З самих ранніх часів історії людства люди виробляли різного роду продукцію всупереч тому, що вони вважались примітивними і первобутніми через умови свого життя.
В силу залежності від бажання вдовольнити існуючі потреби людина схильна використовувати необхідні ресурси землі, здійснювати промислове виробництво, продукт якого стане полегшувати їй життя, і на протязі усієї історії відбувалось саме так.
Проте з промисловою революцією в Європі в XVIII і XIX сторіччях і з використанням нафтопродуктів був досягнутий швидкий прогрес в автоматизації і механізації виробничих процесів. Індустріалізація не тільки збільшила використання різноманітних електроінструментів, виробничих потужностей та іншого, але і визначила те,хто стане панувати у світі.
Хоча промислова революція уперше виникла і розвилась в Європі, Перша і Друга світові війни негативно вплинули на економіку і промисловість європейських країн. США, які проводили політику самоізоляції — «Америка для американців» — згідно з доктриною Монро, випередили в цьому процесі європейські країни і стали розвинутою країною в усіх областях. Після Другої світової війни Сполучені Штати відмовились від політики самоізоляції і скористались можливістю стати головуючою державою на світовій арені, використовуючи свою перевагу для створення колоніальних територій. Так США продовжували зберігати цю якість і після розпаду Радянського Союзу.
Той факт, що в сучасному світі економічно розвинуті країни так само є промислово розвинутими країнами, показує, що існує дуже тісний зв'язок між економічним розвитком і індустріалізацією. Насправді, найважливіша риса, яка утримує США на позиції головуючої держави в поточний період часу, — це те, що вони мають беззаперечно сильну промисловість. З цієї причини країн з сильною промисловою міццю, особливо з потужностями важкої промисловості, входять в групу країн, маючих право голосу в світовій політиці і економіці, тому що ці країни виробляють необхідну їм продукцію безпосередньо самі, а необхідну їм сировину і проміжні товари закупають в інших країн, якщо порахують за необхідне.
Щоб зрозуміти, що означає поняття промисловості в турецькій економіці і що розуміється під індустріалізацією, досить поглянути на дані Інституту статистики Туреччини (TurkStat, TÜİK).
За даними «TurkStat», показники про експорт і імпорт продукції обробної промисловості тільки за липень і за січень-липень за 2020 і 2021 роки виглядають так, як наведено нижче в таблиці. При розгляді даної таблиці видно, що загальні показники експорту і імпорту за період з січня по липень 2021 року практично співпадають. Проте за той же період експорт високотехнологічної продукції склав 3 мільярди 427 мільйонів доларів, а імпорт — 14 мільярдів 664 мільйони доларів. Інакше кажучи, імпорт високотехнологічної продукції рівно в 4,27 рази перевищує експорт.
За той же період експорт продукції середньовисоких технологій склав 39 мільярдів 543 мільйони доларів, а імпорт — 53 мільярди 595 мільйонів доларів. Тут імпорт на 14 мільярдів 52 мільйони доларів більше,аніж експорт.
У той же час як показники імпорту і експорту середніх низькотехнологічних продуктів рівні, експорт низькотехнологічних товарів на 25 мільярдів 183 мільйони доларів більше, аніж імпорт [1].
Зовнішня торгівля продукцією обробної промисловості по технологічності. Липень 2021 рік
млн.$ США
Відносно обробної промисловості дані, наведені в таблиці, повідомляють, що наш імпорт продукції високо- і середньотехнологічного виробництва набагато вище, аніж наш експорт. Значну частину продукції, яка вимагає високих технологій, ми імпортуємо з-за кордону. У нас є профіцит експорту низько технологічної продукції. В результаті, якщо поглибитись в деталі асортименту і спектру продукції в обробній промисловості, то стає очевидно, що ми імпортуємо продукцію, яка вимагає технологій і важкої промисловості, а всередині виробляємо в основному низькотехнологічну продукцію. Інакше кажучи, ми ввозимо в нашу країну основну продукцію, яка виробляється промислово розвинутими країнами з їх високими технологіями, а через них виробляємо і експортуємо продукцію, яка вимагає більш низьких технологій.
В результаті політики індустріалізації, проводимої державою на протязі майже сторіччя, ми можемо чітко сказати, що Туреччина не є країною з високими технологіями і важкою промисловістю.
До цієї миті ми наводили дані про питання, пов’язані зі структурою промислової галузі. Проте, окрім орієнтації на важку промисловість, є і інші питання, важливі для галузі індустрії. Сила економіки країни залежить не тільки від реалізації важкої промисловості по виробництву машин, але і напряму зв’язана з внесками в промислове виробництво, особливо сировини. Інакше кажучи, є і інші чинники, які впливають як на будівництво заводів по виробництву машин, так і на забезпечення ринків збуту виробляємої продукції. Сюди входить: правильна промислова політика, сировина, технічні знання, достатній капітал і кваліфікована робоча сила.
Беручи усе це до уваги, для Туреччини важливо бути країною, яка дійсно індустріалізувала і реалізувала свою важку промисловість, досягнувши положення країни-експортера високотехнологічної продукції в обробній промисловості.
Чинники, які викликають слабкість промислового сектора, а також їх рішення, стисло наступні:
1. Змінення неправильної політики індустріалізації
Ті теорії, які написані в книзі Ростоу «Стадії економічного росту» відносно політики індустріалізації, представляють собою повністю теорії, написані на користь промислово розвинутих країн таких як США, і вони для нас абсолютно марні. Ці тези зовсім невірні і помилкові, тому що мета цих тез полягає в тому, щоб слаборозвинуті країни чи країни, які розвиваються, стали ринками збуту промислової продукції, виробляємої промислово розвинутими країнами, такими як США.
Більше того, Німеччина і Японія є найбільш яскравими прикладами того, що індустріалізація не проходить поетапно, а починається безпосередньо з фабрично-заводської промисловості, яка виробляє високотехнологічну продукцію, випускає машини і створює фабрики, і таким чином економіка країни може досягати рівня провідних економік світу. Хоча обидві країни вийшли із Другої світової війни з поразкою і великими втратами, завдяки політиці важкої промисловості, яку вони проводили, вони швидко завершили свою індустріалізацію і стали країнами,які сьогодні мають експортний профіцит.
С самих перших років народження нашої релігії Іслам вказував на важливість індустріалізації і необхідність бути могутньою державою у світі. Наш Господь сказав в Корані:
وَأَعِدُّواْ لَهُم مَّا ٱسۡتَطَعۡتُم مِّن قُوَّةٖ وَمِن رِّبَاطِ ٱلۡخَيۡلِ
«Приготуйте проти них скільки можете сили і бойових коней» (8:60).
Поняття «бойові коні» і «сила» в цьому аяті охоплюють буд-який елемент, який додає сил країні. Враховуючи, що цей аят є одним із аятів, ниспосланих на тему «джихада», треба розуміти, що найбільш стратегічною галуззю для держави є військова промисловість і пов’язані з нею галузі.
Згідно цьому, Туреччина повинна мати можливість виробляти усі види техніки, від власного літака до танка, гармати, будівної техніки і виробничих інструментів, використовуваних на заводах. Наприклад, міць США, які сьогодні вважаються наймогутнішою країною, представлена їх військовою міццю, машинобудівництвом і, відповідно економічною міццю. Передумовою для цього є змінення політики індустріалізації. Адже при відсутності машинобудування промисловість нашої країни потрапляє в залежність від інших передових країн, маючих важке машинобудування. Коли автомобіль виходить із ладу або потрібні які-небудь запчастини, завод стає непрацездатним, і ми стикаємось з ситуацією, коли їх постачать з-за кордону.
Проте для того, щоб стати промислово розвинутою країною в світовому масштабі, необхідно не використовувати такий метод, як «трансфер технологій», а навпаки, локально створювати базу технологій як єдине ціле, тому що трансфер технології косвенно означає те ж саме, що і іноземна залежність.
Питання про те, як держава направить усі свої сили на високотехнологічні виробничі напрями, які безпосередньо виробляють машини, є питанням і предметом, який в усіх подробицях може бути розкритий спеціалістами бізнесу в сьогоднішніх умовах. Тут важливо те, щоб політики проводили цю політику як невід’ємне питання життя і смерті. Примітна відповідь, надана Леніним тим, хто пропонував завозити трактори з-за кордону для розвитку сільськогосподарського виробництва і забезпечення в сільському господарстві сучасних знарядь напередодні індустріалізації: «Ми не будемо користуватись сільськогосподарськими знаряддями, поки не станемо виробляти їх самі. Коли ми станемо їх виробляти, тоді і будемо їх використовувати». Хоча Іслам не приймає заборони на імпорт, як це зробив Ленін, цю фразу можна взяти до уваги з точки зору погляду, адже завдяки такому підходу Леніна Росія увійшла в число країн з потужною важкою промисловістю.
2. Питання про право власності на сировину і фабрики
Одне із правил, введених в ісламському праві у відношенні власності на фабрики, гласить: «Промисловість (фабрика) отримує хукм продукту, який вона виробляє». Інакше кажучи, галузь оцінюється згідно продукту, яку вона виробляє. Відповідно, якщо фабрика займається виключно виробництвом чого-небудь, що знаходиться в громадській власності, то вона вважається громадською власністю. Якщо фабрика використовується як для виготовлення предметів громадського надбання, так і для виготовлення інших предметів, використання її для виробництва речей громадського надбання забороняється.
Металургійні і сталеливарні заводи, золотодобувні, вугільні, мідяні та інші заводи, нафтопереробні заводи, підприємства по виробництву природного газу і т.д. знаходяться в сфері громадської власності. Інакше кажучи, ці продукти належать суспільству і повинні управлятись державою, а прибутки повинні розподілятись серед населення.
Враховуючи, що нинішні кризи в світовій економіці і заклики до експропріації знов на порядку денному, безперечно, що існуюча в ісламській юриспруденції норма є правильним і здоровим рішенням. Власне кажучи, з початком пандемії залізничні концесії в Англії були скасовані і експропрійовані. Окрім того, процеси експропріації проводились в різноманітних секторах багатьох західних країн.
3. Індустріалізація в той же час є питанням фінансування
Створення високотехнологічних і машинобудівних промислових об’єктів зазвичай вимагає великих капіталовкладень. Враховуючи, що рудники і заводи, які добувають і переробляють ці руди, є громадською власністю, вони повинні фінансуватись державою. Якщо держава буде експлуатувати і відкривати ці рудники і продавати те, що добувається в них, в виді готової продукції чи півфабрикатів, то,безперечно, буде отриманий значний прибуток від цих рудників. Адже приватний сектор, який зараз експлуатує ці шахти, заробляє гроші, які неможна недооцінювати. Немає жодного повідомлення про те, що якийсь із них збанкрутував. По суті, компанія, яка виробляє кальциновану соду в Анкарі, знаходиться в положенні компанії, яка здійснює продажі в усі країни світу без яких-небудь конкурентів в світовому масштабі.
Той факт, що шахти і виробничі потужності знаходяться в державній власності, не означає, що приватний сектор не може виробляти продукцію важкої промисловості. Звичайно, як і в розвинутих індустріальних країнах, приватний сектор може створювати і експлуатувати заводи, які вимагають інтенсивного накопичення капіталу, такі як верстатобудівні заводи, заводи по будівництву літаків, танків, важкої техніки і локомотивів. В Туреччині є багаті люди, які мають накопичення капіталу і можуть фінансувати подібні заводи.
Окрім того, держава може робити внески для інвесторів, такі як звільнення від податків і страхових витрат, ділове партнерство, особливо для розвитку важкої промисловості і секторів, використовуючих високі технології. Тут важливо створення і експлуатація підприємств важкої промисловості і високих технологій в цьому регіоні.
Асигнування,виділені Туреччиною на відсоткові витрати в бюджеті на 2022 рік, складають 240,4 млрд. турецьких лір. Якщо перевести данні Управління прибутків міністерства казначейства і фінансів в курс долара, то гроші, виплачені тільки на відсоткові витрати з 2003 року по перші три місяці 2021 року, складають 465,1 мільярдів доларів. Якщо розрахувати по поточному обмінному курсу долара, вийде 6 трильйонів 361 мільярд 637 мільйонів 800 тисяч турецьких лір (з віддаленими 6-ма нулями) [2].
Згідно заявам міністра культури, на будівництво Культурного центру Ататюрка, відкритого нещодавно в Стамбулі, був витрачений 1 млрд. турецьких лір. Виходячи із цього, справа не в грошах. Адже в цій країні гроші на усілякі безглузді задачі знаходяться і витрачаються регулярно.
Наскільки важливо мати достатню фінансову міць для створення сильної промисловості, настільки і вкрай небезпечно намагатись реалізувати це фінансування через іноземні займи, тому що країни, які мають можливість кредитувати, або приватні банки цих країн ніколи не захочуть, щоб інші країни, окрім них самих, досягли високотехнологічної промислової міці. Окрім того, ці борги різноманітним чином використовуються проти економіки країни.
4. Проблема технічно оснащеної і інтелектуальної робочої сили
Одним із важливих чинників, необхідних для того, щоб країна стала по-справжньому промислово розвинутою, є наявність вчених з необхідним технічним оснащенням. Особливо якщо врахувати період, в якому ми знаходимось, у нас є тисячі людей, які вчаться за кордоном в області машинобудування і технологій, отримують докторський ступінь, а також працюють у всесвітньо відомих компаніях, і поряд з цим є спеціалісти і кваліфікований персонал з перерахованими кваліфікаціями всередині країни. Якщо не вистачає проміжного персоналу, цю потребу можна вдовольнити, швидко відкривши освітні заклади. Враховуючи, що Туреччина направила студентів в Росію для того, щоб вони навчались будівництву атомної електростанції, і що вони вже приступили до роботи на будівництві електростанції, можна у найкоротші строки вирішити питання з нестачею робочої сили як серед спеціалістів, так і в рядах кваліфікованих проміжних кадрів. Якщо ж у певних областях виробництва неможливо знайти востребуваний персонал, і найму такого персоналу не уникнути, то це необхідно зробити, навіть якщо доведеться виплачувати їм значну заробітну плату. Так вчиняв, наприклад, султан Мухаммад аль-Фатіх (Фатіх Султан Мехмед II), який дав величезну суму грошей угорському майстру Урбану, щоб той відлив гармати, які були б в змозі зруйнувати стіни Константинополя. Адже подібного роду працівникам на перших етапах платять високу заробітну плату, а потім ці гроші многократним чином окупаються.
5. Промисловість немислима без джерел енергії
Іще одним важливим внеском в технології і важку промисловість є енергетика, тому що для того, щоб мати можливість що-небудь виробляти на будь-якому заводі і управляти виробничою лінією, необхідно використовувати електроенергію, природний газ чи нафтопродукти. По-перше, держава може надавати таким підприємствам усі ресурси в сфері енергетики або повністю без податків, або в виді дотацій. Продовження державою такої підтримки в період до реалізації високого технологічного рівня сприяє швидкому регресу лінії важкої промисловості. Всесвітня підтримка державою таких заводів продовжується до тих пір, поки вони не досягнуть певної якості і не здійснять збут виробленої ними продукції за рахунок експорту. Пізніше ця підтримка знімається, і для промислових об’єктів починає застосовуватись політика «самодостатності».
6. Треба підтримувати виробничий сектор
Під заголовком «Індустріалізація» ми до сих пір концентрувались в основному на важкій промисловості і обробній промисловості з високим технологіями. Звичайно, це не означає, що треба нехтувати іншими виробничими областями. Аналогічну підтримку держава може надати і іншими виробничим секторам. Оскільки усі види підземних і відкритих рудників знаходяться в сфері громадської власності, держава може віддати рудники, руди яких вона перетворила в готову продукцію чи півфабрикати, підприємствам на умовах з дуже низькою вигодою чи втратами, а можливо — навіть безкоштовно, якщо держава вважатиме це необхідним.
Як і в галузях важкої промисловості, податкові пільги так само повинні застосовуватись в областях обробної промисловості, використовуючих середні і низькі технології. Інакше кажучи, держава повинна використовувати будь-які наявні в її розпорядженні засоби для розвитку промислової галузі в усіх її аспектах.
7. Маркетинг промислових і виробничих продуктів має важливе значення
Для усіх секторів обробної промисловості важливо, щоб виробник міг продавати те, що він виробляє, на внутрішньому чи зовнішньому ринках. Продаж будь-якого товару, особливо на зовнішніх ринках, пов’язаний з вартістю виробленого товару, а саме — з продажною ціною і якістю продукту. З цієї причини шляхом реалізації політики, як забезпечить мінімізацію виробничих витрат, використовуваних на етапі виробництва будь-якого продукту, зовнішні ринки стануть відкритими для вироблених продуктів. Оскільки основні ресурси промислового продукту в будь-якому секторі складаються із сировини, енергії і робочої сили, наша промислова політика вимагає прийняття і реалізації рішень, які забезпечують те, щоб ці ресурси постачались виробнику за більш низькими цінами.
Беззаперечно, індустрія, особливо яка володіє високими і унікальними технологіями світового масштабу, є одним із чинників, що роблять країну і суспільство сильними. Проте випереджаюча індустріалізація держав напряму пов’язана з проводимою у першу чергу промисловою політикою. Політика, яка проводиться державами, визначається згідно з ідеологіями, які вони приймають і в які вірять, і їх поглядами на життя. Саме в цьому і полягає основна проблема країн, які називаються слаборозвинутими чи країнами світу, які розвиваються, що знаходяться в положенні ринків збуту для країн, які інтенсивно здійснили свою передову індустріалізацію. Для індустріалізації недосить тільки крупного накопичення і наявності кваліфікованих кадрів з необхідним технічним обладнанням. Якщо б це було так, Саудівська Аравія і країни Перської затоки, які купаються в грошах, повинні були б знаходитись на верхівці списку промислово розвинутих країн. Основна проблема тут полягає в тому, що не реалізуються ідеологія, яка викличе індустріалізацію, а також відповідна політика індустріалізації. Іслам же, з іншого боку, упорядкував це за допомогою аятів і хадісів і показав правителям,як їм відповідним чином треба проводити свою політику.
Köklü Değişim
Другий доклад из конференции «Решения Ислама экономического кризиса в 10 пунктах»
1. https://data.tuik.gov.tr/Bulten/Index?p=Dis-Ticaret-Istatistikleri-Temmuz-2021-37419
2. Управління прибутків, міністерство казначейства і фінансів. Відсоткові витрати розраховуються на основі щомісячних витрати за ці роки і середньомісячного курсу долару. Відсоткові витрати за перші 3 місяця 2021 року складають 6,7 млрд. доларів.
(https://www.dogrulukpayi.com/bulten/yillara-gore-turkiye-de-faiz-harcamalari).
При бажанні можете перейти на відповідну сторінку Управління прибутків Туреччини (https://www.gib.gov.tr/fileadmin/user_upload/VI/GBG/Tablo_14.xls.htm)
