, відродивши ісламські слова, терміни і історію як природну і необхідну альтернативу іноземним словам, в яких ми майже розчинились.
Це питання — не формальне, як деякі люблять уявляти і зображати. Відновлення історії хіджри може стати відправною точкою і символом відновлення ісламського духа і блискучих и результатів. Більше того, хіджра — це секрет успіху мусульманського суспільства! Чи знайдемо ми в історії Ісламської Умми, або навіть в історії людства, щось більш благородне і піднесене, аніж дух хіджри і его результаты?
Етап хіджри був воістину періодом великих змін. Ми, араби і неараби, гостро потребуємо змін такої ж глибини і на тому ж рівні. Звичайно, ми не відчуваємо нужду в фізичному переселенні, суть не в цьому, але ми маємо потребу в константах і плодах хіджри. Хіба ми не потребуємо перейти від слабкого стану в сильний? Від відсталості до прогресу? Від протиріч і розбіжностей до братству і згоди? Від імпровізованого блукання без методу до Умми з ясними ідеалами, організованою державою і чіткою метою? Хіба мусульмани не бажають вивести своє суспільство із стану споживачів до відновленню своєї ролі у збагаченні цивілізації?
Усі ці значення змін виявляються на стадії хіджри, яку ми повинні зробити маяком, відправною точкою і символом повернення ісламської свідомості.
Чому історія хіджри?
Яка необхідність примушує нас шукати секрет успіху з межами основи, на яку покладався Умар ібн аль-Хаттаб? Очевидно, що Умар вибрав хіджру Пророка ﷺ як початок ісламської історії і початок ісламського календаря не випадково, а в результаті ретельного міркування і проникливого розуміння. Чи є більш точне і більш значуще вираження історії суспільства, аніж день народження цього самого суспільства? Що може бути важливіше в історії Ісламської Держави, аніж день його заснування і відправної точки?
Геніальний халіф не закрив би очі на день народження Посланця ﷺ, якщо б не знайшов щось більш значуще, чим був би задоволений Аллах. Окрім того, вибір дня народження Пророка ﷺ був би явним подражанням християнам, від чого застерігав сам засновник держави і прапороносець вічного небесного послання. Так само ж аль-Фарук не знехтував би днем смерті Пророка ﷺ, але, виключивши щасливу подію — його день народження, він не міг почати мусульманський календар з трагічної і болісної події.
Як Умар (р.а.) не захотів подражати християнам і іудеям, так само він не захотів подражати арабам чи неарабам у виборі дня чи події у якості відправної точки для історії Ісламу.
Таким чином, розсудливість вимагала записати в початок ісламської хроніки найбільшу і найважливішу подію в історії Ісламу і мусульман. Хіба можна було знайти щось більш значуще, аніж хіджра, яка зберегла Іслам, заснувала першу мечеть і першу державу і поклала початок великим завоюванням?
Журнал «Аль-Ваъй», №4
23.09.1987 р.
