Введення:
Немає сумнівів у тому, що кіберпростір у цілому (і соціальні мережі — зокрема) мають доступ до громадської думки і можуть вплинути на неї настільки, що інколи це здається чаклунством. Соцмережі представляють собою інструмент «м’якої сили», оскільки надають міжнародним силам можливість отримати те, що ті бажають, за допомогою маркетингу, реклами, приваблення і переконання. Але у той же час соцмережі є інструментом у пропагандистських і інформаційних війнах у межах того, що сьогодні називають «Війна четвертого покоління» (4GW). У цій війні широко використовується маніпуляція через усі ЗМІ, Інтернет - тролів і ботів. Подібна діяльність дозволяє підірвати бойовий настрій супротивника.
Що стосується нас, то нас цікавить політичний аспект даної теми, тобто те, що пов’язано з культурним конфліктом між Заходом та Уммою. У даному випадку мова йде про використання кібертехнологій у політичних межах і про те:
— у якій мірі можна задіяти соцмережі, щоб направити чи вплинути на громадську думку,
— у якій мірі ми можемо говорити про панування з боку осіб, формуючих громадську думку, над народними рухами.
І що більш важливо, нам необхідно знати, як використовувати цей величезний потенціал для приваблення уваги людей до того, що планують наддержави. Також виникає питання: чи можна володіти інструментами, які дозволяють проявити турботу про ідеї Умми, про її відчуття, дозволяють сформувати її громадську свідомість і підтримати чистоту і ясність ісламської громадської думки в Уммі.
Соціальна мережа — палка о двох кінцях
Після того, як світ вступив у війну четвертого покоління, усе більше і більше стала звертатись увага на:
— максимальне використання розробок в області кіберпростору,
— підтримку війни четвертого покоління,
— рясність інформації у цій області.
Зокрема, мова йде про увагу військових, які також намагаються освоїти кіберпростір. Військовий потенціал у даній області іще знаходиться на ранніх етапах. Що стосується політичних кіл наддержав, то вони лідирують у цій області, вважаючи кіберпростір високоефективною політичною зброєю. Війна четвертого покоління — ця концепція, яку заклали американські вчені і військові експерти у1989 р. Ця концепція дозволила знизити потребу у прямому фізичному протистоянні. Концепція війни четвертого покоління дозволила:
— замінити пряме військове зіткнення опосередкованим,
— атакувати громадську думку, що дало можливість підірвати моральний дух населення тієї чи іншої держави,
— піддати сумніву можливості і потенціал серед населення та їх лідерів,
— створити хаос всередині держави, дестабілізувавши обстановку через своїх представників на місцях.
У межах того, що називають теорією «управляємого хаосу» (відома також як теорія «контрольованої нестабільності»), зовнішні сили напряму не втягнуті у війну четвертого покоління. Теорія «управляємого хаосу» дозволяє не займатись розгортанням військових компаній для процесу демократизації, навпаки, теорія дозволяє надати їм допомогу через зусилля кібернетичних військ, сприяючи підкоренню тієї чи іншої країни силам, які перебувають за лаштунками. Ця теорія дозволяє регулярним військам не брати участь у прямому зіткненні.
Інформаційна війна не є чимось новим, але кібертехнології зробили її дешевою, швидкою і надали можливість вести її на відстані, що ускладнює виявлення атакуючого і у той же час полегшує процес заперечення своєї причетності до неї. Саме тому увага стратегів була звернена також і до проекту «космічні війни», щоб використати його у якості підтримки у сучасних конфліктах. Ці ж експерти розробили стратегії в області кібербезпеки, не говорячи вже про створення кібернетичних військ.
Давайте спробуємо розглянути можливості кіберпростору з деякими деталями і спрощеннями. Кожен, хто стежить за подіями у кіберпросторі, знає, що для початку вивчаються злочини правлячих режимів, скандали політиків і правителів, практика держав у порушенні прав своїх народів, випадки вбивства людей з боку режимів і їх неодноразові атаки на основоположні принципи гідного життя людини. Потім усе це кумулятивно прокачується через різного роду публікації, які націлені на різні прошарки населення. Це робиться з метою прищепити почуття образи і ненависті до людей, що дозволить підірвати їх довіру до правлячих режимів, вб’є клин між народом і владою або у випадку необхідності дозволить змінити лице режиму. Саме таким чином формується підходящий ґрунт для нав’язування західної моделі управління. Глобальність кіберпростору дозволяє усьому світу отримати доступ до інформації, як тільки вона з’являється, і це відбувається блискавично, глобально, скандально і одночасно. Це робить кожну новину, пов’язану з державними особами, важливою і цінною з точки зору її достовірності, строків її публікації для усіх, хто бажав запустити її у маси слухачів. Багатонаціональні корпорації давно визнали, що цінність їх акцій уразлива перед лицем наклепницьких кампаній, тому вони розробили стратегії протидії інформаційним витокам, подібним тим, які опублікували «WikiLeaks» і «SwissLeaks».
З іншого боку, особи, які формують громадську думку, здатні направляти народи і впливати на їх виборчий і політичний вибір, також почали використовувати соцмережі і канали зв’язку, щоб підвищити імідж правителів, або ж навпаки, виростити альтернативних прозахідних лідерів. У результаті голова держави,чий образ заполонив соцмережі, чиє ім’я було очищено політтехнологами, вважається обраним «демократичним» шляхом, адже він отримав мільйони віртуальних лайків.
Тим не менш, соцмережі не змогли відволікти Умму від її політичного проекту по відродженню, від закликів по її звільненню від колонізатора і його систем. Соцмережі не дозволили передбачити рухи Умми. Більше того, деякі американські офіційні особи не приховували своїх побоювань того, що соцмережі можуть перетворитись в інструмент «фундаменталістів» для поширення своїх ідей, які вороже налаштовані проти західної культури. Вони ніби в один голос говорять: «Не дайте їм («фундаменталістам») можливість викрити брехливість нашої культури за допомогою інструментів, створених нами же». Вони бояться, що ці технології перетворяться в ефективну зброю проти них самих, їх ідей, розкриють їх брехливість, фальшивість західної культури, обнажать масштаби їх глобального трансконтинентального політичного лицемірства.
Серед висловлювань, які пояснюють і підтверджують даний страх, було висловлювання екс-начальника штаба армії США генерала Реймонда Одієрно під час лекції у британському Королівському інституті міжнародних відносин «ChathamHouse» 06.06.2012, яка називалась «Американська армія у перехідний період», коли він сказав наступне: «Давайте поглянемо на світ і на те, що ми бачимо у ньому! І частково це те, чому я навчився, і що я думаю, ми усі дізнались з військової точки зору за останні п’ять чи шість років. Ми дізнались, що цей взаємозв’язок, ця глобальна комунікаційна здатність дозволяють миттєво передавати інформацію по усьому світу, що вплинуло на безпеку і вплине на наше мислення у сфері забезпечення безпеки у майбутньому. Ми бачили цей вплив під час «Арабської весни, будь то у Лівії, в Єгипті чи у Тунісі. Сьогодні, хоча і у малій кількості, але ви можете спостерігати це у Сирії. Коли ми обговоримо це, ми скажемо вам, що «Арабська весна» не закінчилась. Я маю на увазі, це тільки початок … Тому я називаю це часом великої невизначеності».
Тоді ж він додав: «Панування у кіберпросторі — це лідерство у віртуальних процесах на рівні глобальних стратегічних операцій. У нас є кібернетичне командування армії, і ми продовжуємо роботу над його досконалістю. На мою думку і з військової точки зору ми повинні продовжувати підтримувати кібернетичне командування за допомогою національного стратегічного потенціалу. Також ми маємо кібернетичне оперативне управління, але на дану мить воно більш тактичне у плані того, що проробляється те, де вести майбутні операції і як це долучити до тактичної інформації. На дану мить ми працюємо над цим аспектом».
Таким чином, ми знаходимо, що блискавична передача інформації (а вона дуже важлива для колонізатора), прискорює руйнування західної системи, якщо потрапляє у руки її супротивників. Тому колонізатори прагнуть обмежити до неї доступ, дати можливість міжнародній розвідці контролювати поширення інформації отримувати персональні дані, щоб запобігти виходу ситуації з-під контролю наддержав. Усе це наглядно відображає побоювання колоніальних держав, які нав’язують провідним компаніям співпрацю з ними у сфері кіберпростору. Досить згадати угоду, яка відбулась у 2019 р. між Англією з одного боку,і «Facebook» і «WhatsApp» — з іншого. Згідно цієї угоди, обидві платформи повинні надавати доступ англійській поліції до зашифрованих повідомлень, щоб надати підтримку у розслідуваннях проти тих осіб, які звинувачуються у серйозних кримінальних злочинах, зокрема — в «тероризмі». Це трапилось після заяви міністра внутрішніх справ Англії Пріті Пател, в якому вона попередила, що платформа «Facebook» дозволяє користувачам відправляти зашифровані повідомлення, що на руку злочинцям. Вона закликала до розробки «чорних ходів», щоб спецслужби могли отримати доступ до зашифрованих повідомлень.
Моделі маніпулювання громадською думкою через соцмережі
За допомогою своїх алгоритмів «Facebook» формує наше бачення того, що відбувається у світі. Алгоритми, приховані за обкладинкою соціальної мережі, визначають, які новини ми побачимо у першу чергу. Це подібно камері у зачиненому просторі, де немає місця ідеологічній і політичній різноманітності. Подібне явище називається «ехо-камерою». Усе це наглядно вказує нам на одне із облич демократії: мистецтво обману людей.
Подібна цілеспрямована медійна директива для виборців вже не є якоюсь тайною. Так 07.03.2019 французька газета «LeMonde» повідомила про те, що багаті американці фінансують політичні рекламні кампанії в Європі. Також у лютому 2019 англійський парламент опублікував звіт про дезінформацію і фейкові новини, де медійні компанії були описані як «цифрові банди».
● Американські вибори
Можливо, скандал з даними «Facebook»–«CambridgeAnalytica» у 2018 р. є одним із найбільших політичних скандалів у світі. «CambridgeAnalytica» (CA) — приватна англійська компанія, яка використовує технології глибинного аналізу даних (зокрема, даних соцмереж) для розробки стратегічної комунікації у ході виборчих кампаній на просторах Інтернету. У свій час «CambridgeAnalytica» за допомогою розробки алгоритму аналізу політичних переваг виборців змогла зібрати особисті дані користувачів соціальної мережі «Facebook», охопивши у загальній кількості більше аніж 50 млн. людей. «CambridgeAnalytica» прагнула продати дані американських виборців у ході політичних кампаній і врешті решт надала допомогу і аналітику компаніям Теда Круза і Дональда Трампа. На основі отриманих даних і при використанні певних засобів і способів задається орієнтир для американського винахідника.
Даний скандал на думку багатьох став переломним моментом у свідомості людей про розуміння терміну «особисті дані», що призвело до значного падіння вартості акцій «Facebook». З’явились ті, хто почав закликати до більш жорсткого регулювання використання персональних даних технологічними кампаніями. Також скандал з особистими даними викликав так званий «великий громадський резонанс», який привів до падіння ринкової вартості самого «Facebook» на 100 млрд. доларів за декілька днів. Низка політиків Америки і Англії почала вимагати від генерального директора Марка Цукерберга відповідей. Врешті решт 10.04.2018 Цукерберг представ перед Конгресом США і дав свідчення. Сам «Facebook» був оштрафований приблизно на 500 тисяч фунтів (640 тисяч доларів).
● Туніські вибори
05.01.2020 Лабораторія цифрових криміналістичних досліджень Атлантичної ради (DFRLab) опублікувала 31-сторінковий звіт на англійській мові під назвою «Операція «Карфаген»: як туніська компанія проводила операцію впливу на президентські вибори в Африці». У звіті говориться, що туніська фірма «UReputation», яка спеціалізується на цифрових комунікаціях, надала свої послуги політичним клієнтам по орієнтуванню і дезінформації людей як у Тунісі, так і в інших африканських країнах з метою спричинити вплив на електорат.
Звіт був представлений після того, як «Facebook» об’явив у кінці травня 2019 р. про закриття більше 900 активів, пов’язаних з операцією «UReputation» у «Facebook» та «Instagram». У 900 з гаком активів увійшли 182 облікові записи користувачів, 446 сторінки і 96 груп, а також 209 облікових записів «Instagram». Дана фірма, яка ідентифікувала себе агентство, надавала послуги по захисту, впливу та орієнтуванню. З’ясувалось, що вона вела підрахунки в інтересах політичних гравців Тунісу і зарубіжних гравців для впливу на вибори. У звіті DFRLab» говориться, що «UReputation» змогло охопити аудиторію у 3,8 млн. людей в десяти африканських країнах за допомогою сторінок, облікових записів і закритих груп. На це у виді реклами на «Facebook» була витрачена 331 тисяча доларів, що дорівнює 1 млн. туніських динарів.
Фейкові облікові записи користувачів вводили в оману і поширювали брехливі дані про політичних діячів Тунісу. Більше того, низка сторінок створювалась у якості соціальних чи розважальних, де не зачіпались політичні теми, щоб набрати аудиторію, а потім вони перейменовувались і висвітлювали тільки політику. Низка сторінок була створена під час передвиборчої кампанії, подібно сторінці «Туніські вибори 2019». На сторінці «Туніські вибори 2019» було організовано багато дій для перемоги Набіля Каруі на президентських виборах 2019 р. Однією із таких дій була публікація у день першого туру виборів про те, що Каруі отримав перемогу у першому турі. Публікація була зроблена з метою вплинути на настрій виборців
Тому недивно, що у другому турі ми побачили Набіля Каруі у якості головного конкурента Каіса Саіда. Що стосується Каіса Саіда, то під час його передвиборчої кампанії неочікуваним чином у соцмережах з’явились десятки сторінок, які підтримували його і висвітлювали його повсякденну діяльність. Більшість цих сторінок фінансувалось, але ЗМІ наполягали на тому, що Каіс Саід переміг на виборах без фінансової підтримки, але за рахунок розпивання кави у публічних місцях, тобто за рахунок того, що він постійно знаходився з народом.
Алгоритми соцмереж використовувались для просунення того чи іншого контенту більше аніж серед 3 млн. користувачів. Для цього створювались десятки фейкових акаунтів і сторінок,якими управляла команда спеціалістів, зв’язаних з «UReputation». Таким чином, через соцмережі вдалось обмежити конкуренцію між двома людьми — Каісом Саідом і Набілем Каруі. Каіс Саід був представлений у соцмережах як символ чистоти, порядності у правлінні, людиною з незаплямованими руками, тим, хто геть відкидає іноземне втручання у справи країни. Набіль Каруі був виставлений у якості символу корупції, злочинності, був звинувачений у сіонізмі, був представлений тим, хто схвалює іноземне втручання. Після усього цього результат був очевидний. Каіс Саід зміг отримати перемогу за рахунок Набіля Каруі.
Як протистояти маніпулюванню громадською думкою
При використанні соціальних мереж кожен політик повинен розуміти, що має справу з одним із найбільш важливих інструментів міжнародної розвідки в орієнтуванні і введенні в оману населення. Тому буде природним, що кожен день виникають тисячі фейкових облікових записів, тисячі накручених лайків, тисячі автоматичних коментарів через додаткові програмні забезпечення і додатки. Тому можливість уберегти громадськість від впливу таких технологій представляється вкрай складною справою, звідси усілякого роду чутки перетворюються у подібних місцях у достовірні новини, які стає неможливо заперечувати чи піддати критиці.
Отож,кожен, хто хоче впливати на людей через соцмережі, повинен тимчасово озброїтись низкою заходів, поки не буде підготовлена альтернатива. Найбільш важливими із цих заходів є:
— використання робочої електронної пошти, яка прив’язана до номеру телефону.
— уникання використання псевдонімів, використання для аватара реальних фотографій, які допоможуть у випадку необхідності підтвердити особистість користувача.
— розміщення фотографій з офіційних заходів і обмін ними зі своїми друзями всередині мережі підтверджують, що аккаунт справжній, а не фейковий. Наприклад, можна використовувати фотографії з політичного форуму, з політичних зустрічей у кафе і т.д.
— створення дзеркальних сторінок для офіційних, щоб у випадку відключення можна було скористатись другою, третьою і. т.д. сторінками.
— періодичне збереження публікацій, розміщених на офіційній сторінці, бо у випадку випадення сторінки можна буде легко відновити зміст.
— розміщення на офіційному сайті тих же публікацій, що були розміщені на сторінці у соцмережах.
— використання платних просунень публікацій, які розкривають загальне положення у загальних словах, щоб це зрозуміли прості люди.
— використання платних просунень публікацій, які розкривають загальне положення для певних кіл у межах фікху, ідей і політики.
— викладення поширюваної ідеї у загальних рисах, але з урахуванням реальності отримувача інформації, згадавши низку яскравих і встаючих перед очима прикладів
— використання найбільш популярних хештегів, щоб це благотворно сказалось на поширенні самої ідеї.
— використання повторних публікацій ранніх статей, в яких розкривається ісламська точка зору. Не варто забувати, що відеоролики є найбільш проглядаємим матеріалом.
— треба пам’ятати, що судження, яке відповідає реальності, спричиняє більше впливу на людей, аніж щось інше, навіть якщо перше не отримує великої кількості лайків і коментарів. Але варто звернути увагу і на той факт, що публікації на проплачених сторінках хоча і мають багато лайків чи переглядів, але це не відображає реального положення у суспільстві, оскільки вони накручені.
Усі ці заходи, навіть якщо урахувати, що інформація уходить спецслужбам, не повинні впливати на те, щоб носій заклику приховував своє обличчя і був лідером з-за лаштунків, адже він є лідером Умми і не боїться засуджень. Отож, носій заклику надає для реєстрації у соцмережах тільки те, що необхідно для цього і для його діяльності на її просторах, але без надмірностей у подробицях для спецслужб. Також необхідно утримуватись від використання соцмереж у якості засобу для передачі важливої, приватної інформації, оскільки не секрет,що спецслужби мають до них доступ. Деякі додатки, зокрема — «Facebook», мають низку функцій, що дозволяють стежити за своїми користувачами, навіть якщо користувач вийшов із мережі.
Найбільш правильною протидією цьому буде те, що буде робити Халіфат:
По-перше, будуть створені свої мережі, додатки і програмні забезпечення, які не будуть зв’язані по рукам і ногам умовами іноземних компаній, як це відбувається сьогодні. Вони будуть доступні Уммі, але для перемоги на політичному поприщі.
По-друге, усе це буде використано на благо поширення ісламського заклику по усьому світу, як і для того, щоб капіталізм був відкинутий людьми. Побудова відносин Халіфату зі своїми громадянами у корні відрізняється від того, як це роблять нинішні режими, адже режими використовують соцмережі для стеження за своїми народами, а Халіфат не буде цього робити.
Ми просимо Аллаха, щоб правління Халіфату настало якомога швидше, щоб Він вів нас до того, чим Сам задоволений. Ми просимо, щоб Аллах за допомогою нас надав допомогу Своїй релігії, щоб Він вшанував нас встановленням Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Вісам аль-Атраш
27 Шавваля 1441 р.х.
18.06.2020 р.
